За «Російського дому» на Кіпрі існує так званий експертний клуб. Офіційно це «неформальна структура, що об'єднує видатних кіпріотів, які навчалися в російських та радянських вишах і вільно володіють російською мовою». Іншими словами – це спільнота кіпріотів, завербованих у радянські/російські агенти впливу, як правило, під час їхнього навчання у радянських чи російських вишах. У їх функції входить вплив на політику влади Кіпру, відбір кандидатів у потенційні агенти впливу та участь у пропагандистських заходах посольства РФ та «Російського дому».
Усі члени цього клубу представляють з цього погляду безперечний інтерес. Точний склад клубу невідомий, але публікації у пресі дозволяють назвати деякі імена: владика Ісайя, митрополит Тамасосський та Орінійський; Міхаліс Азовідіс, помічник голови Палати представників РК; Васос Аргірідіс, композитор; Анастасіос Кузаліс, президент Кіпрської асоціації випускників російських та радянських вишів; Йоргос Кунтуріс, художній керівник, диригент Кіпрського молодіжного симфонічного оркестру; Андреас Пантзіс, режисер театру та кіно; Харіс Трассу, президент Товариства дружби та культурних зв'язків «Кіпр – Росія»; Андреас Хараламбус, художник; Андреас Христу, мер Лімасола (2006-2017); Йоргос Молескіс, поет, літератор; Георгіос Продрому, почесний консул Росії у Пафосі та Лімасолі, Мікіс Філаніотіс.
***
Митрополит Ісайя (Спіридон Георгакіс) народився на Кіпрі в 1971 р. У 1992 р. він, ще монастирським послушником, був запрошений Патріархом Московським і всієї Русі Олексієм II, який тоді відвідав Кіпр, навчатися в Москві. 1997 року він закінчив Московську духовну семінарію, 2003-го захистив у Московській духовній академії кандидатську дисертацію. Ісайя чудово розмовляє російською і відомий своєю проросійською позицією. Як сказав він в одному інтерв'ю 2021: «Я люблю Росію. Моє серце залишилося у Росії. Я шукав джерело святості, і я знайшов його саме в Росії». У тому ж інтерв'ю як головні небезпеки, що підстерігають і Кіпр, і Росію, Ісайя назвав лібералізм і глобалізацію. На території митрополії Ісаї в 2017 році було збудовано на гроші російського олігарха Заренкова православний храм Апостола Андрія Первозванного та всіх Святих, перший російський храм на Кіпрі.
У любові до Росії не було б нічого дивного, якби вона не виражалася у явних симпатіях до путінського режиму та тісного спілкування з людьми з російської держбезпеки. У 2019 році на урочисте відкриття храму на Кіпр приїхав голова Імператорського православного палестинського товариства (ІВПО) Сергій Степашин, генерал-полковник ФСБ, колишній директор Федеральної служби контррозвідки, колишній глава Федеральної служби безпеки РФ, колишній прем'єр-міністр Росії. На закінчення церемонії Степашин вручив митрополиту Ісаї найвищу нагороду ІППО – «Віфлеємську зірку». Разом з Ісаєю Степашин відвідав президента Кіпру Анастасіадіса, якому теж було вручено орден «Віфлеємська зірка». Виглядає це так, ніби прямий доступ до президента Кіпру Степашин проклав саме Ісая.
***
Анастасіос Кузаліс та Харіс Трасу – випускники Університету дружби народів імені Патріса Лумумби. Джон Баррон у книзі «КДБ. Робота радянських секретних агентів» дав таку характеристику цьому закладу: «1960 року Микита Хрущов заявив, що створення Університету ім. Лумумби послужить навчанню «кадрової інтелігенції» для народів Африки, Азії та Латинської Америки. Російська влада в самому Радянському Союзі визначила місію університету простіше: «Навчати студентів із малорозвинених країн так, щоб після повернення до своїх країн вони стали лідерами прорадянської діяльності». Першим проректором університету був Павло Єрзін, генерал-майор КДБ. Серед професорсько-викладацького складу, який повністю підпорядкований КДБ, є інші співробітники та агенти КДБ. Студенти відбираються головним чином за принципом їхньої потенційної корисності КДБ. (Якщо росіяни дійсно хочуть навчити іноземця для роботи в радянському проекті надання допомоги, то вони навчають його в першокласних університетах чи політехнічних інститутах. Такий студент не навчається в Університеті ім. Патріса Лумумби)».
Фізик Анастасіос Кузаліс – голова Кіпрської асоціації випускників радянських та російських вишів. Асоціація виникла ще за радянських часів, у 1986 році, і об'єднує (за її даними) близько 2000 осіб. Вона філія Всесвітньої асоціації випускників радянських та російських вишів, створеної за участю Росспівробітництва.
Анастасіос Кузаліс народився 1950 р. У 1976 р. з відзнакою закінчив факультет фізико-математичних та природничих наук УДН ім. Патріса Лумумби за спеціальністю «фізика», а 1978 року там само захистив кандидатську дисертацію. На Кіпрі Кузаліс обіймав важливі посади у міністерстві освіти. Зокрема, з 2004 до 2010 року був головою Комісії освітньої служби Республіки Кіпр. Асоціацію випускників очолює із 2014 року. Чи існує ця асоціація як реальна організація, сказати важко, видимих ознак її активності мало, але Кузаліс – неодмінний учасник російських пропагандистських заходів на Кіпрі. У листопаді 2024 року він був нагороджений Почесним знаком Росспівробітництва «За дружбу та співпрацю».
Син Анастасіоса Кузаліса Алексос Кузаліс – теж член та активіст Асоціації випускників, яку очолює його батько. Він навчався у аспірантурі Вищої школи економіки Москві.
***
Харіс Трассу, президент Товариства дружби та культурних зв'язків «Кіпр – Росія», народився 1943 року. У 1961 році за допомогою посольства СРСР приїхав до Москви, вступив на інженерний факультет Університету імені Лумумби, який закінчив у 1967 році. На Кіпрі Трассу зробив успішну кар'єру. З 1976 до 1990 року він був членом Ради правління Асоціації інженерів та архітекторів Кіпру, з 2003 по 2004 рік – головою Ради з містобудування Кіпру, з 2004 по 2007 рік обіймав посаду міністра комунікацій та громадських робіт. У 2007 році Трассу був наказом президента Путіна нагороджений медаллю Пушкіна «за великий внесок у поширення, вивчення російської мови та збереження культурної спадщини, у зближення та взаємозбагачення культур націй і народностей» поряд з двома іншими високопоставленими кіпрськими чиновниками – головою палати представників Республіки Кіпр Димітрісом Христофіасом і мером міста Лімасола Андреасом Христу. У 2011 році Трассу отримав подяку президента Дмитра Медведєва за «великий внесок у розвиток російсько-кіпрського культурного та гуманітарного співробітництва, зміцнення дружби між Російською Федерацією та Республікою Кіпр». Крім того, Харіс Трассу – член керівної ради ділової спільноти «Кіпр – Росія», куди, крім кількох кіпріотів, входили посол РФ Осадчий і перший секретар посольства РФ Андрій Корміліцин.
У червні 2024 року Харіса Трасу на посту президента Товариства дружби та культурних зв'язків «Кіпр – Росія» змінив Мікас Філаніотіс – фігура ще екзотичніша.
***
Георгіос Продрому, генеральний секретар Кіпрської асоціації випускників російських (радянських) вишів, закінчив 1986 року механічний факультет Ризького інституту інженерів цивільного повітряного флоту. У 2014 році він обійняв посаду почесного консула Росії в Пафосі та Лімасолі. У 2016 році «доктору авіаційних наук та інженерної справи, доктору наук у галузі права Георгіосу Продрому» було вручено атестат почесного професора Балтійської академії туризму та підприємництва та диплом члена Національної академії туризму. Перша академія – навчальний заклад, друга – «суспільна академія», одна з багатьох шарлатанських організацій, створених у 90-ті роки для імітації наукової діяльності та роздачі саморобних звань та орденів. Обидві розташовані у Санкт-Петербурзі.
Адвокатська фірма Продрому (навіть дві – у Лімасолі та Пафосі) значиться у рекомендаційному списку адвокатів, опублікованому на сайті Посольства Росії у Нікосії. Продрому не лише постійний учасник усіх проросійських пропагандистських заходів, а й, за деякими даними, пов'язаний із російською розвідкою, зокрема з ГРУ, та керує мережею власних агентів у Пафосі.
***
Художник Андреас Хараламбус народився у Нікосії у 1947 році. Його батько був лівих поглядів, і він, за його словами, – теж, з самого дитинства. Хараламбус отримав стипендію від Товариства радянсько-кіпрської дружби та закінчив у 1975 р. інститут ім. Сурікова в Москві, де згодом якийсь час викладав, а потім повернувся на Кіпр із російською дружиною.
Його дочка Ельпіда Хараламбус теж навчалася у Москві, вона закінчила балетну школу Великого театру. Ельпіда Хараламбус багато років була прес-секретарем «Русского дома» на Кіпрі, секретарем Координаційної ради російських співвітчизників, найближчою соратницею Аліни Радченко та активною учасницею багатьох пропагандистських акцій. У тому числі вона була керівником редакційної команди з перекладу грецькою мовою 15-томного видання «Велика Перемога». Перекладачем був Мікас Філаніотіс.
***
Режисер Андреас Пантзіс – випускник ВДІКу, а з 2007 року – президент Союзу кіно та телебачення Кіпру, здається, найменше замішаний у російській пропагандистській діяльності.
***
Композитор Васос Аргірідіс закінчив Московську консерваторію у 1986 році, після повернення він заснував та очолив на Кіпрі радіостанцію «Російська хвиля».
***
Андреас Христу народився 1948 року. Він випускник Московського автомобільно-дорожнього державного технічного університету (МАДІ – минулого: Московський автомобільно-дорожній інститут) 1973 року, вивчав механіку. 1986-го його було обрано муніципальним радником; тричі обирався депутатом парламенту від комуністичної партії АКЕЛ; з 1991 по 2003 рік був парламентським лідером та членом Національної ради; у 2003–2006 роках – міністром внутрішніх справ Кіпру; з 2006 до 2016 року – мером Лімасола. Час його правління був золотим століттям для російських інвесторів у Лімасолі та й взагалі на Кіпрі. Втім, це золоте століття тривало до 2022 року і частково пізніше.
З усіх «друзів Москви» на Кіпрі Христу зробив, мабуть, найуспішнішу і найдовшу політичну кар'єру, хоча він був і не єдиним міністром із радянською освітою. Як розповідав в інтерв'ю «Віснику Кіпру» юрист Яніс Софоклі, який «закінчив Московський інженерно-будівельний інститут ім. В. В. Куйбишева (МІСІ) Накос Протопапас очолював Міністерство комунікацій та громадських робіт... випускники мого Університету дружби народів ім. Патріса Лумумби, пройшовши професійний шлях, гідно працювали на державних посадах. Діна Аккеліду та Андрулла Агроту – міністрами охорони здоров'я у різні роки. Акіс Фантіс – офіційний представник уряду, Тітос Христофідіс – міністр при президенті».
Найбільшим успіхом Москви слід вважати обрання 2008 року на пост президента Кіпру комуніста (лідера партії АКЕЛ) Димитріса Христофіаса. Христофіас, який закінчив у 1974 році Інститут суспільних наук при ЦК КПРС та захистив у Москві дисертацію, залишався президентом Кіпру до 2013 року.
***
Музикант Йоргос Кунтуріс належить до нового покоління російських агентів впливу вже путінської епохи. Він народився 1980 року, 2006-го закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію, а потім там же захистив дисертацію. З 2013 року є художнім керівником та головним диригентом Молодіжного симфонічного оркестру Кіпру. У 2019 році молоді виконавці брали участь у концертах з нагоди Дня Перемоги спільно з Зразково-показовим оркестром військ національної гвардії Російської Федерації – «Таким чином, було реалізовано функцію наставництва та передачі досвіду від професійних музикантів із Росії юним кіпрським діячам культури. Як запевняє Йоргос Кунтуріс, така плідна співпраця буде продовжена і в майбутньому».
Коли у 2017 році на Кіпрі російськими агентами було створено підставну політичну партію «Его про Політіс», Кунтуріс став спочатку її віце-президентом, а потім виконувачем обов'язків президента. Історія створення і краху партії заслуговує на окрему розповідь. Важливо, що Кунтуріс здався посольству Росії підходящою фігурою роль її фіктивного лідера.
***
Архітектор Мікіс Філаніотіс - постать надзвичайно активна в сенсі участі у будь-яких пропагандистських російських акціях і одночасно комічна. Дуже вже абсурдні ролі, які йому доводиться грати.
Мікіс Філаніотіс народився 1955 року. У 1975 році він вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту, який і закінчив у 1983 р. Дружина – громадянка Росії. Дві дочки також мають російське громадянство. Філаніотіс – член Асоціації випускників радянських та російських вишів, член експертної ради Російського центру науки і культури (РЦНК), член Координаційної ради Міжнародного руху русофілів. Часто буває у Росії. У березні 2019 року відвідав окупований Крим, де отримав нагороду від уряду Криму за участь у кремлівській пропагандистській акції – став одним із трьох фіналістів інтернет-вікторини «Крим в історії Російського світу».
У 2022 році «Російський дім» на Кіпрі, вітаючи Філаніотиса з днем народження, подякував «за вірну дружбу, підтримку, щиру любов до Росії, а також за виконану роботу над перекладом з російської на грецьку п'ять томів видання «Велика Перемога». «Велика Перемога» – це багатотомник з історії Другої світової війни, випущений у 2015 році МДІМВ під загальною редакцією майбутнього директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Наришкіна (тоді голови Держдуми) та за авторством безлічі путінських наукових фальсифікаторів. Видання суто антинаукове. Мабуть, був наказ перекладати його мовою країни перебування в «російських будинках» по всьому світу як пропагандистська література.
У липні 2023 Філаніотіс був активним учасником «Маршу на захист сімейних цінностей», влаштованого Посольством РФ в Нікосії. Мітингувальники, переважно російські, протестували проти запровадження у кіпрських школах курсу статевого виховання. Вони несли російські прапори та плакати «Руки геть від дітей!» та «Ми підтримуємо дії Росії». Як заявив тоді Філаніотіс: «Ми не хочемо і не допустимо руйнування невинних дитячих душ заради неприйнятного, чужого і далекого від кіпрської моралі виховання, яке нібито приховується захистом дітей від сексуальних домагань».
У листопаді 2023 року, у розпал війни в Україні, Філаніотіс був у Москві та брав участь у Ялтинському міжнародному форумі та XV Асамблеї Російського світу. А 21 листопада вийшов указ президента Путіна про нагородження Філаніотиса медаллю Пушкіна. Як висловився з цього приводу сам нагороджений в інтерв'ю «Віснику Кіпру»: «Ця медаль відображає не лише мою особисту роботу, а й усі почуття та роботу кіпріотів, які люблять Росію. Тож ця медаль для всіх нас».
У липні 2024 року Філаніотіс змінив Харіса Трасу на посаді президента Товариства дружби та культурних зв'язків «Кіпр – Росія».
Серед титулів Філаніотиса є один не зовсім звичайний: член Координаційної ради Міжнародного руху русофілів. Ця організація заслуговує на окрему розповідь.
***
Юрист Янні Софокліс займає особливе місце серед кіпрських «друзів Москви» і навіть серед кіпрських випускників Університету дружби народів. Він був (і є), судячи з біографії, дуже великою фігурою у радянській, а потім російській агентурній мережі на Кіпрі. Софокліс народився 1947 року. Він один із небагатьох кіпріотів, які навчалися в СРСР юриспруденції, що саме собою дивно. Навряд радянська юридична освіта могла сильно сприяти успіху на Заході. Софокліс сам зізнався в інтерв'ю, що його освіта була визнана на Кіпрі лише 1985 року (закінчив університет у 1972-му). Це не завадило йому зробити кар'єру, пов'язану не так з Кіпром, як з Москвою. Мабуть, і навчали його тому, що потрібне Москві.
Батько Софоклісу Янніс Софокліс (1923–1990) був комуністом з 1938 р., членом політбюро партії АКЕЛ та партійним босом міста Пафосу з 1946 по 1983 рік. За словами Янні Софокліса, його батько багато разів бував у СРСР і навіть півроку навчався в Москві в Інституті суспільних наук у 1964 р. Це багато про що говорить.
Інститут суспільних наук при ЦК КПРС (ІОН) було створено у 1962 році з метою підготовки кадрів для комуністичних рухів (у тому числі і нелегальних) на Заході та країнах третього світу. Інститут був закритим та підпорядковувався Міжнародному відділу ЦК КПРС. У Москві існували філії ІОН на навчання слухачів з нелегальних організацій практиці збройної боротьби. Очевидно, в одному з них навчався і батько Янні Софокліса. У 1955 році, після заборони партії АКЕЛ (до 1959 р.), він заарештовувався британською владою разом з іншими функціонерами партії. У 2024 році його ім'ям було названо площу в центрі Пафосу.
Софокліс згадує про те, як проходив набір молодих кіпріотів до радянських вишів: «Після 1960 року кіпріоти отримали можливість навчатися в Радянському Союзі. Охочих було завжди набагато більше, ніж місць, що надаються! Долю кожного вирішували за конкурсом атестатів кіпрських шкіл. Документи направляли до радянського посольства в Нікосії і чекали на відповідь... У 1967 році, відразу після термінової служби в Національній гвардії Кіпру, я подав документи на отримання стипендії для безкоштовного навчання в СРСР. І прийшла позитивна відповідь! ...Молоді кіпріоти на той час навчалися у багатьох вузах, у різних республіках та містах Радянського Союзу, отримуючи різні спеціальності. Найбільша кількість кіпрських студентів навчалася на всіх факультетах Університету дружби народів імені Патріса Лумумби».
Зрозуміло, що відбір кандидатів у радянському посольстві ґрунтувався на ретельному вивченні їхніх родин, зв'язків та можливої користі для СРСР. Це був вибір майбутніх агентів. Так, власне, відбувається зараз. Під час навчання Софокліс був секретарем земляцтва, вирішував проблеми всіх кіпрських студентів.
1972 року Софокліс отримав диплом юриста та диплом «вечірніх курсів журналістики». У СРСР професія «міжнародний журналіст» була фактично синонімом «розвідника». 1976 року Софокліс захистив у тому ж університеті ім. Лумумби дисертацію на тему «Конституційне право». Однак у визнанні цих дипломів на Кіпрі йому було відмовлено. Що не завадило Янні Софоклісу, як він пише, «від імені ЮНЕСКО» чотири роки працювати в Гвінеї-Бісау, яка 1974 року отримала незалежність від Португалії. У Гвінеї-Бісау, яка тоді дотримувалась прорадянської орієнтації, Софокліс як радник міністерства юстиції брав участь у розробці проекту конституції країни. Важко сумніватися, що то була робота по лінії КДБ. Тим більше що серед мов, якими володіє Софокліс, крім російської, грецької та англійської, значаться ще іспанська та португальська. Це вказує на характер підготовки в університеті.
З 1984 Софокліс був постійним кореспондентом кіпрської комуністичної газети «Харавги» («Світанок») у Москві, а після 1990-го 11 років працював радником з друку та інформації в Посольстві Республіки Кіпр в СРСР і РФ. Був перекладачем на зустрічах та переговорах між президентами Кіпру та Росії Глафкосом Кліридисом та Борисом Єльциним у травні 1995-го та між Нікосом Анастасіадісом та Володимиром Путіним у лютому 2015 року.
Потім повернувся на батьківщину та служив у Бюро печатки та інформації Міністерства внутрішніх справ Кіпру. З 2009 до 2011 року працював радником Посольства Кіпру в Москві.
З 2011-го та мінімум до 2016-го Софокліс – шеф Московського бюро (постійний кореспондент у Москві) газети «Харавги». Переоцінити важливість такого агента в дипломатичних та урядових колах Кіпру для радянських та російських спецслужб неможливо.
На відміну від багатьох інших агентів впливу Росії, Софокліс майже не бере участі в пропагандистській діяльності Посольства РФ на Кіпрі. Мабуть, цьому суперечить статус дипломата та важливість виконуваних ним секретних функцій. Але іноді світитися доводиться.
2017 року Софокліс підтримав Росію у її протистоянні Європейському суду з прав людини. 2018 року Софокліс виступав у ролі спостерігача на незаконних виборах президента Росії в окупованому Криму, за що підпав під санкції України. Кіпр тоді представляли ще дві людини: депутат парламенту Кіпру від партії АКЕЛ Скеві Кутра-Кукума та Еліас Деметріу, член ЦК партії АКЕЛ.
У травні 2025 року Софокліс опублікував статтю до 80-річчя закінчення Другої світової війни, текст якої виглядає так, ніби він опублікований газетою «Правда» радянських часів: «Сучасні геополітичні інтереси і стратегії НАТО і США, спрямовані на контроль і вплив, намагаються стерти внесок СРСР, підмінити поняття, перетворити визволителів на агресорів. Цю небезпечну тенденцію ми спостерігаємо у резолюціях Європарламенту, де покладається рівна відповідальність на СРСР та нацистську Німеччину. Однак історичні факти не залишають місця для маніпуляцій: саме Радянський Союз визволив Європу від фашизму; насамперед антифашистські та комуністичні сили вели боротьбу за свободу народів; саме соціалістичні ідеї надихали опір. У цих умовах особливо важливою є робота комуністичних партій і рухів, які продовжують говорити правду і захищати історичну справедливість». Це текст чинного агента впливу.
Ще одна близька «Російському дому» постать – Аггелос Константинідіс, ватажок кіпрських антиваксеров (противників щеплень проти ковіда), який періодично влаштовує проросійські акції.
