Одним із попередників Аліни Радченко на посаді директора РЦНК у Нікосії та представника Росспівробітництва був Роман Вікторович Вавілов, постать настільки загадкова, що сумнівів у його приналежності до спецслужб бути не може.
Його біографію та послужний список знайти не вдалося. Рік народження - 1946-й, але у відкритих джерелах знайти його неможливо. Найраніша згадка Вавілова в мережі – 1996 рік, він названий серед інших засновників Московської міжрегіональної громадської організації «Товариство друзів Швейцарії». Суспільство це було ліквідовано до 2001 року, і жодних слідів його не виявилося. Мабуть, це була спроба афери співробітників спецслужб, які працюють під прикриттям за кордоном. Серед інших засновників згадуються Олександр Федорович Петричко та Володимир Антонович Золотарьов, про яких йшлося вище, як про керівників МСОД – створеного у 2011 році «Міжнародної співдружності громадських об'єднань – товариств дружби з народами зарубіжних країн».
У 1999 р. місце роботи Вавілова – ВАТ «Концерн “Радіо-Центр”».
У 2004 році Вавілов полягає в списках дипломатів Посольства РФ на Кіпрі як перший секретар (за культурою). Місце роботи – Росзарубіжцентр при Міністерстві закордонних справ.
З 2007 року Вавілов – директор РЦНК у Нікосії та представник Росспівробітництва.
2012 року він згадується як виконавчий директор Фонду будівництва православного храму на Кіпрі.
2014 року відбувається кульбіт. Роман Вавілов виявляється директором «Русского дома», що відкрився 5 квітня цього року в Лімасолі. Як писав сам Вавілов: «Ідею створення «Російського дому» було підтримано мером Лімасола, Товариством дружби «Кіпр – Росія», Кіпрською жіночою організацією, місцевими діловими колами. Цей чудовий будинок нам надав бізнесмен та меценат Андреас Неоклеус». Неоклеус – юрист, який обслуговував російських клієнтів.
На відміну від РЦНК у Нікосії, «Російський дім» у Лімасолі не російська, а ніби незалежна, громадська недержавна та некомерційна організація. Тобто виходить, що Вавілов до 2014 р. офіційно пішов із дипломатичної служби, ставши приватною особою та громадським діячем з незрозумілими джерелами доходів. Про джерела фінансування «Російського дому» та самого Вавілова даних немає. Однак у 2015 році на Кіпрі була зареєстрована компанія з обмеженою відповідальністю під назвою RH-RUSSIAN HOUSE IN CYPRUS LIMITED. Директора – Андреас Неоклеус, Роман та Олександр Вавилови, секретар – Андрулла Пападопулу. Олександр Вавілов (1972) – син Романа.
У квітні 2016 року Вавілов як представник кіпрської громадськості присутній на зустрічі Голови Уряду Російської Федерації Дмитра Медведєва з учасниками Всесвітнього форуму «У єдності з Росією».
У 2018 році «Російський дім» у Лімасолі набуває статусу Російського центру фонду «Русский мир». 2019 р. «Російський дім» урочисто святкує своє п'ятиріччя, а потім раптово зникає. Разом із Вавіловим. Остання публікація на сторінці фейсбуку «Русского дома» датована 19 грудня 2019 року. Власник будівлі Андреас Неоклеос помер від ковіда у 2019 році, будинок незабаром було знесено.
Загалом на сторінці фонду «Русский мир» Роман Вавілов згадується 15 разів.
Найпізніша згадка «Русского дома» на сайті «Русского мира» за авторством самого Вавілова датована серпнем 2020 року. Там йдеться про продовження роботи Народного університету культури Російського центру в Лімасолі та згадується ректор цього університету Олексій Голованов.
Мабуть, сліди ще однієї афери можна побачити за повідомленням від 4 квітня 2019 р., що «в Російському центрі в Лімасолі 2 квітня відбулася зустріч активу та представників найбільшої на Кіпрі Співтовариства співвітчизників Russian in Cyprus / Росіяни на Кіпрі, яка об'єднує понад тисячу шістсот співвітчизників. На зустрічі директор Російського центру Роман Вавілов та керівник Співтовариства Олексій Голованов підписали Угоду про співпрацю між двома організаціями».
«Російські на Кіпрі! Russians in Cyprus!» – це велика група у фейсбуці, але жодних вказівок, що вона є громадською організацією і очолюється Головановим, знайти не вдалося. Мабуть, планувалося перетворити її на реальну спільноту, але відрядження Вавілова з Кіпру поставило крапку на всіх цих витівках.
Олексій Голованов, який із самого початку брав активну участь у діяльності «Русского дома» в Лімасолі, читав там лекції про вино, мистецтво, кулінарію і навіть носив титул ректора неіснуючого Народного університету культури – постать таємнича. У кіпрській російській пресі він відомий як російський художник та доглядач музею командарії (місцевого сорту десертного вина) у селі Силіку. Музей був відкритий в липні 2014 року в будівлі, подарованому музею президентом Кіпру Нікосом Анастасіадісом і раніше належав його сім'ї. Анастасіадис - адвокат, який працював до того з російською клієнтурою. Тож «Російський дім» у Лімасолі та музей командарії в Сіліку виникли одночасно за допомогою високопоставлених кіпрських спонсорів-юристів.
Про біографію Голованова - за всієї його популярності в російській пресі на Кіпрі - ніякої чіткої інформації немає. Невідомо ні де і коли він народився, ні де навчався, ні ким працював. Втім, немає й підтверджень, що він митець. Відомо тільки, за словами Ігоря Губермана, який з ним зустрічався, що Голованов «колишній москвич, колишній джазист, який знає кілька мов». 31 березня 2016 року «Російський дім» вітав Голованова з ювілеєм. За непідтвердженою інформацією, Голованов – військовий перекладач, який закінчив Військовий інститут іноземних мов та працював в Алжирі та Конго. Якщо це так, то він, найімовірніше, офіцер ГРУ. Очевидці стверджували, що між собою Вавілов і Голованов говорили французькою, коли хотіли, щоб присутні їх не зрозуміли. Зрозуміло лише, що Голованова було активно залучено до культурно-пропагандистської діяльності навколо російського посольства.
