top of page

Федеральна агенція у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, і міжнародне гуманітарне співробітництво (Россотрудничество), що виникла в 2008 році, мала багату передісторію.

У 1925 році в СРСР було створено Всесоюзне товариство культурного зв'язку із закордоном (ВОКС). Формально це була громадська організація, але фактично – підрозділ ОДПУ, оскільки будь-які контакти із закордоном входили до компетенції цього відомства.

До завдань ВОКС входило «ознайомлення громадськості СРСР із досягненнями культури зарубіжних країн та популяризація культури народів Радянського Союзу за кордоном, сприяння розвитку та зміцненню дружби та взаєморозуміння між народами СРСР та інших країн». Іншими словами – робота із закордонною агентурою впливу. ВОКС займалося організацією за кордоном радянських виставок та прийомом іноземних делегацій. Першим головою ВОКС (до 1929 р.) була Ольга Каменєва, дружина члена Політбюро Льва Каменєва та сестра Льва Троцького.

У 1958 році ВОКС було перетворено на Союз радянських товариств дружби та культурних зв'язків із зарубіжними країнами (ССОД). До кінця 1991 року ССОД об'єднував 98 товариств та асоціацій товариств дружби з народами зарубіжних країн та підтримував контакти з тисячами різних іноземних організацій, містив будинки радянської науки та культури та радянських культурних центрів, курсів російської мови та представництв ССОД у 89 країнах.

Крім того, «Товариства дружби об'єднували понад 25 тисяч різних підприємств та установ, наукових, культурно-просвітницьких та навчальних закладів тощо. У роботі ССОД брали участь понад 50 мільйонів осіб. У всіх союзних республіках також функціонували відділення ССОД, які щорічно проводили десятки тисяч заходів, присвячених зарубіжним країнам, їхній історії, науці, мистецтву, ювілейним та пам'ятним датам, а також солідарності з народами зарубіжних країн. У Московському будинку дружби щорічно проводилося близько 2000 заходів. ССОД підтримував контакти з 7500 організацій, громадськими діячами та представниками науки та культури зі 134 країн. У всьому світі діяло 108 громадських асоціацій, інститутів дружби з СРСР».

Це була гігантська мережа радянських агентур впливу, яка нікуди не поділася після розвалу СРСР, продовжувала підтримуватись та використовуватись.

У 1992 році ССОД було перетворено на Російську асоціацію міжнародного співробітництва (РАМС) на чолі з Валентиною Терешковою, зі збереженням його структури. Асоціація називалася громадською організацією, але в тому ж 1992 від неї відбрунькувалося Російське агентство міжнародного співробітництва і розвитку (РАМСіР) на чолі з заступником голови Уряду РФ Олександром Шохіним, його заступником стала Терешкова. Це вже й формально була урядова установа, якій передали все майно ССОД у Росії та за кордоном.

Російська асоціація міжнародного співробітництва при цьому продовжувала паралельне існування і існує досі, об'єднуючи більше ста товариств дружби з іноземними державами та інших нібито громадських організацій з часом більш ніж дивними назвами на кшталт цього: Московське відділення міжнародної організації «Сила у дружбі». Можна з упевненістю сказати, що у всіх у них гебешне коріння і справжніх громадських організацій серед них немає.

У 1994 році наступником РАМСіР став Російський центр міжнародного наукового та культурного співробітництва (Росзарубіжцентр) під головуванням Терешкової, а з 2004 р. - Елеонори Митрофанової. Ця зміна керівництва явно означала серйозні зміни у статусі відомства та покладання на нього нових завдань. Якщо Терешкова була декоративною фігурою, то випускниця МДІМВ Митрофанова до цього обіймала посаду першого заступника міністра закордонних справ РФ, з 2009-го по 2016-й – постійного представника РФ при ЮНЕСКО, а з 2020 року була послом у Болгарії. За неї в липні 2022 року з Болгарії було вислано 70 співробітників російських дипвідомств, викритих у зв'язку зі спецслужбами.

У 2008 році Росзарубіжцентр перетворився на Росспівробітництво, підвідомче Міністерству закордонних справ.

В даний час Росспівробітництво представлене в 80 країнах світу 96 закордонними представництвами. Підпорядковане воно безпосередньо Президенту Російської Федерації, а підвідомче Міністерству закордонних справ. Таким чином, Росспівробітництво будує свою роботу на основі мережі закордонних агентур впливу, що склалася ще за радянських часів. Характер та масштаби діяльності Росспівробітництва очевидні з його річних звітів. Як, наприклад, сказано у звіті Росспівробітництва за 2016 рік:

«Особлива увага Агентством приділяється громадянам іноземних держав, які бажають здобути російську освіту. <…> В даний час в єдине освітньо-методичний та інформаційний простір інтегровано понад 6200 російських шкіл за кордоном. <…>. Понад 6000 організацій – це іноземні освітні організації всіх видів і форм власності, з них функціонують на просторі СНД близько 5400 організацій. <…> Зібрано актуальні дані щодо рівня оснащеності, кваліфікації кадрів та потреб освітніх організацій з викладанням російської мови та освітою російською мовою від 1000 організацій, розташованих в Угорщині, Німеччині, Греції, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Словенії, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чорногорії, Австрії, Чехії, Словаччині та на Кіпрі. У 2016 році курси російської мови діють у 58 країнах світу на базі 63 представництв Росспівробітництва. Навчання на їхній базі пройшли близько 16 000 осіб. <…> У очному форматі проведено 7 заходів щодо підвищення кваліфікації із загальним числом учасників 672 особи та 12 заходів науковометодичного та експертного характеру із загальним числом учасників 676 осіб. Загальна кількість фахівців із країн СНД, які підвищили свою кваліфікацію у 2016 році, склала 4615 осіб.

У країнах далекого зарубіжжя (Греція, Сербія, Чорногорія, Чехія, Португалія, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія та ін.) проведено 102 заходи із загальною кількістю учасників понад 5700 осіб. <…> Щороку квота на навчання іноземних громадян становить 15 000. Квота на освіту зарекомендувала себе як один із ефективних інструментів російської «м'якої сили» на цьому напрямі міжнародного гуманітарного співробітництва. <…> У 2016 році Росспівробітництво продовжило здійснювати програму короткострокових ознайомлювальних поїздок до Російської Федерації молодих представників політичних, громадських, наукових та ділових кіл іноземних держав <…> У 2016 році за програмою Російську Федерацію відвідало 1000 іноземних молодих лідерів із 100.

Стимулювання вивчення російської за кордоном за розробленими у Росії програмами і з допомогою навчених у Росії викладачів – це, звісно, одночасно пропагандистська і вербувальна діяльність, націлена насамперед друге і третє покоління емігрантів. Причому з наймолодшого віку.

Активність Росспівробітництва у різних країнах концентрується навколо його представництв – про «російських будинків».

З 2020 року керує Росспівробітництвом Євген Олександрович Примаков, який змінив Елеонору Митрофанову, – онук колишнього прем'єр-міністра та голови Служби зовнішньої розвідки Росії Євгена Максимовича Примакова (1929–2015). Попередня кар'єра Примакова-онука – історика з освіти, журналіста-міжнародника та спеціаліста з Близького Сходу – однозначно свідчить про його особисту причетність до спецслужб.

Після початку агресії Росії проти України у 2022 р. Росспівробітництво опинилося під санкціями Євросоюзу, Канади та Швейцарії як «головний державний орган, який проектує м'яку силу та гібридний вплив Кремля, включаючи просування концепції «Російського світу». Протягом багатьох років воно діє як парасолькова організація для мережі російських співвітчизників та агентів впливу». Особисто Примаков опинився під тими самими санкціями 2023 р.

Санкції ускладнили діяльність представництв Росспівробітництва у країнах Євросоюзу, але не припинили її. Швидше навпаки. З країн Євросоюзу було вислано з 2022 року близько 450 співробітників спецслужб, які працювали під дипломатичним прикриттям. Їхні зв'язки з агентами виявилися обірваними, тому на частку легальних агентур впливу під управлінням Росспівробітництва лягло додаткове навантаження.

bottom of page