Російські спецслужби та агентура впливу на Кіпрі та в Європі
CIRЦентр розслідувань і дослідженьНікосія, Кіпр
ФондиЦерковні організації· Росія та міжнародні

Російське близькосхідне товариство

Російське близькосхідне товариство, «фонд» із неясним юридичним статусом, та його роль серед інших російських церковних структур.

Якщо Міжнародна спілка миротворчих та гуманітарних громадських об'єднань (МСМГОО) «Радянський фонд миру» офіційно зветься «миротворча благодійна неурядова організація», то фонд «Російське близькосхідне товариство» не визначається в офіційних документах ніяк, просто «фонд». Незрозуміло, чи урядова це контора чи ні, комерційна чи ні. Зареєстрований фонд у липні 2017 року, основний вид діяльності – «наукові дослідження та розробки в галузі суспільних та гуманітарних наук» плюс ще 18. Юридична адреса: м. Москва, вул. Бігова, д. 18, к. 2. Однак за цією адресою знаходиться багатоквартирний будинок та кілька нешкідливих громадських закладів. Схоже, що фонд зареєстровано в одній із квартир.

Реальна адреса, що фігурує в різних джерелах, - Москва, вулиця Пречистенка, д. 10. У цьому будинку XVIII століття, відомому як «будинок генерала Орлова», крім інших організацій, розташовуються Російський і Радянський фонди миру, Союз національних і неолімпійських видів спорту Росії і АТ «Зарубіж-Експо», що організовує промислові виставки приблизно в тих самих країнах, у яких Радянський фонд миру займається боротьбою за мир. У 1942-48 роках тут знаходився Єврейський антифашистський комітет – створена НКВС, а потім знищена Сталіним через непотрібність з усіма її членами підставна громадська організація. У хрущовські часи тут розташовувалися Комітет захисту миру та Комітет солідарності з народами Азії та Африки, які займалися приблизно тим самим, що й нинішні фонди миру та Російське близькосхідне суспільство. Як пише Джон Баррон у книзі «КДБ сьогодні»: «Комітет солідарності з народами Азії та Африки використав значну частину пожертвувань на те, щоб набувати зброї та військового спорядження для так званих національно-визвольних рухів в Африці та на Середньому Сході». Радянський комітет захисту миру було розпущено у 1991 р., йому на зміну у 1992 р. прийшла така ж підставна організація Федерація миру та згоди (ФМС), яка офіційно діяла з червня 1999-го до травня 2024-го, але знаходилася за іншою адресою.

Комітет солідарності з народами Азії та Африки після розпаду СРСР перетворився на «Російський комітет солідарності та співробітництва з народами Азії та Африки» (РКССАА) і знаходиться за тією самою адресою: вул. Пречистенка, буд. 10.

Очевидно, ця будівля з 20-х років минулого століття полягала у розпорядженні ОГПУ-НКВС, а потім КДБ і досі не змінила власника.

На сторінці фонду його завдання описано так:

«Основною метою діяльності Фонду є виконання наукових, соціальних, культурних, освітніх та інших суспільно корисних функцій, пов'язаних з розвитком зв'язків Російської Федерації з країнами Близького Сходу, Середземноморського регіону, Центральної та Південної Азії, а також з країнами Африки на південь від Сахари.

Предметом діяльності Фонду є:

здійснення та фінансування наукових, у тому числі культурологічних, геополітичних, соціально-політичних та соціально-економічних досліджень та розробок, спрямованих на встановлення та зміцнення зв'язків Російської Федерації з країнами Близького Сходу…

розробка механізмів щодо оцінки забезпечення рівня безпеки, а також ризиків, пов'язаних із взаємодією Російської Федерації з країнами Близького Сходу.

проведення експертизи наукових, науково-технічних та культурних проектів, спрямованих на встановлення та зміцнення зв'язків Російської Федерації з країнами Близького Сходу ... фінансове забезпечення реалізації яких повністю або частково здійснюватиметься або здійснюється за рахунок коштів Фонду».

У перекладі з мови спецслужб на цю нормальну означає, що фонд займається звичайною для спецслужб оперативною діяльністю на Близькому Сході – розвідкою, вербуванням, створенням агентурних мереж. Причому фінансує цю діяльність сам – повністю чи частково. Про джерела фінансування самого фонду на його сторінці немає жодного слова.

Підстав сумніватися у відомчій власності фонду не дають біографії його керівництва. Президент фонду – Ігор Йосипович Співак, закінчив факультет міжнародних відносин МДІМВ у 2005 році, а факультет міжнародних економічних відносин – у 2008-му. Цим його біографія на сторінці фонду обмежується. Дивним чином ніде більше не вдалося знайти жодних даних про кар'єру, місця роботи та дипломатичні ранги Ігоря Співака. А це саме собою вказує, що його кар'єра протікала не дипломатичною лінією.

Набагато цікавіше виглядає офіційна біографія віце-президента фонду Максима Васильовича Шашенкова (р. 1966). Випускник Інституту країн Азії та Африки МДУ (1983-1989) встиг у 1987-1989 роках більше року послужити по лінії Міністерства оборони, у групі радників СРСР у Лівії, мабуть, на переддипломній практиці. Спеціальність – «арабська мова та історія Середньої Азії). З 1990 р. за грантом фонду Сороса навчався в Оксфордському університеті, який закінчив у 1994 р. Доктор філософії у галузі міжнародних відносин. У 1997-2000 роках. – Альфа Банк, керуючий директор, потім – керуючий директор Альфа Капітал Маркетс. Тут походження з органів просто у вічі лізе.

Голова правління фонду – Олег Герасимович Пересипкін (р. 1935), заслужений радянський дипломат, випускник МДІМВ 1959 р., співробітник посольств та посол у різних близькосхідних країнах, у 1986–1993 рр. – ректор Дипломатичної академії МЗС. У 1989–2001 роках. Пересипкін був головою Імператорського православного палестинського товариства, про яке йтиметься нижче, – старшого брата та колеги – фонду «Російське близькосхідне товариство». У фонді Пересипкін – явно фігура декоративна, просто вже через вік.

У опікунській раді, проте, представлені люди, набагато активніші: заступник міністра закордонних справ та спеціальний представник Президента Російської Федерації з Близького Сходу та країн Африки Михайло Богданов; той самий Леонід Слуцький; колишній директор ФСБ та голова Імператорського православного палестинського товариства Сергій Степашин плюс кілька декоративних фігур, включаючи Анатолія Карпова та Михайла Піотровського.

Партнерів у фонду лише чотири: Імператорське православне палестинське суспільство на чолі зі Степашиним; Радянський фонд миру Слуцького; Загальноросійська громадська організація ветеранів «Російський союз ветеранів» та Міжнародна громадська організація «Міжнародне співтовариство громадських об'єднань – товариств дружби з народами розвинених країн» (МСОД), про яку йдеться попереду. Російська спілка ветеранів – це колишній Радянський комітет ветеранів війни. Усі чотири організації пов'язані з армією та спецслужбами і, за винятком Спілки ветеранів, зайняті активною міжнародною діяльністю приблизно одного й того ж роду. На сторінці фонду «Російське близькосхідне товариство» можна знайти її сліди.

У липні 2024 року Співак був у Бейруті, спілкувався з головою Російсько-Ліванського ділової ради Жак-Жаном Саррафом. Судячи з фрази, «Ж.-Ж. Сарраф бере активну участь у заходах, організованих Посольством Росії та Російським культурним центром у Бейруті, забезпечуючи їм необхідну підтримку. Особливу увагу він приділяє культурним заходам, які об'єднують випускників радянських та російських вишів, які проживають у Лівані, та представників російськомовної громади», йдеться про старого російського агента впливу Росії в Лівані. Сарраф – почесний консул РФ, нагороджений орденами патріархом Кирилом, Путіним та МЗС Росії. Окрім іншого, обговорювалося створення Російського університету в Лівані.

У квітні 2024-го Співак побував у Тріполі та спілкувався з дочкою Муаммара Каддафі Аїшею Каддафі. Домовилися про проведення у Москві виставки її картин.

У лютому 2024 року Співак побував у Саудівській Аравії і був прийнятий принцом Наїфом бен Абдуллою бен Саудом бен Абдулазізом Аль Саудом, братом наслідного принца Мухаммеда бен Сальмана Аль Сауда та шейхом Абдаллою ібн Адел аль-Фагії. З останнім обговорювалися перспективи створення Російсько-Саудівського товариства дружби.

У жовтні 2023 року Співак був у Єгипті, спілкувався зі старим другом СРСР, Росії та Євгена Примакова – бізнесменом Ібрагімом Камелем, а заразом зустрівся з послом РФ у Єгипті Г. Є. Борисенко.

У липні 2023 року Співак відвідав Сирію, де було урочисто відкрито «перший в історії світу масштабний символ, присвячений другому пришестю Христа – скульптурна композиція «Я прийшов врятувати світ». Як сказано в повідомленні фонду: «Ця скульптура встановлена з ініціативи генерала армії Вареннікова В. І. та за дорученням Президента Росії у 2013 році на висоті 2100 метрів над рівнем моря на історичному паломницькому маршруті з Константинополя до Єрусалиму і є найважливішим цивілізаційним посланням Росії всьому світу». Проект споруди створено у Московській духовній академії. Одночасно Співак оголосив про ще один проект фонду – створення Російського університету у Сирії.

У липні 2022 року Співак побував у Йорданії, підписав угоду про співпрацю з організацією «Талал Абу-Газале» та відвідав представництво Росспівробітництва в Йорданському Хашимітському Королівстві.

У липні 2019 р. Співак, помітно стрункіший, ніж у 2024 році, зустрічався в Москві з представником Ліги арабських держав у Росії.

Це те небагато, що можна дізнатися про міжнародні зв'язки Російського близькосхідного суспільства на їхньому сайті. Зрозуміло, що переважна більшість інформації про діяльність фонду розголосу не підлягає. Але, що цікаво, на відміну від інших «суспільних» фондів та асоціацій, інформація про цей фонд практично зовсім не потрапляє до преси. Це говорить про те, що сам фонд та його керівники зовсім не зацікавлені у пропаганді своєї діяльності.

Варто звернути увагу на спроби організувати у Лівані та Сирії російські університети. Ідея із сирійським університетом обговорювалася ще у грудні 2022 р. з керівництвом СПбДУ, яке планувалося залучити до проекту. На цей момент справа зайшла, можливо, вже досить далеко. Як говорилося на сайті СПбДУ, «фонд за підтримки МЗС РФ спільно з Центром міжнародних стратегічних ініціатив реалізує проект зі створення в передмісті Дамаска - місті Мааред Саїдна - Російського університету для навчання студентів з Сирії за російськими програмами ... цей проект повинен стати ключовим для просування російської культури та освіти не тільки в Сирії, а й у Лівії, Йорданії, Лівані, а також в інших навколишніх країнах».

Такий університет може виявитися успішною альтернативою залученню одиночних іноземних студентів до Росії. І тут вербувальна база різко розширюється.

Що стосується наукової діяльності фонду – що має бути його основним завданням, то виявити її видимі сліди не вдалося. Що зовсім не означає, що їх нема. Але не для громадськості. У тому числі й науковій.

Знайшли помилку або знаєте більше про цю організацію? Напишіть нам: [email protected]