А. М. Горчакова
У 2010 році Міністерство закордонних справ за розпорядженням президента Путіна заснувало Фонд підтримки публічної дипломатії імені О. М. Горчакова.
Місія Фонду – «заохочення розвитку сфери громадської дипломатії та сприяння формуванню сприятливого для Росії соціального, політичного та ділового клімату там».
Як випливає із цього формулювання, місія Фонду – пропаганда російського режиму. Власне, і вираз «публічна дипломатія» є евфемізм, що означає пропаганду. Відповідно до цього завдання, Фонд Горчакова видає гранти для проведення багатьох закордонних пропагандистських заходів «російським та зарубіжним некомерційним організаціям та науково-дослідним центрам зовнішньополітичної спрямованості».
Серед програм Фонду Горчакова є програма InteRussia, запущена в 2021 році, яка більш ніж відверто нагадує вербування агентів.
«Проект дає іноземцям можливість:
1. Пройти стажування в структурах партнерів програми за напрямами, що цікавлять.
2. Познайомитися з російським науковим та експертним порядком денним.
3. Завітати до органів державної влади.
4. Взяти участь в експертних сесіях на майданчиках провідних російських університетів, аналітичних центрів та громадських організацій.
5. Поспілкуватися з російськими та іноземними колегами.
Учасники програми – молоді зарубіжні представники (21–40 років) тих чи інших професій, які зацікавлені у професійному розвитку, люблять подорожувати, хочуть розвивати співпрацю з Росією та російськими колегами, а також цікавляться російською культурою та сучасним життям країни. За час існування проекту Росію відвідали близько 100 осіб із понад 50 країн світу.
Тривалість стажування – від 4 до 6 тижнів, залежно від напрямку. Витрати на проїзд до місця проведення стажування та проживання учасників перебирає Фонд Горчакова. На період стажування у Росії стажистам виплачується стипендія. У разі потреби Фонд також допомагає з отриманням візи».
У 2024 році Фонд Горчакова «починає конкурсний відбір для участі у XXIII Міжнародній школі з проблем глобальної безпеки для молодих спеціалістів-міжнародників. Цільові групи проекту: дипломати, військові, науковці, експерти, дослідники, студенти, журналісти, громадські діячі, представники міжнародних організацій. Школа відкрита для учасників з Росії та зарубіжних країн, які активно цікавляться питаннями розвитку глобальної та регіональної безпеки». Слово «безпека» у назві таких заходів однозначно вказує на присутність спецслужб, а сама процедура конкурсного відбору, у тому числі і серед іноземців, чітко нагадує вербування зарубіжної агентури з подальшим навчанням. Фонд Горчакова має два іноземні центри: Грузино-російський громадський центр імені Є. М. Примакова в Тбілісі (створений у 2013 р.) та Центр аналізу та прогнозування союзних інтеграційних процесів у Мінську (створений у 2020 р.).
Виконавчий директор Фонду Горчакова – Леонід Вадимович Драчевський, спортивний функціонер, завербований КДБ і завдяки цьому зробив блискучу дипломатичну кар'єру. У книзі Бориса Гулька, Володимира Попова, Юрія Фельштинського та Віктора Корчного «КДБ грає в шахи» так описано його перетворення: «Показовою є історія колишнього 1980 року старшим тренером з академічного веслування збірної команди СРСР Леоніда Драчевського. Завербований він був у 1979 році офіцером, відрядженим до 3-го відділення 11-го відділу П'ятого управління КДБ Валентином Петровичем Нефедовим. Драчевський зумів встановити добрі стосунки із заступником начальника 11-го відділу П'ятого управління КДБ підполковником Ігорем Перфільєвим під час їхнього спільного відрядження 1979 року на Універсіаду в Мексику. Це стало початком його безпрецедентного кар'єрного зростання. 1986 року Драчевський став заступником голови Держкомспорту РРФСР. 1991 року він уже перший заступник голови Держкомспорту СРСР. З 1992 року – на дипломатичній роботі (консул в олімпійській Барселоні). У подальшому Драчевський - начальник департаменту МЗС Росії, у 1996-98 рр. - Посол Росії в Польщі, потім заступник міністра закордонних справ Росії. З 2000 по 2004 рік – повноважний представник Президента Росії у Сибірському федеральному окрузі (його змінив потім генерал Квашнін).