top of page

У систему державних організацій, зайнятих обробкою іноземних «співвітчизників», входить ще один московський заклад із трагічною долею.

Починалося все цілком безневинно. У 1990 р. у Москві було організовано виставку найстарішого антирадянського паризького російського видавництва YMCA-Press. Це був знак ідеологічної свободи, що раптово настала. У 1991 році виставка з благословення директора видавництва Микити Струве перетворилася на спільне з YMCA-Press підприємство «Російський шлях», яке займалося організацією читальних залів видавництва у різних містах Росії.

1995 року настав новий етап. У Москві відкрилася бібліотека-фонд «Російське зарубіжжя». Її засновниками стали паризьке російське видавництво YMCA-Press, Російський громадський фонд Олександра Солженіцина та уряд Москви. Слід гадати, що з цього часу діяльність організації було взято під ідеологічний контроль уряду Москви. У 2005 році відкривається новий будинок бібліотеки-фонду, збудований урядом Москви. У 2009 році бібліотека-фонд рішенням уряду Москви перейменовується в Будинок російського зарубіжжя імені Олександра Солженіцина. 2015 року Путін оголосив на V Всесвітньому конгресі співвітчизників про початок будівництва Музею російського зарубіжжя, який і був відкритий у 2019 році.

Як сказано на сайті організації: «Будинок російського зарубіжжя планомірно здійснює проекти інформаційно-культурного співробітництва з міжнародними громадськими організаціями та фондами, російськими культурними центрами у країнах далекого та ближнього зарубіжжя, організаціями співвітчизників за кордоном, нащадками російських емігрантів, науковими центрами славістики та русистики. У галузі культурних і освітніх проектів, вивчення та збереження спадщини російської еміграції, просування російської культури за кордоном нашими партнерами виступають Міністерство закордонних справ, Міністерство культури, Федеральне агентство у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, та з міжнародного гуманітарного співробітництва (Росспівробітництво), Міжнародна рада російських співвітчизників. У діяльності зі збереження та розширення позицій російської мови у світі Дім тісно співпрацює з Міжнародною асоціацією викладачів російської мови та літератури та національними асоціаціями русистів, навчальними закладами у зарубіжних країнах».

Тобто в міру перетворення путінського режиму на репресивну диктатуру бібліотека антирадянської літератури перетворювалася на ідеологічну установу, цілком радянського типу, що імітує культурну та наукову діяльність та співпрацює з російськими спецслужбами та іншими агентурами впливу.

Директор Будинку Віктор Москвин, колишній заступник директора Бібліотеки іноземної літератури в Москві, який очолював процес перетворень із самого початку, окрім інших своїх титулів, є членом Урядової комісії у справах співвітчизників, які проживають за кордоном, членом громадської ради при Росспівробітництві, членом ради Московського регіонального відділення Імператорського православного палестинського товариства, членом ради Російського історичного товариства.

Про Урядову комісію у справах співвітчизників та Росспівробітництво йшлося вище. Імператорське православне палестинське суспільство (про яке буде детально розказано нижче) – псевдонаукова організація, ще один варіант спецслужб, яка працює за кордоном і очолює колишній прем'єр-міністр Росії та колишній директор ФСБ Сергій Степашин.

Створене у 2012 році Російське історичне суспільство – це також псевдонаукова та псевдогромадська організація, головне завдання якої – фальсифікація історії та розробка нових «путінських» підручників історії. Очолює її директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін.

bottom of page