top of page

Науково-технічний шпигунство завжди було найважливішим завданням радянських спецслужб. В автобіографічному романі Віктора Суворова «Акваріум» описано абсолютно реальну ситуацію: масове вербування співробітників західних фірм – учасниць виставки «Телеком 75» у Женеві в 1975 році, в якій автор брав участь у видобувному офіцері женевської резидентури ГРУ. Радянський Союз перебував тоді приблизно в такій ситуації, як сьогодні путінська Росія, – він гарячково потребував новітніх військово-промислових технологій, розсудливо заборонених на Заході до експорту в СРСР. Залишався тільки шлях контрабанди та шпигунства.

Тоді «видобуванням» на виставці займалися співробітники резидентур ГРУ з кількох європейських столиць. А для технічного керівництва з Москви прилетіла група фахівців із різних секретних військово-технічних відомств: «Офіцери інформації ГРУ, офіцери Військово-промислового комітету (ВПК) Ради міністрів СРСР, експерти військової промисловості, конструктори озброєння. Звичайно, нічого цього не віднімаєш у їхніх паспортах. Якщо вірити паспортам, то вони з Академії наук, із Міністерства зовнішньої торгівлі, з якихось неіснуючих інститутів. Але хіба можна вірити нашим паспортам?

Після початку російсько-української війни 2022 року така лафа вже неможлива. Прямий шлях до Західної Європи російським розвідникам та фахівцям ВПК перекритий санкціями. Доводиться вигадувати нові шляхи.

Трохи передісторії. Після розвалу Радянського Союзу та ліквідації залізної завіси за кордон ринув величезний потік мігрантів з колишнього СРСР – мільйони людей. Серед них вчені та студенти, багато з яких за кілька десятиліть зробили на Заході наукову кар'єру. У 90-ті роки у реформованих спецслужб з'явилися нові гігантські можливості – люди безперешкодно переселялися на Захід у загальній масі мігрантів. Крім того, багато співробітників колишніх радянських посольств та консульств перейшли на становище вільних західних бізнесменів, не перериваючи професійної діяльності. Але на якийсь час зник сенс їхньої діяльності – єльцинська Росія декларувала демократичні наміри, дружбу із Заходом та всілякі благі цілі свого розвитку. Що ніби на перший погляд виключало інтенсивну шпигунську та вербувальну діяльність проти демократичного світу. Ну чи робило значною мірою непотрібною, коли зникли головні завдання спецслужб радянських часів – боротьба з ідеологічними ворогами та підготовка третьої світової війни.

За Путіна обидві колишні завдання було поставлено заново, а діяльність спецслужб почала стрімко розростатися. До традиційного шпигунства додалася робота з мільйонами мігрантів з колишнього СРСР та Росії. У двохтисячні роки для цієї роботи було створено спеціальне відомство «Росспівробітництво» та підконтрольні йому численні агентури впливу. Вони діяли під виглядом громадських організацій та були націлені на роботу з різними соціальними та етнічними групами мігрантів.

Серед інших у 2008 році на Першому Міжнародному семінарі колишніх радянських учених у Франції виникла Міжнародна асоціація російськомовних вчених (Russian-speaking Academic Science Association – RASA) з двома відділеннями – європейським та американським (2015 р. виникла азіатська секція). Тоді ж, у 2008 р., було оголошено урядову програму із залучення до Росії колишніх радянських учених на дуже добрих умовах. На конференції та семінари RASA приїжджали високопосадовці та співробітники спецслужб під прикриттям. Наприклад, у 2011 році конференція RASA пройшла в Казані за участю Міністерства освіти і науки, МЗС, Роснано, Росспівробітництва, фонду «Русский мир» та інших російських організацій. Міністр Фурсенко розповів там про конкурс мегагрантів у розмірі 150 млн рублів, призначених «для запрошення провідних науковців до російських вишів».

У лютому 2016 року засідання Ради RASA відбулося в Берліні, в Російському будинку науки і техніки, представництві Росспівробітництва в Німеччині, а де-факто – розвідувальному центрі. Серед старих емігрантів він називався «ДК імені Дзержинського». На засіданні виступали представники Росспівробітництва, торгпредства РФ у ФРН, радник посольства з науки та техніки. Це все за визначенням – співробітники спецслужб. І завдання у всіх одне – вербування. Доступ до західних технічних секретів. Конференції та семінари RASA, в яких брало участь багато західних учених з російським корінням упереміш з російськими чиновниками, безсумнівно, надавали органам надзвичайно зручні умови для вибіркових вербувань. Найімовірніше, саме для цього RASA і створювалася.

Для багатьох її членів, не знайомих зі специфікою російських спецслужб, вся ця діяльність могла виглядати цілком безневинно, як суто наукове міжнародне співробітництво – до певного часу. Людям уважним вже у середині двохтисячних років було ясно, що російський режим перетворюється на щось зовсім антидемократичне. А вже після 2014 року жодних сумнівів у цьому не могло бути.

У лютому 2022 року після нападу Росії на Україну ілюзії для більшості членів американської гілки RASA щодо асоціації розсіялися. Мабуть, тому що члени RASA здебільшого – успішні західні дослідники, які фінансово незалежні від Росії і почуваються цілком самостійно. На той час європейська RASA, як і азіатська, припинила своє існування. Натомість американська RASA виявилася справді справжньою громадською організацією, а не маріонетковою, на що московські ініціатори її створення явно не розраховували. Вона стала єдиною серед аналогічних асоціацій, яка припинила відносини з російським урядом і виступила проти путінського режиму і путінської політики. Але не все.

У 2013-2014 роках президентом американського відділення RASA був американський професор Артем Оганов, випускник МДУ 1997 року, відомий хімік. У 2015 році Оганов повернувся до Росії та став професором Сколтеха. У 2017-2020 роках перебував у Раді з науки та освіти при Президентові РФ. Автору цього тексту довелося перетинатися з Огановим у соцмережах ще 15 років тому. Він тоді виступав як ідейний патріот-пропутинець, що дивним чином суперечило його наукової репутації.

А 2024 року в Росії з'явилася нова міжнародна премія «Відкриття» (Discovery). Вона присуджується за «наукові відкриття, які виконані за кордоном і роблять внесок у розвиток світової науки». Претендувати на неї може будь-який іноземний вчений (або російський громадянин, який постійно проживає за кордоном), який зробив «важливе відкриття, що вплинуло на розвиток науки і технологій, переважно (але необов'язково) за останні 10 років». Премію започатковано Фондом розвитку науково-культурних зв'язків «Виклик», створеним у 2023 році. Сума премії - 11 млн рублів (близько 100 тисяч євро).

На перший погляд все це виглядає як відверте вербування. Росія обкладена з усіх боків санкціями, що гранично ускладнюють отримання російським ВПК необхідних йому технологій та обладнання. Самостійна технологія може тривати невизначено довго і не гарантує успіху. Контакти з іноземними державами – дипломатичні, наукові та культурні, – що дозволяли раніше спецслужбам вільно полювати за науково-промисловими секретами по всьому світу, значною мірою обірвані. У цій ситуації приманка у вигляді величезних грошей, що видаються іноземцям за новітні наукові розробки, може спрацювати цілком ефективно. Премія, звісно, одна, але заявок може бути багато, і з кожним заявником проводитиметься індивідуальна робота. Власне, будь-яка така заявка сама по собі – це декларація про готовність до вербування, що виходить із наукових кіл Заходу і відкриває перед російськими спецслужбами найпривабливіші перспективи.

Саме Оганов став головою наукового комітету премії «Виклик». Сама собою Національна премія в галузі майбутніх технологій «Виклик» була придумана в 2022 році і вперше вручалася в грудні 2023-го російським громадянам у чотирьох номінаціях: «Перспектива», «Інженерне рішення», «Прорив», «Вчений року». Організатор та засновник премії – спеціально створений для цього фонд розвитку науково-культурних зв'язків «Виклик». Партнерами виступають Газпромбанк, Держкорпорація «Росатом», Фонд Росконгрес за підтримки уряду Москви.

Про нову, іноземну, номінацію премії було оголошено у березні 2024 року під час Всесвітнього фестивалю молоді у Сочі. Очевидно, ідея приманювати таким чином іноземних учених народилася напередодні. Потреба західних технічних секретах постійно зростає у міру мілітаризації країни та одночасного посилення санкцій та міжнародної ізоляції Росії. А шанси їх добування різко зменшилися разом із фізичною можливістю входити в контакт із їхніми носіями за кордоном.

Отже, ідея запропонувати всім охочим самостійно звертатися до російського уряду, щоб продати свої наукові досягнення за дуже великі гроші, виглядає цілком перспективною. Причому йдеться лише про досягнення в технічних галузях, які прямо чи опосередковано пов'язані з ВПК. Жодних гуманітаріїв.

Сам цей фестиваль, проведений за указом Путіна з 29 лютого по 7 березня, – масове пропагандистське дійство, вербувальна акція, в якій брали участь 20 000 спеціально запрошених для цього людей з усього світу. Термін подачі заявок на премію починався з 3 березня і закінчився 20 травня, тож цілком очевидно, що це була додаткова наживка для учасників фестивалю, яка, зважаючи на все, спрацювала.

За словами Оганова, вже навесні 2024 р. було отримано 106 заявок з Італії, Німеччини, Австрії, Китаю, Ізраїлю. Це найцікавіше. Премія одна, але ніщо не заважає органам працювати з рештою заявників індивідуально та без розголосу. Навряд чи Москва може розраховувати на серйозні успіхи за такого примітивного способу залучення учасників конкурсу, але більше сотні людей, які мають хоч якесь відношення до західної науки і готові співпрацювати з Росією в такій екстремальній ситуації, – це теж вовна.

Про переможця конкурсу на премію «Відкриття» було оголошено у грудні 2024 року. Це саме собою – інтрига. В умовах зростаючих санкцій проти Росії будь-який західний учений, який публічно і за гроші надав свої наукові досягнення в розпорядження Росії, навіть якщо він не порушує санкції, все одно ставить під удар свою репутацію. Переможцем виявився Нікос Логотетіс, професор нейробіолог, почесний директор Інституту біологічної кібернетики ім. Макс Планка, що працює в Шанхаї. Премію він отримав фундаментальний внесок у створення методу функціональної магнітно-резонансної томографії. Премію Логотетісу урочисто вручив 19 грудня 2024 року генеральний директор держкорпорації «Росатом» Олексій Лихачов. Сам Лихачов перебуває під санкціями Великобританії, України, Канади, Австралії та Нової Зеландії.

Загалом на конкурс було подано 112 заявок із 33 зарубіжних країн. Про те, хто були інші заявники та з ким саме конкурував Логотетіс, у пресі не повідомлялося. Можна легко припустити, що в першу чергу саме заради роботи з анонімними заявниками і розпочалася вся операція.

bottom of page