top of page

Так званий «Російський дім» у Нікосії (Російський центр науки і культури) служить як би філією посольства, доступною для широкої публіки, і водночас найважливішим центром оперативної роботи спецслужб. Про науку і культуру як таких не йдеться. Ніяка культурна діяльність сама по собі – поза політичною пропагандою та вербуванням її учасників та глядачів – російська влада не цікавить, як раніше не цікавила радянська. Це стосується концертної та освітньої діяльності, дитячих танцювальних та спортивних гуртків, театральних студій, вивчення російської мови та іншого.

Російські посольства в усіх країнах перебувають під більш менш пильним наглядом місцевих контррозвідок. Фіксуються всі виходи співробітників та візити відвідувачів. У всякому разі, можуть фіксуватися.

За «російськими будинками» такого спостереження не ведеться. Та й неможливо контролювати відвідувачів численних культурних заходів та концертів. Це робить «Російський дім» ідеальним місцем контактів, зустрічей з агентами та вербування. Чим більше таких заходів, тим складніше стежити за їхніми учасниками.

Радянський уряд затіяло будівництво російських культурних центрів у різних країнах світу ще 1960-ті роки. Після створення у 2008 році Росспівробітництва «російські будинки» перетворилися на його представництва, які відіграють роль незалежних культурних центрів. За офіційними даними, в 2024 р. Росспівробітництво представлено в 80 країнах світу 97 представництвами, до складу яких входять у тому числі 73 Російські центри науки і культури в 62 країнах.

Мовою путінських спецслужб завдання Росспівробітництва та російських центрів науки і культури описуються наступним чином: «Агентство бачить своє завдання у подальшому зміцненні зв'язків із співвітчизниками, які постійно проживають за кордоном, сприяння їхній діяльності з розширення культурної, наукової та ділової співпраці з Росією. Співвітчизники є неодмінними учасниками заходів, що проводяться РЦНК. Для них організовуються зустрічі з російськими парламентаріями, діячами науки, культури, проводяться лекції про соціально-економічні та правові перетворення, що проходять у Росії, її зовнішню політику, культурне життя. Наші співвітчизники мають можливість користуватися бібліотеками та відеотеками РЦНК, брати участь у клубній та гуртковій роботі, відвідувати курси російської мови».

«Зміцнення зв'язків із співвітчизниками» – це евфемізм, що означає вербування та використання емігрантів з колишнього СРСР. Все інше – засоби та методи вербування.

Серед керівників «російських будинків» легко можна виявити людей з біографією, яка говорить про можливий зв'язок зі спецслужбами. У всіх країнах (наприклад, у Німеччині) навколо посольств Росії та «російських будинків» концентруються всілякі псевдогромадські організації «співвітчизників» та «друзів Росії».

«Російський дім» у Нікосії було відкрито 1978 року.

У 2013 році його директором був Олексій Миколайович Рогальов – діючий дипломат, випускник МДІМВ, представник Росспівробітництва на Кіпрі в надзвичайно високому для цієї посади дипломатичному ранзі – Надзвичайний та Повноважний Посланець 2-го класу. Колишній радник-посланник (друга особа у посольстві) у Греції. Очолював Управління країн СНД та Балтії Департаменту зовнішньоекономічних міжнародних зв'язків міста Москви. Можливо, що, як і Георгій Мурадов, колишній начальник Рогальова в Московському уряді, він не «чистий» дипломат, а співробітник спецслужб під прикриттям.

2015 року директором «Русского дома» був Юрій Олександрович Зайцев. У 2010-2013 роках він був радником посольства у Вашингтоні і, обіймаючи там аналогічну посаду, потрапив на сторінки американської преси. Як повідомляв «Голос Америки», «Популярний американський журнал Mother Jones опублікував статтю, автор якої повідомив, що голова Російського культурного центру у Вашингтоні Юрій Зайцев бере участь у вербуванні американців, і ФБР США веде відповідне розслідування». Зайцев та МЗС РФ звинувачення обурено заперечували. Однак за рік до скандалу, у вересні 2012 року, в Москві на нараді представників Росспівробітництва в присутності прем'єр-міністра Дмитра Медведєва і міністра закордонних справ Сергія Лаврова Юрій Зайцев сказав наступне: «...ми зуміли організувати поїздки сюди, до Москви і до Санкт-Петербурга, 70 молодих політичних лідерів, бізнесменів, журналістів, які побували в Росії. Ефект, який це справило у Сполучених Штатах Америки – колосальний. Нині ними вже створено між собою електронний портал, вони листуються, ведуть пропагандистську діяльність, тобто фактично працюють, допомагаючи нам. А в деяких випадках у деяких містах створені неурядові організації, які називаються російськими культурними товариствами. Зокрема, у глибинці Сполучених Штатів, у Мемфісі (знаєте, що це батьківщина американського джазу), сьогодні майорить на Main Street російський прапор над Російським культурним центром, створеним американцями». Фактично Юрій Зайцев підтвердив майбутні звинувачення на свою адресу. І було б дивно, якби було інакше. Зайцев просто виконував свій службовий обов'язок. Вербування агентів – основне завдання всіх «російських будинків» у світі. І тому вони й створювалися.

Зайцев був висланий із США і того ж року опинився на Кіпрі. 2016-го його було переведено до Відня, де виправляв ту ж посаду – директора «Русского дома» – до 2018 року.

Цікаво в цій історії ще й те, що тільки в США контррозвідка (ФБР) визнала за потрібне звернути увагу на роботу Зайцева. Ні Кіпр, ні Австрія йому не заважали.

У Зайцева типова біографія. Як він сам розповів в інтерв'ю з нагоди призначення у Відень, він народився 1954 р., закінчив Ленінградський технологічний інститут і зробив потім стрімку комсомольську кар'єру, яка до 1986 року привела його на посади президента Студентської ради СРСР та першого заступника голови Комітету молодіжних організацій СРСР. Обидві контори – класичні радянські імітації громадських організацій. Вже ця діяльність не могла не мати відношення до КДБ. Швидше за все, співробітником КДБ Зайцев став на початку комсомольської кар'єри, що її й зумовило. Ще за СРСР Зайцев з'їздив за програмою МЗС на тримісячні курси з управління макроекономікою до Японії. Після розпаду Радянського Союзу Зайцев став одним із керівників Московської центральної фондової біржі. Потім, за його власним висловом, «активно займався підприємницькою діяльністю у компаніях недержавного сектора», тобто був упроваджений у приватний бізнес. У 2009 р., як він сам розповідає в інтерв'ю, був знову запрошений до участі в міжнародних проектах. Мається на увазі служба у розвідці за кордоном під дипломатичним прикриттям Росспівробітництва.

Цікавий нюанс. Інтерв'ю у 2016 році у Зайцева під час його призначення у Відень брала голова Координаційної ради російських співвітчизників Австрії Ірина Мучкіна. Він зауважила при цьому, що із Зайцевим вони спілкувалися ще 30 років тому, коли Мучкіна працювала заступником генерального директора готельного комплексу «Космос», де жили «найіноземніші» учасники Фестивалю молоді та студентів у Москві», а Зайцев брав участь у підготовці фестивалю. Для людей, які знають радянські реалії, це незаперечний доказ того, чи обидва вони тоді служили в КДБ. З розповіді Мучкіної про своє життя з очевидністю випливає, що чоловік її служив в органах. Ну і ще характерна вказівка на контингент, з якого набираються керівники та члени координаційних рад російських співвітчизників у всьому світі. Кіпр не є винятком.

***

З 2016 року посаду представника Росспівробітництва на Кіпрі та директора «Російського дому» обіймає Аліна Радченко, радник посольства. До призначення на Кіпр вона працювала радником Управління внутрішньої політики Президента РФ, радником першого заступника Голови Уряду РФ, керівником Апарату Громадської палати. На Кіпр Радченко їздила без помітних причин, але за рахунок Громадської палати з 2012 року.

За непідтвердженими даними, заступник Радченка Ілля Дмитрієв (перший секретар посольства) та керівник відділу освіти РЦНК Ігор Мельник – офіцери СЗР.

Помітне місце серед співробітників РЦНК займала Діана Борисова (Borisova-Kourtellari). Вона дочка полковника ФСБ, народилася у 1997 році, закінчила факультет журналістики МДІМВ у 2019 р. Паралельно з МДІМВ вивчала грецьку мову в Університеті Аристотеля у Фессалоніках (2017–2018) та у 2021–2023 рр. навчалася в Університеті Кіпру у Нікосії. Родичка колишнього заступника Голови Уряду Росії Юрія Борисова, який згодом очолив «Роскосмос». Директор РЦНК Аліна Радченко, очевидно, – креатура Борисова.

Є дані, що Діана Борисова – співробітник СЗР, який проходить на Кіпрі підготовку до роботи в інших країнах. Вийшла заміж за громадянина Кіпру.

2019 року Діана Борисова очолила як «співголова» створений тоді ж за сприяння Росспівробітництва Молодіжний клуб російських співвітчизників на Кіпрі. Можливо, клуб і створили під неї. Відомостей про інших членів клубу знайти не вдалося, крім Поліни Костіної та Олесі Хрісанту (Рибкіної). Олеся Хрисанту – мешканка Нікосії, яка народилася 1984 року, «співзасновник компанії I.Q. Partnership, Cyprus, спеціаліст у галузі фінансів, боротьби з відмиванням коштів та кібербезпеки, головний спікер проекту «Кібербезпека. Нова реальність».

При «Російському домі» є експертний клуб, до складу якого входять: владика Ісайя, митрополит Тамасосський та Орінійський; Міхаліс Азовідіс, помічник президента Палати представників РК; Васос Аргірідіс, композитор; Анастасіос Кузаліс, президент Кіпрської асоціації випускників російських та радянських вишів; Йоргос Кунтуріс, художній керівник, диригент Кіпрського молодіжного симфонічного оркестру; Андреас Пантзіс, режисер театру та кіно; Харіс Трассу, президент Товариства дружби та культурних зв'язків «Кіпр – Росія»; Андреас Хараламбус, художник; Андреас Христу, мер Лімасола (2006-2017); Йоргос Молескіс, поет, літератор; Георгіос Продрому, почесний консул Росії у Пафосі та Лімасолі. Багато учасників експертного клубу навчалися в СРСР та Росії. Власне, це список місцевих агентів впливу, хоч і напевно дуже неповний. Докладно про них йтиметься нижче.

Дані про співробітників РЦНК не опубліковано. Більш-менш повні дані відомі лише за 2020 рік.

***

На сторінках усіх «російських будинків» у фейсбуці публікується безліч оголошень про російські заходи, за якими висвічується очевидна діяльність із залучення та вербування іноземців, насамперед молоді. Найчастіше вона набуває вигляду конкурсів та олімпіад, відбіркові тури яких проводяться онлайн. Переможці отримують призи у вигляді поїздок на конференції, з'їзди та у тренувальні табори, безкоштовне навчання у російських вишах. Цільова група - молоді люди з іноземним громадянством або постійним видом на проживання. Добровільна участь у таких заходах сама по собі демонструє готовність до вербування. Далі – справа техніки, відбору та виховання.

Так завжди було. Джон Баррон у своїй книзі «КДБ сьогодні» писав про найбільші розвідувальні операції, що проводилися НКВС і КДБ: «Жодна з цих операцій не привела б до успіху, якби агенти вербувались лише в той момент, коли в них виникала необхідність... Виявлення, вербування, поступове впровадження агентів і просування їх по лінії легальної служби – найважливіше із завдань, що стоять перед співробітниками Першого головного управління».

Для Москви підготовка нових поколінь агентів впливу та шпигунів із іноземної молоді – традиційна та довгограюча програма. Хто знає, на яких постах, у яких країнах та в яких організаціях опиниться за десять років сьогоднішній школяр чи студент. Що раніше їх купувати, то краще. Раніше вербувальною базою для КДБ-ФСБ служили туристи та іноземні студенти, які приїжджали в країну з обміну або просто вчитися. Як правило, нічого поганого не підозрюючи.

Але раніше Росія не була в ізоляції. Після 2022 року ситуація змінилася: туризм зійшов нанівець, студентів мало, а із країн ЄС практично немає зовсім. Навіть пряме авіасполучення з Європою обрізане. Тому доводиться на такі складні комбінації виявлення «потрібних» людей.

Ось кілька прикладів.

У вересні 2024 р. на сторінках кількох «російських будинків» (наприклад, у Нікосії та Душанбе) з'являється оголошення про проведення онлайн-олімпіади «Феміда» для громадян іноземних держав. Проводиться олімпіада Російським державним університетом правосуддя – «Переможцям та призерам олімпіад гарантовано вступ на навчання до Університету в рамках квоти, встановленої Урядом Російської Федерації».

Ця новина має дуже характерну підкладку. Росія 2024 року – держава повністю неправова. Без правосуддя та багатьох громадянських свобод, з дикими, антидемократичними законами. Їхати до нинішньої Росії вчитися юриспруденції можна з тим самим успіхом, що й до Північної Кореї чи Білорусі. І з тими ж цілями, які не мають відношення до освіти.

Зрозумілий іноземець, який сьогодні поїде вчитися в Росію (тим більше праву), - це або повний невіглас, або вже завербований агент російських спецслужб.

Власне, сама участь у цій олімпіаді – це демонстрація готовності до вербування. Цікаво, що терміни реєстрації учасників у різних країнах зазначені різні. На Кіпрі – з 23 вересня до 5 листопада, у Таджикистані – з 5 по 26 листопада, що говорить про планомірну роботу з конкретними країнами, а не про одну загальну програму.

Одночасно з премією «Феміда» сайт «Російського дому» публікує оголошення про продовження прийому заявок на ІІІ Міжнародну медіапремію «Чесний погляд», на яку вже «зареєстровано понад 300 заявок із 50 країн світу».

Це конкурс для всіх, у тому числі і іноземців, готових стати московськими пропагандистами, що більш ніж відверто випливає із переліку номінацій та нагород:

«Заявки приймаються всіма мовами на офіційному сайті премії honest-view.press від індивідуальних журналістів, редакційних колективів та блогерів.

Номінації премії «Чесний погляд»:

Гран-прі – головна нагорода премії «Чесний погляд»;

Кращий матеріал про соціальну та гуманітарну проблематику;

Найкращий матеріал про міжнародне культурне партнерство з Росією;

Кращий матеріал у жанрі публіцистики та документалістики;

Найкращий матеріал молодих журналістів про Росію;

Найкращий матеріал у партнерській номінації від RT.

Нагадаємо, що цього року з'явилася номінація для молодих журналістів віком від 18 до 25 років. Фіналісти відвідають Москву для участі у дводенній Медіашколі, яка буде організована напередодні церемонії нагородження переможців конкурсу. Не пропустіть шанс виграти грошовий приз та відвідати церемонію нагородження у столиці Росії».

Тут є процес відбору та навчання путінських агентів впливу.

Ще один приклад. 27 вересня «Російський дім» у Нікосії публікує оголошення: «Запрошуємо взяти участь у щорічному конкурсі на здобуття звання лауреата Міжнародної екологічної премії «ЭкоМир-2024». Засновником Премії є громадська організація Російська академія природничих наук. Премія присуджується за визначні досягнення в охороні навколишнього середовища та забезпеченні екологічної безпеки, а також в іншій екологічній діяльності. Відбір учасників конкурсу здійснюється на основі поданих заявок та документів, що підтверджують реалізацію представлених проектів, програм, акцій. Термін надсилання заявок на конкурс – до 1 грудня 2024 року».

Російська академія природничих наук (РАЄН), як і її німецький відросток - Європейська академія природничих наук (ЄАЄН), - псевдогромадська організація з тісними зв'язками зі спецслужбами, створена в 1990 р. і багато років займалася роздачею / продажем придуманих нею саморобних титулів і численних потішних орденів.

Таких «академій», які до науки ніякого відношення не мають, у Росії в 90-ті роки було вигадано безліч. Дуже схоже, що останніми роками ці освіти вдихнули нове життя. У всякому разі, РАЄН бурхливо імітує наукову діяльність. Запрошення брати участь у конкурсі на щось зовсім невиразне з безліччю номінацій, де, наприклад, є «Екологопатріотична діяльність», насправді означає просто запрошення входити у взаємовигідний контакт із московською владою. Далі компетентні фахівці будуть розбиратися з тим, хто із заявників становить інтерес, а хто – ні.

bottom of page