Російська асоціація міжнародного співробітництва має молодшого брата на рівні уряду Москви із зубодробною назвою – створену в 2011 році Міжнародну громадську організацію «Міжнародне співтовариство громадських об'єднань – товариств дружби з народами зарубіжних країн». Вона є правонаступником Регіональної громадської організації «Московський союз громадських об'єднань – товариств дружби з народами зарубіжних країн», створеної в 2005 році. Як сказано на сторінці МСОД, воно об'єднує 20 громадських об'єднань, які діють у сфері народної дипломатії. Основними завданнями МСОД є: розвиток дружби та співробітництва з громадськістю зарубіжних країн; участь у реалізації програми підтримки співвітчизників, які мешкають за кордоном; просування там російської, досягнень російської культури, науки, освіти; підтримка міжнародних ініціатив Росії».
Все перераховане – традиційна лексика для опису дій псевдогромадських організацій, які обслуговують держбезпеку.
Згідно з сайтом МСОД, у листопаді 2015 р. президентом МСОД був обраний дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу, доктор історичних та юридичних наук, професор В. А. Золотарьов. Володимир Антонович Золотарьов – доктор історичних наук, генерал-майор, колишній начальник Інституту військової історії Міністерства оборони, член Наукової ради Російської військово-історичної громади. Це суспільство було створено у 2012 році під головуванням міністра культури РФ Володимира Мединського спеціально для фальсифікації військової історії у потрібному путінському режимі руслі. Одночасно Золотарьов – заступник голови Кіпрського відділення Імператорського православного палестинського товариства. Виконавчим директором тоді ж було обрано Олександра Петричка, який з 2019 року очолює МСОД. Біографія члена президії Міжнародної громадської палати скликання 2020–2025 років. Олександра Федоровича Петричка не менш виразна, ніж біографія Золотарьова.
«Народився 1947 року в м. Уфі Башкирської АРСР. Закінчив Казанське суворовське військове училище. 1971 року закінчив Горьківський педагогічний інститут іноземних мов ім. Добролюбова, перекладач-референт.
1971-1974 рр. - Служба у кадрах Радянської Армії, перекладач французької мови, Алжирська Народна Демократична Республіка.
1977-1981 рр. – Державний комітет профтехосвіти, старший перекладач французької мови Алжирська Народна Демократична Республіка.
1982-1988 рр. - Заступник директора пансіонату «Блакитна річка» Мінбуду СРСР.
1989-2008 рр. - Відповідальний секретар, начальник відділу, заступник начальника управління культурних, освітніх, науково-технічних програм Союзу радянських товариств дружби з народами зарубіжних країн (ССОД), Росзарубіжцентру при Уряді РФ, Росспівробітництва при МЗС РФ.
Працює в товариствах дружби з 1989 року по теперішній час.
Є ініціатором створення у 1991 році Асоціації культурної та ділової співпраці та дружби з народами Греції та Кіпру «Філія» (АКДС «Філія»), активно працював у ній до травня 2016-го. У 2016 році виступив з ініціативою створення Товариства дружби та культурної співпраці з Грецією та Кіпром «Філія» (ОДКС «Філія») та є головою його правління». Це біографія співробітника ГРУ або КДБ, який працював в Алжирі, пізніше – по лінії «культурних зв'язків» із закордоном, а потім очолив цілу мережу підставних «товариств дружби», створених МСОД. Список членських організацій МСОД щодо невеликий, але географічно великий:
Регіональна громадська організація «Товариство дружби з Албанією» (РГО «ОДА»);
Міжрегіональна громадська організація «Товариство дружби та співробітництва з Вірменією»;
Загальноросійська громадська організація «Союз друзів Болгарії»;
Міжнародна громадська організація «Товариство »Росія - Німеччина«»;
Регіональна громадська організація «Товариство дружби та культурних зв'язків з Грецією та Кіпром »Філія«» (РГО «ОДКС »Філія«»);
Міжнародна громадська організація «Асоціація культурного та ділового співробітництва з Італією»;
Міжрегіональна громадська організація «Товариство російсько-китайської дружби»;
Міжрегіональна громадська організація «Товариство російсько-лаоської дружби»;
Міжрегіональна громадська організація «Товариство дружби та співробітництва з Республікою Союз М'янма»;
Регіональна громадська організація «Товариство дружби, культурного, наукового та ділового співробітництва з Нідерландами»;
Регіональна громадська організація «Товариство дружби та співробітництва з Республікою Нікарагуа»;
Регіональна громадська організація сприяння розвитку культурної спадщини Норвегії «Товариство друзів Норвегії»;
Регіональна громадська організація «Товариство культурної та ділової співпраці з Польщею» (РГО «ОКДСП»);
Регіональна громадська організація «Товариство дружби зі Словаччиною»;
Регіональна громадська організація «Асоціація друзів Франції» (РГО «АДФ»);
Загальноросійська громадська організація «Суспільство »Росія - Японія«»;
Міжнародна асоціація громадських об'єднань «Міжнародна асоціація сприяння культурі»;
Регіональний громадський фонд підтримки ветеранів та інвалідів спорту;
Громадський міжнародний фонд слов'янської писемності та культури;
Регіональна громадська організація з роботи з дітьми та молоддю «Молодіжний клуб ЮНЕСКО “Єдність”»;
Регіональне відділення Міжнародної громадської організації «Союз православних жінок» у місті Москві.
Втім, всі ці товариства, судячи з назв, чисто російські, створені Росією і в Росії, мабуть, і квартируються. Діяльність МСОД, судячи зі звітів (останній за 2019 рік), зводиться до проведення засідань та урочистих заходів. Видимих ознак міжнародної активності немає. Мабуть, її й немає, що випливає з трагічного листа Петричка від 29 жовтня 2020 року керівнику Росспівробітництва Євгену Примакову, який лише у червні був призначений головою Росспівробітництва.
Петричко скаржиться Примакову на те, що «в процесі реорганізації ССОД в РАМС, РАМСІР, Росзарубіжцентр і, нарешті, в Росспівробітництво в силу об'єктивних (або формальних), а також суб'єктивних причин участь громадськості в діяльності організації перестала сприйматися як необхідна складова, і товариства дружби позбулися життєво важливої для них підтримки», на безгрошів'я, відсутність юридичної адреси та просить про «гідне соціально-медичне та пенсійне забезпечення колишніх співробітників організації. Багато хто з нинішніх ветеранів системи ССОД працював тривалий час у країнах зі складною санітарно-епідеміологічною та політичною обстановкою. Це спричинило виникнення у них хронічних захворювань». Петричко просить про прикріплення ветеранів ССОД до поліклініки МЗС.
Особливо цікавою є фраза «Десятки наших партнерських НКО та НУО за кордоном після відходу в 2004 році з посади керівника Росзарубіжцентру В. В. Терешкової не мали контактів з керівництвом Агентства. Крім того, представництва Росспівробітництва за кордоном не завжди надають належної уваги як ініціативам російської громадськості, так і діяльності наших зарубіжних партнерів. Це викликає в них відчуття, що або їхня діяльність скомпрометована, або вони більше не становлять інтересу для Російської Федерації. І це при тому, що у низці зарубіжних країн збереглися неурядові організації, які активно взаємодіють із нами за громадською лінією».
З цього випливає, що десь після 2004 року уряд змінив тактику, і роботу з іноземною агентурою було зосереджено у нових державних організаціях, підпорядкованих МЗС та спецслужбам, – Росспівробітництво, фонди «Русский мир» та інші, залишивши залишки радянських неефективних структур на кшталт МСОД та РАМС без фінансування і можливості хоч щось робити.