Другий Всесвітній конгрес співвітчизників був з великою помпою влаштований у Москві 2006 року. На ньому були присутні 600 делегатів із 78 країн. На конгресі було оголошено створення виконавчого органу конгресу Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників, які проживають за кордоном (ВКСРС). Протягом наступних кількох років по всьому світу були засновані країнові координаційні ради, що входять до неї.
На Кіпрі Координаційна рада організацій російських співвітчизників (КСОРС) була створена у 2007 році. Спочатку офіс КСОРС розташовувався на території Посольства Росії в Нікосії, згодом він переїхав до приміщення «Вісника Кіпру».
Як і в інших країнах, місцевий КСОРС складався з ключових московських агентів впливу, які зазвичай очолюють окремі громадські організації.
За списком членів КСОРС, опублікованому у 2013 році, добре видно, що він складається з двох груп – кураторів та агентів. Куратори – чи колишні російські дипломати. Агенти – решта. Очевидних кураторів у цьому списку двоє: Олексій Рогальов та Юрій П'яних. Можливо, до цієї категорії можна зарахувати й Ігоря Носонова, хоча дипломатом він не був.
Олексій Миколайович Рогальов – діючий дипломат, випускник МДІМВ, директор РЦНК, представник Росспівробітництва на Кіпрі в надзвичайно високому для цієї посади дипломатичному рангу – Надзвичайний та Повноважний Посланник 2-го класу. Колишній радник-посланник (друга особа у посольстві) у Греції. Очолював Управління країн СНД та Балтії Департаменту зовнішньоекономічних міжнародних зв'язків міста Москви. Можливо, що, як і Георгій Мурадов, який теж служив у московському уряді, він не «чистий» дипломат, а співробітник спецслужб під прикриттям. У списку членів КСОРС 2019 року Рогальова змінила радник посольства Аліна Радченко, яка обіймає аж до 2024 року ті самі посади, що й Рогальов.
Юрій П'яних – колишній дипломат та дуже важлива на Кіпрі фігура.
Основу для створення на Кіпрі мережі російських агентур впливу заклали на початку 1990 років двоє людей: Юрій П'яних та Ігор Носонов.
Згідно з офіційною біографією, Юрій Дмитрович П'яних народився 1952 року в місті Калінінграді. У 1976 році закінчив Московський фізико-технічний інститут, а потім працював на різних посадах у Міністерстві закордонних справ СРСР.
Одне це вже вказує на приналежність П'яних до спецслужб. Як завжди у таких випадках, деталі дипломатичної кар'єри П'яних невідомі. Відомо лише, що з 1987 по 1992 рік він служив другим, першим секретарем, пізніше – економічним радником Посольства СРСР, а потім РФ у Республіці Кіпр. За деякими джерелами, П'яних був резидентом Першого головного управління КДБ на Кіпрі.
За свідченням Сергія Жирнова, колишнього офіцера КДБ, випускників технічних вишів брали на роботу до КДБ та ГРУ для ведення радіоелектронної розвідки та обслуговування шпигунської апаратури. Тих, кого планували направити на роботу за кордон під дипломатичним прикриттям, зараховували до штату МЗС чи радянських закордонних представництв у міжнародних організаціях. Потім вони проходили навчання в Академії КДБ (нині ФСБ) або ГРУ (Військова академія МО РФ) і після цього прямували до місця служби за кордоном.
У 1992 році П'яних раптово йде з дипломатичної служби і перетворюється на бізнесмена. У тому ж 1992 бізнесмен Ігор Макаров зареєстрував на Кіпрі відділення своєї американської компанії ITERA International Energy L.L.C. Одним із засновників (0,167% акцій) та виконавчим директором нової компанії став Юрій П'яних.
Це виглядає типовим на той час впровадженням колишніх співробітників КДБ у приватний бізнес, що виник після розвалу СРСР. З 2002 року П'яних – член ради директорів ТОВ «Нафтогазова компанія “ІТЕРА”», але ознак його власної ділової активності як менеджер у пресі немає. Проте очевидна його громадська активність. У 1995 році П'яних створює першу після розвалу СРСР російську громадську організацію на Кіпрі – Асоціацію російських бізнесменів (АРБК) – і стає на найближчі десятиліття кимось на кшталт «дивлячого» за російським бізнесом на Кіпрі. За словами інформованого джерела, «П'яних може створити непереборні перешкоди для ведення бізнесу на острові. Він є контролером російської влади на Кіпрі разом із послом. У певному сенсі П'яних впливовіший за посла, бо той обмежений дипломатичними рамками, а він не обмежений нічим».
Виконавчий директор АРБК – Людмила Божедомова, як і П'яних – співробітниця компанії ITERA (з 2015 р. – ARETI) та член Координаційної ради російських співвітчизників на Кіпрі.
Офіційні цілі АРБК у 2012 р. визначалися як створення сприятливих умов для ведення російського бізнесу та реєстрації компаній на Кіпрі та надання консультативної допомоги співвітчизникам. Асоціація працює у тісному контакті з Посольством Російської Федерації в Республіці Кіпр, Торгово-промисловою палатою РФ та урядом міста Москви». Тут не приховується, що Асоціація – ніяка не спільнота незалежних бізнесменів, а представництво російського уряду, яке вирішує властиві урядовій організації завдання.
У 2016 році П'яних так описував завдання Асоціації в інтерв'ю кіпрському російському журналу «Успішний бізнес»: «Один із напрямків діяльності Асоціації – це надання консультаційних послуг. ...Як приклад можу навести проблеми, які виникли у зв'язку зі вступом Кіпру до ЄС і досить агресивною на той момент політикою Уряду Республіки Кіпр. Було створено майже непереборні умови для отримання посвідки на проживання російськими громадянами та бізнесменами у тому числі. Однак робота, яка була проведена Асоціацією спільно з Посольством РФ з Республікою Кіпр, допомогла вирішити цю проблему». Крім того, П'яних – провідна фігура в багатьох інших міжнародних громадських організаціях, пов'язаних з російськими спецслужбами: він експерт Міжурядової російсько-кіпрської комісії з економічного співробітництва, член президії та правління Міжнародної ради російських співвітчизників, член Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників.
У 1997 році П'яних спільно з колегою по роботі в радянському посольстві в Нікосії, таким же «дипломатом у цивільному», теж бізнесменом з кіпрським паспортом, Валерієм Гусєвим створив Фонд будівництва російської церкви в Лімасолі. За інформацією обізнаного джерела, Гусєв – офіцер ГРУ та навчався разом із Сергієм Лавровим у МДІМВ. Директором фонду став Юрій П'яних, співголовою опікунської ради фонду з 2006 року – Сергій Наришкін, тоді керівник Адміністрації Президента Російської Федерації, згодом – голова Служби зовнішньої розвідки Росії.
З 2003 року П'яних – член президії Російсько-Арабської ділової ради (РАДС), створеної колишнім керівником СЗР Євгеном Примаковим. Радс створювався як підрозділ СЗР та інструмент впливу Кремля на країни Близького Сходу.
За розповідями численних очевидців, П'яних у російському посольстві, де часто з'являвся, боялися більше, ніж самого посла Осадчого.
В інтерв'ю журналу «Успішний бізнес» № 4 (січень – березень 2012 р.) П'яних розповів досить багато цікавого про свої захоплення та про те, чим він займався як радянський дипломат. Дуже виразним є список його спортивних досягнень. У П'яних спортивні розряди у легкій атлетиці (біг), боксі, самбо, карате, парашутному спорті, радіоаматорстві, парусному спорті, підводному плаванні. Він двічі був чемпіоном СРСР із радіозв'язку на УКХ. Можливо, це збіг, але набір спортивних дисциплін дуже нагадує підготовку диверсантів. Наприклад, спецназу ГРУ. Уявити важко, за яких інших обставин молода людина, студент технічного вузу, міг займатися всім цим одночасно в СРСР 70-х років минулого століття. Крім того, П'яних володіє англійською та французькою мовами, що для випускника радянського технічного вишу епохи застою як мінімум незвично. Серед заслуг П'яних-дипломата він сам з гордістю згадав укладання угоди між Академією наук СРСР та Міністерством сільського господарства Кіпру про спільні роботи та дослідження шельфу Середземного моря та безпосередньо острова Кіпр. Радянські вчені-океанологи на своїх науково-дослідних судах кілька років займалися вивченням шельфу Кіпру – поблизу англійської військово-морської бази. У тому числі за допомогою підводних вибухів. Мабуть, що ця робота цікавила не тільки океанологів.
Інша заслуга П'яних – відкриття на одному з кораблів Чорноморського флоту плавучої офтальмологічної клініки Федорова прямо в кіпрській офшорній зоні (в акваторії порту Ларнака) із суто комерційними цілями, але теж десь за 15 кілометрів від англійської військово-мор. Для радянських офтальмологів це була, мабуть, найцікавіша робота.
***
Ігор Олексійович Носонов народився 1953 року і приїхав на Кіпр 1996-го. До цього він закінчив Тольяттінський політехнічний інститут та 10 років працював на Волзькому автозаводі, в тому числі директором філії Інституту підвищення кваліфікації Мінавтопрому. У 1992-93 р., як було сказано в одній публікації, Носонов «організовував на Кіпрі навчання банкірів з усього колишнього СРСР. А потім усе, чого навчав інших, спробував втілити у життя сам». Важко уявити, щоб керувати деякими закордонними курсами для банкірів з усіх колишніх радянських республік у момент розвалу СРСР могла людина, яка не має відношення до органів держбезпеки.
За яких обставин і як Носонов приїхав 1996 р. на Кіпр, неясно, але вже 1997 року він став співвласником першої російської газети «Вісник Кіпру». Головою ради директорів цього підприємства, що розрослося, він залишається і в 2024 році. Звідки він узяв кошти, необхідні для заздалегідь збиткової тоді газети, точно невідомо, але очевидно – вони йшли з Москви. Згодом «Вісник Кіпру» продовжував фінансуватися з російських джерел, зокрема фондом «Русский мир», Правфондом та Московським будинком співвітчизника.
У 2007 році при компанії «Вісник Кіпру» була створена Асоціація російськомовних жителів Кіпру «Обрій», президентом якої став Носонов. Асоціація явно фіктивна, жодних даних про те, хто ще до неї входить, у пресі немає, але вона імітує бурхливу громадську діяльність і згадується як учасниця багатьох пропагандистських заходів при Російському центрі науки та культури. У 2008 році на Кіпрі виникла місцева філія Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників, головою якої став Носонов. Лише 2022 року його змінив на цій посаді Дмитро Апраксін.
Носонов значиться директором у шести зареєстрованих на Кіпрі фірмах, які мають те чи інше відношення до «Вісника Кіпру».
Таким чином, виходить, що П'яних та Носонів із середини 90-х років поділили сфери впливу. П'яних організовував систему ділових і політичних зв'язків Москви з Кіпром, а Носонов контролював російську пресу та життя російських мігрантів. В обох сферах йшло вербування агентів впливу та просто агентів для проникнення у всі кола місцевого суспільства, але у різних соціальних групах. Отримані в такий спосіб відкрита інформація та контакти служили основою розробки секретними службами – СВР, ГРУ і ФСБ. Важливою постаттю у цьому процесі стала Наталія Кардаш.
***
Наталія Кардаш народилася 1975 р. в Анапі, закінчила Краснодарський університет (романо-німецька філологія), працювала вчителькою та 1999 року приїхала на Кіпр. Спочатку працювала в кіпрській газеті, що виходила арабською, англійською та російською мовами, а в 2001 році перейшла на роботу до Носонова, в газету «Вісник Кіпру», одразу ставши її акціонером та керуючим директором. З цього моменту почалося стрімке перетворення Кардаш на одного з найбільш наділених владою на Кіпрі агентів впливу, а газети «Вісник Кіпру» – на складну та багатопрофільну агентуру впливу, що далеко випередила за ефективністю Російський центр науки і культури.
При цьому, на відміну від публіцистичної та громадської діяльності РЦНК, повної такої ж шаленої та безсоромної пропаганди путінського режиму, як і у внутрішньоросійській пресі, публікації «Вісника Кіпру» від лобової політичної пропаганди вільні. Як, втім, інші проросійські видання на острові. Проте відрізнити їхню відмінність від незалежної преси дуже просто. У публікаціях «Вісника Кіпру» немає нічого, що могло б суперечити офіційній політиці Європейського союзу щодо Росії та її війни з Україною. Водночас у них немає нічого, що могло б суперечити політиці, пропаганді та інтересам Росії.
Тому там немає жодних згадок про сучасну політичну ситуацію, про Україну та війну в Україні, взагалі жодної серйозної аналітики, економічної чи політичної, яка й відрізняє солідні видання від жовтої преси. Власне, за відсутності будь-яких згадок про Україну та війну можна в наш час легко відрізнити будь-яку куплену Росією іноземну пресу від незалежної.
Кардаш пов'язана з Кремлем через членство в багатьох підставних громадських організаціях, що створювалися Москвою. Вона член Координаційної ради російських співвітчизників на Кіпрі, член правління Європейського російського альянсу, член Асоціації російських бізнесменів на Кіпрі, співзасновник та заступник голови Асоціації російськомовних жителів Кіпру «Горизонт», член Асоціації кіпрсько-російського ділового співробітництва, член-кореспондент Міжнародної академії соціальних наук...
З 2002 року Кардаш полягає у створеній 1999 р. Всесвітній асоціації російської преси (ВАРП). У завдання ВАРП входили вербування журналістів та видавців закордонної російської преси та її фінансування. У 2016 році на конгресі ВАРП у Парижі газета «Вісник Кіпру» отримала грамоту голови Уряду Росії Дмитра Медведєва «за великий внесок у збереження російської мови та культури, а також у справу консолідації співвітчизників за кордоном». Цікаво, що словосполучення «консолідація співвітчизників» має сенс лише як «ідеологічна консолідація співвітчизників довкола російської влади». У будь-якому іншому значенні це поняття – нісенітниця.
Ще одне джерело очевидне фінансування Кардаш та її газети – Фонд підтримки та захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном (Правфонд). Правфонд був створений у 2012 році за указом Володимира Путіна, його засновниками є МЗС та Федеральне агентство Росспівробітництво. 2023 року Правфонд та його голова Олександр Удальцов підпали під санкції ЄС за підтримку війни в Україні.
Правфонд фінансує 34 консалтингові центри в 21 країні. Як встановила данська поліція завдяки витоку внутрішніх документів фонду, ці центри використовуються російською зовнішньою розвідкою у своїх цілях. Газета «Вісник Кіпру» – один із таких центрів.
На офіційному сайті Правфонду в листопаді 2013 року опубліковано статтю під назвою «Фонд підтримки та захисту прав співвітчизників виділив чергові гранти та субсидії». У ній сказано: «Вирішено виділити фінансові кошти асоціації «РусТолк» в Австралії, агентству «Східна магістраль» у Німеччині, громадській організації «Співвітчизник» в Норвегії, ТОВ «NG Cyprus Advertiser LTD» в Республіці Кіпр для підтримки правових рубрик на сторінках російськомовних видань, спеціальних розділів на інтернет-сайтах, а також тематичних програм на телебаченні».
За інформацією кіпрського регістру компаній, NG Cyprus Advertiser LTD належить Наталії Кардаш та Ігорю Носонову. Вони були директорами цієї фірми. Це юридична назва видавництва «Вісник Кіпру».
У жовтні 2019 року сайт Правфонду у своїй статті «Правфонд і газета «Вісник Кіпру» зміцнюють співпрацю повідомив про те, що «виконавчий директор Фонду підтримки та захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном, Олександр Удальцов зустрівся з головним редактором газети «Вісник Кіпру», віцепрезидентом Асоціації російськомовних жителів Кіпру «Горизонт» Наталією Кардаш. Сторони обговорили спільні проєкти».
28 жовтня 2022 року на сайті Правфонду у статті під назвою «Про досвід роботи Фонду підтримки та захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном» сказано:
«Цього року через розв'язану колективним Заходом «санкційну» війну проти Росії, заборонами на трансфер фінансових переказів призупинили роботу центри в Латвії, Литві та Естонії, закрилися інтернетсайти в Данії, Латвії, Норвегії, Естонії. Фонду довелося вишукувати нестандартні рішення щодо підтримки наших партнерів в Іспанії, Франції та на Кіпрі… Стійкі позиції в медійному просторі займають підтримувані Фондом такі російськомовні друковані ЗМІ, як газети «МК-Німеччина», «МК-Афінський кур'єр», «Празький телеграф», «Вісник Кіпру», видання «Русія днес» (Болгарія), «Новий час» (Азербайджан), «Права співвітчизників у Північній Європі» (поширюється у Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції) та низку інших видань». Фраза «довелося вишукувати нестандартні рішення щодо підтримки наших партнерів», судячи з формулювання, означає, що фінансування «Вісника Кіпру» та інших європейських підопічних Правфонду відбувалося нелегально.
Наталія Кардаш з 2014 року проводить у Лімасолі під егідою журналу «Успішний бізнес» щорічні міжнародні юридичні конференції Best Legal, що фінансуються Правфондом. На третій конференції 2016 року, де було більше ста учасників із 17 країн світу, у виступах висловлювалася подяка на адресу Фонду захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном, та його керівника Ігоря Панєвкіна. Ігор Панєвкін, судячи з його офіційної біографії, – співробітник спецслужб під дипломатичним прикриттям. Чергова конференція Best Legal у Лімасолі відбулася у жовтні 2024 року.
На сайті фонду «Русский мир» серед партнерських організацій фонду на Кіпрі значиться і Видавничий дім Cyprus Advertiser Ltd Кардаш та Носонова. Це, безперечно, означає, що фінансування видавництва виходило також із фонду «Русский мир».
2021 року Росспівробітництво вручило Наталії Кардаш свою відомчу нагороду – Почесний знак Росспівробітництва «За дружбу та співпрацю». Як сказано в офіційному привітанні, «Видавничий дім «Вісник Кіпру» є постійним інформаційним спонсором проектів «Російського дому» на Кіпрі (РЦНК м. Нікосія) та сприяє просуванню діяльності Росспівробітництва». Це означає, що Росспівробітництво – також спонсор «Вісника Кіпру».
У 2005 році Наталія Кардаш стала одним із співзасновників Європейського Радянського Союзу (ЕРА) – громадської організації, що об'єднує російських громадських діячів, журналістів та політиків країн Європейського Союзу. Це було наслідком невдалої спроби Москви створити європейську російську партію. Партія не вийшла, але вийшов «рух», який очолювала Тетяна Жданок, депутат Європарламенту від партії «Російський союз Латвії». Наприкінці січня 2024 р., після викривальної публікації журналістів видання The Insider, Європарламент розпочав розслідування зв'язків євродепутату від Латвії Тетяни Жданок із російськими спецслужбами. Як з'ясувалося, Жданок вела активне листування зі співробітниками ФСБ і, серед іншого, надсилала їм звіти про свою діяльність. Причому працювала Жданок під керівництвом кураторів із ФСБ як мінімум з 2004 року. Але ще 2005 року Служба внутрішньої безпеки Естонії у своєму публічному річному звіті заявила, що Європейський Радянський Союз – це лише прикриття діяльності агентів ФСБ, створення якого було «підготовлено у Санкт-Петербурзі і подано як тріумф у доповіді безпосередньо директору ФСБ». Розслідування The Insider підтвердило цей висновок.
У березні 2018 року зустріч членів Європейського Радянського Союзу під головуванням Жданок відбулася на Кіпрі, в Лімасолі. У ній взяли участь представники Франції, Греції, Нідерландів, Норвегії, Великобританії, Швейцарії, Латвії, Італії, Польщі, Німеччини. Причому приймали весь цей натовп російських агентів впливу та шпигунів у Президентському палаці, у Парламенті Республіки Кіпр, у Міністерстві закордонних справ та Міністерстві внутрішніх справ Кіпру. Статися це могло лише завдяки зв'язкам Кардаш та російського посольства з кіпрським урядом. У статті в «Віснику Кіпру», підписаній Наталією Кардаш, цитується прийнята на зустрічі заява: «Ми закликаємо владу західних країн відмовитися від конфронтації та політики русофобії, знайти шлях до встановлення стабільних відносин з Росією, заснованих на взаємній повазі». У 2005 році газета «Вісник Кіпру» перетворюється на групу компаній «Вісник Кіпру», а Кардаш стає членом президентського журналістського пулу. Вона супроводжувала кіпрських президентів Тассоса Пападопулоса, Димитріса Христофіаса, Нікоса Анастасіадіса під час їхніх офіційних візитів. Громадянство Кіпру вона отримала у 2013 році. Як кураторам Кардаш з російського посольства вдалося запровадити громадянку Росії з очевидними зв'язками зі спецслужбами до найближчого оточення кіпрських президентів – це тема окремого розслідування.
Сама Кардаш говорила в інтерв'ю: «Починаючи з 2005 року, як головний редактор однієї з провідних газет країни, я супроводжувала президентів Республіки Кіпр у їхніх закордонних поїздках. 2006 року вперше побувала у Кремлі: нас, журналістів, навіть пустили сфотографувати переговори – і я вперше в житті побачила президента Росії на відстані трьох-чотирьох метрів. Це була для мене величезна подія: провінційна вчителька з Анапи на переговорах президентів у Кремлі… Це важко було усвідомити. Потім втягнулася, звикла, вже не дивувалася так сильно, як під час перших візитів. Але завжди цінувала і можливість подорожувати з президентом країни, і інформацію, якою зі мною ділилися, і життєвий досвід, який я набувала під час таких поїздок».
Назвати «Вісник Кіпру» з його крихітною російською аудиторією та крихітним тиражем (4000 прим. 2004 р.) однією з провідних газет країни – це явне перебільшення. Але іншого пояснення раптовому зльоту журналістської кар'єри Кардаш немає. Ключовий момент у її словах: «цінувала можливість подорожувати з президентом країни, та інформацію, якою зі мною ділилися…» Безцінний агент.
***
Видавництво «Вісник Кіпру» дуже рано почало обростати безліччю побічних громадських та благодійних організацій, що практично не пов'язані з видавничою справою та потребують фінансування, якого доходи від видавництва як такого (якщо вони й були) забезпечити точно не могли.
2005 року відкривається освітній центр.
2006 року Кардаш організовує перший Кіпрсько-російський фестиваль, що став щорічним.
2007 р. при освітньому центрі відкривається інтелект-школа BRAVO! та «Вісник Кіпру» проводить 1-й Міжнародний дитячий фестиваль IDEALAND.
2011 року починає виходити журнал «Успішний бізнес». «Вісник Кіпру» проводить семінари в Росії – Тольятті та Самарі.
2011–2012 – конкурс «Фотограф року».
2014 рік – Міжнародний фестиваль фотографії ImPRESSion та 1-а Міжнародна юридична конференція BEST LEGAL.
2015 рік – найбільша за всю історію Кіпру професійна виставка «Здоров'я та краса» (Health and Beauty Expo).
Як з гордістю звітувала редакція ВК: «До кінця 2016 року у списку наших проектів значилися: газета «Вісник Кіпру»; журнал «Успішний бізнес»; веб-сайт www.vkcyprus.com із кіпрськими новинами; веб-сайт www. cyprusrussianbusiness.com – єдиний в інтернеті сайт російською мовою, що спеціалізується на ділових новинах Кіпру; веб-сайт www.vkcyprusgroup.com, що розповідає англійською мовою про діяльність Групи компаній «Вісник Кіпру». Крім цього, п'ять-шість веб-сайтів заходів, з десяток тематичних сторінок у соцмережах, щотижнева телевізійна програма «ТелеВісник», канал цієї телепрограми та «Вісника Кіпру» на YouTube. Успішно працювали Російський освітній центр «Вісник Кіпру», дитячий клуб BRAVO!, а також проект «Школа Росії» з навчанням за повноцінною програмою російської початкової школи у співпраці зі школою при Посольстві РФ. За «Вісника Кіпру» функціонували професійне бюро перекладів, ліцензоване туристичне агентство, компанія з організації заходів. Протягом року ми організували близько 30 великих та маленьких, сімейних, дитячих, ділових заходів, у тому числі Кіпрсько-російський фестиваль, ділові конференції BEST LEGAL та BEST INVEST, форум Health&Beauty, дитячий проект Galaxy of Talents. Істотну допомогу співвітчизникам продовжувала надавати Асоціація російськомовних жителів Кіпру «Обрій».
Добре видно, що комерційне значення може мати лише мала частка цих підприємств. Інші потребують спонсорського фінансування. Їхня активність непогано вкладається в придумане Росспівробітництвом поняття «м'яка сила» – пропаганда та проникнення в західне суспільство під виглядом культурно-благодійної діяльності.
У 2019 році було досягнуто й важливого дипломатичного успіху: «Президент Нікос Анастасіадіс на офіційній церемонії відкриття XIV Кіпрсько-російського фестивалю оголосив про рішення Уряду Кіпру виділяти фестивалю щорічну фінансову допомогу. Вперше за 14 років кіпрська держава підтримала це найбільше у Європейському союзі свято дружби з Росією». Виходить, що раніше фестиваль фінансувався виключно Росією.
У тому ж 2019 році робиться ще один важливий крок по проникненню в кіпрське вище суспільство – «За ініціативою журналу «Успішний бізнес» було створено Successful Business Leaders' Club – приватний діловий клуб для власників бізнесу та перших осіб кіпрських місцевих та міжнародних компаній. Головне завдання – об'єднати успішних людей з різним досвідом та з різних країн, щоб разом генерувати нові ідеї».
Інакше кажучи, створюється клуб кіпрських багатіїв під керівництвом російського посольства.
Як пише сама Кардаш: «Нині я досить багато часу приділяю роботі приватного ділового клубу для власників бізнесу Successful Business Leaders' Club, у рамках якого ми у вузькому колі обговорюємо спільні інтереси та проекти для керівників локального та міжнародного бізнесу на Кіпрі. Зараз у клубі понад 700 осіб, які спілкуються у рамках трьох рівнів участі: Cyprus Business Network у Linkedin, онлайн-клубу керівників середньої та вищої ланки та офлайн-клубу власників та керівників бізнесу. Усі члени клубу або живуть на Кіпрі, або живуть за його межами, але працюють з Кіпром або володіють кіпрською компанією.
В іншій біографії Кардаш говориться: «Ділова мережа Наталії Кардаш перевищує шість тисяч контактів на всіх рівнях ділового та суспільного життя Республіки Кіпр». Значення створеної Кардаш системи зв'язків та контактів для російських спецслужб важко переоцінити.
Серед інших титулів Кардаш є: засновник і голова ділового клубу керівників бізнесу Successful Business Leaders' Club; видавець, головний редактор журналу «Успішний бізнес» та газети «Вісник Кіпру»; член експертної ради факультету МБА Кіпрського державного університету; почесний член експертної ради Кіпрського інституту маркетингу; аспірант Факультету гуманітарних та соціальних наук РУДН. Є засновником та беззмінним головою оргкомітету кількох ділових конференцій, конгресів, форумів, що відбуваються на Кіпрі».
Крім того, Кардаш - член Російсько-Кіпрської ділової ради при Торгово-промисловій палаті РФ.
За цим переліком видно, що Кардаш своя і російського, і кіпрського урядів. І нагороди у неї із двох сторін.
У 2015 році президент Нікос Анастасіадіс нагородив Наталію Кардаш за внесок у розвиток туризму на Кіпрі та активну діяльність Групи компаній «Вісник Кіпру» на благо країни.
2016 р. – грамота президента Дмитра Медведєва газеті «Вісник Кіпру».
У 2016 році Кіпрський інститут маркетингу CIM нагородив Наталію Кардаш за її багаторічну успішну роботу у сфері маркетингу та PR.
У 2017 році Кіпрсько-російська бізнес-асоціація при Торгово-промисловій палаті Республіки Кіпр надала Наталії Кардаш титул «Ділова жінка року» за її внесок у розвиток кіпрсько-російських ділових відносин та багаторічну діяльність, спрямовану на зміцнення ділових зв'язків між країнами.
Наталія Кардаш існує ніби у двох іпостасях одночасно. Для кіпрського суспільства вона - багата ділова світська жінка, близька до кіпрського політичного істеблішменту, що займається видавничою справою і благодійністю, а заразом і джерело корисних російських зв'язків.
Для Росії вона своя людина, задіяна як одна з ключових постатей у багатьох оперативних заходах, член низки підставних громадських організацій, створених спецслужбами, про існування яких її кіпрські знайомі, швидше за все, навіть не підозрюють.
Остання обставина надзвичайно корисна для Кардаш та її кураторів.
Як мінімум тричі – у 2012, 2013 та 2015 роках – «Вісник Кіпру» влаштовував свої корпоративні свята прямо в посольстві Росії. І під досить непереконливими приводами.
У квітні 2012 року відбувся прийом із нагоди річниці випуску журналу «Успішний бізнес». Серед почесних гостей був екс-президент Кіпру Георгіос Васіліу.
У жовтні 2013 року з нагоди 18-річчя видавництва «Вісник Кіпру» у Посольстві Російської Федерації на Кіпрі відбувся урочистий прийом. Як повідомлялося: «Відсвяткувати цю подію разом зі співробітниками та друзями компанії прийшли екс-президенти Республіки Кіпр Георгіос Василіу та Димитріс Христофіас, посол Росії на Кіпрі Станіслав Осадчий, міністри та представники дипломатичного корпусу, бізнесмени та керівники найбільших кіпрських та міжнародних компаній, видатні діячі науки і культури, інші почесні гості».
У липні 2015 року у посольстві «у колі партнерів та друзів» відзначалося 20-річчя «Вісника Кіпру».
Важко уявити собі зручніші обставини для вербувальних операцій. Посольство забезпечує стіл і випивку, а Кардаш приводить своїх високопоставлених гостей прямо в обійми офіцерів спецслужб, яким не потрібно вишукувати способи встановлення контактів з людьми, які їх цікавлять. На офіційний посольський прийом багато хто, може, й не прийшов би, а до Кардаша – чому б і ні? Те, що річ відбувається в посольстві, – питання вторинне. Не посол їх запросив.
Є ще один прихований бік діяльності Кардаш. В автобіографії, датованій найпізніше 2021 роком, вона пише: «Протягом останніх кількох років регулярно організую двосторонні ділові зустрічі «Кіпр – Індія», «Кіпр – Росія», «Кіпр – Близький Схід», «Кіпр – Далекий Схід», зараз працюю над встановленням контактів у швидко зростаючій Африці, а також вибудовую ділові зв'язки між Кіпром та Вірменією, Грузією, Сербією».
Неважко зауважити, що тематика зустрічей відповідає зовнішньополітичним та розвідувальним інтересам Росії 20-х років цього сторіччя. Вона виключає західний світ, який практично обрізав відносини з Росією. Зважаючи на все, Кіпр тут не стільки договірна сторона, скільки країна, що дозволяє проводити на своїй території потрібні для Росії переговори. І зрозуміло, хто їхній замовник. Важко уявити собі іншу країну ЄС, де під час російсько-української війни могли б безперешкодно організовуватись зустрічі та конференції російських спецслужб зі своїми агентами чи просто потрібними людьми з усього світу. До початку війни таке практикувалося, наприклад, у Німеччині, але потім все. Чим більше зростає санкційний тиск Заходу на Росію, чим гірше виглядають офіційні дипломатичні відносини між нею та країнами ЄС, тим більше значення набуває вибудована Кардаш на Кіпрі система зв'язків та контактів.
***
Хронологічно першою російською (тоді – радянською) громадською організацією на Кіпрі стало товариство «Ромашка», створене «на базі гуртка радянських громадян, які проживають на Кіпрі» ще у 1970-ті роки. Маються на увазі дружини кіпріотів, які навчалися СРСР. Інших радянських громадян, окрім посольських чиновників та їхніх дружин, тоді на Кіпрі бути не могло. Але останні не могли вважатися мешканцями Кіпру.
Шлюби з іноземцями були у СРСР заборонені з 1947 по 1953 рік. Але й потім це не було простою справою. Перед людьми, які не готові йти на контакт із КДБ, могли зрости абсолютно непереборні перешкоди. А ті, хто на контакт йшов, автоматично перетворювалися на радянських агентів за кордоном. Тому групу радянських дружин колишніх іноземних студентів, зібрану в гурток навколо посольства, можна розглядати як агентуру, члени якої легко відгукувалися на доручення посольських чиновників. Досі тут нічого не змінилося.
На перше засідання «Ромашки» був запрошений завідувач консульського відділу Посольства СРСР на Кіпрі. Надалі тісна співпраця з посольством тривала». Згодом виникли філії суспільства в Лімасолі, Ларнаку та Пафосі. Після створення КСОРС голова товариства Любов Парпа стала її членом.
Офіційними завданнями суспільства були заявлені розширення контактів та культурних зв'язків між співвітчизниками, розширення кругозору членів суспільства та «виховання підростаючого покоління в дусі кохання та поваги до історії Росії». Тобто патріотична пропаганда.
Як сказано у випущеній КСОРС брошурі про російські організації на Кіпрі, «виникнення суспільства та його філій було обумовлено бажанням російських людей – вихідців із Радянського Союзу, які постійно проживають на Кіпрі, зберегти російське коло спілкування та зв'язок з Батьківщиною».
Це, звісно, брехня. Про жодні справжні громадські організації в СРСР навіть йти не могла. Суспільство було офіційно зареєстроване 1988 року. Того ж року подібну організацію під назвою клуб «Діалог» було створено і в Східному Берліні. Ймовірно, виникали такі освіти і в інших країнах за радянських посольств. Ішла горбачовська перебудова, залізна завіса тріщала, і, мабуть, із Москви прийшов наказ створювати при посольствах імітації громадських організацій як зародки майбутніх агентур впливу з емігрантів. Спочатку головою товариства була вчителька російської мови Ельміра Кусуліда, в 1995 р. її змінила Любов Парпа, яка приїхала на Кіпр у 1976 році. Наразі членами комітету, крім Парпи, є Тетяна Пітціоліс, Віра Кузалі, Юлія Дімітріадіс, Діна Джапарова.
«Ромашка» існує досі, але, схоже, лише номінально. Іноді вона згадується серед учасників різних пропагандистських заходів Російського центру науки та культури.
***
Президент Кіпрської жіночої асоціації C.L.C. Карина Петрівна Аракелян – постать таємнича. Офіційної інформації про неї немає лише ім'я. Це дивно, тому що в брошурах «Російськомовна спільнота на Кіпрі», що випускалися КСОРС у 2013 та 2019 роках, базова інформація про його членів зазвичай надається. Окрім Аракелян. Немає даних про її професію, ні про місце навчання, ні про рік прибуття на Кіпр.
Відомо дуже мало імен членів асоціації. Але серед них дві колишні перші леді Кіпру – Андрі Анастасіадіс та Елсі Христофіас. Фотографії деяких жінок різних прийомах і заходах опубліковані, але – жодного імені, крім самої Аракелян. При цьому, за свідченнями очевидців, у посольстві її боялися.
Пояснити таку засекреченість логічно неможливо. Можна припустити, що сама асоціація, яка нібито діє з 2004 року, – фіктивна освіта, придумана, швидше за все, для того, щоб дати Аракелян хоч якийсь громадський статус. Слідів її діяльності у пресі практично немає. Відзначено хіба що заслуги асоціації у проведенні ІІІ Міжнародного конгресу ендоекологічної медицини. Такий конгрес справді пройшов на Кіпрі у жовтні 2007 року. На ньому було висловлено подяку Кіпрській жіночій асоціації та Університету імені Патріса Лумумби «за ініціативу у справі впровадження на острові, що є визнаною міжнародною оздоровницею, науково обґрунтованих технологій ендоекологічної медицини». Чим ще займалася Кіпрська жіноча асоціація за 20 років свого існування, зрозуміти неможливо.
У 2009 році в анонімній статті про Кіпр на сторінці фонду «Русский мир» говорилося: «Дуже цікава з точки зору вивчення російської діаспори на острові організація співвітчизників «Кіпрський жіночий клуб», що відзначає в 2009 році своє п'ятиріччя і бере участь у проведенні різних заходів для російської. Так, минулого року «Кіпрський жіночий клуб» за підтримки Російського центру науки та культури провів у Лімасолі кілька «круглих столів» на медичну тематику, розрахованих на наших співвітчизниць. 25 березня 2009 року в одному з найбільших готелів Лімасола відбувся «Благодійний весняний бал – 2009», який також організував це товариство, причому під патронажем першої леді Кіпру Е. Христофіас».
З пошуку за базами даних відомо, що Каріна Аракелян народилася 4 березня 1962 р. і має громадянство Кіпру. На її ім'я було зареєстровано на Кіпрі дві фірми. У 2001 р. – IRENO CO LIMITED (закрита у 2002 р.), у 2015-му – KAROLIN TOURS & SERVICES LTD (активна у 2024 р.). В обох Карина Аракелян значиться директором. Остання компанія з 8 жовтня 2024 року перебуває під санкціями України.
***
Ще одним членом Координаційної ради зразка 2013 року є Віктор Зогій, священик, настоятель російської Микільської парафії в Лімасолі.
Зогій народився в 1977 році, в 1994 р. закінчив Смоленську духовну семінарію і в 1998-му був направлений Відділом зовнішніх церковних зв'язків (ВЗЦС) Московського патріархату (МП) для навчання на богословському факультеті Афінського університету, який закінчив у 2003 р. Після чого працював у Відділі зовнішніх церковних зв'язків як співробітник Сектору закордонних установ. 2005-го одружився з Ганною Запольською, теж співробітницею ВЗЦС. Цього ж року висвячений у сан диякона, потім священика і 2006 р. відправлений служити до російськомовної парафії в Лімасолі. З 2010 р. – настоятель громади.
Те, що священики та єпископи РПЦ МП, які служать за кордоном, з величезною часткою ймовірності одночасно є і співробітниками спецслужб, – добре відомо. Це давня радянська традиція. Колишній співробітник КДБ Олександр Шушпанов ще 1992 року розповідав, що «до розпаду Радянського Союзу Відділ надавав офіційне прикриття оперативним працівникам КДБ, які діяли за кордоном». Немає підстав припускати, що ця діяльність не продовжувалася і після розпаду СРСР.
Біографія Зогія виглядає як цілеспрямована підготовка спецслужб для роботи за кордоном під церковним прикриттям. У цьому випадку дружина агента зазвичай проходить відповідну підготовку.
Ще у 2006 році Зогій підозрювався у роботі на СЗР у зв'язку з контактами з православними громадами в Естонії. До 2016 року в церковних колах Зогій мав міцну репутацію співробітника СЗР. 2015-го Зогій спішно покинув Кіпр, мабуть, через те, що спецслужби низки європейських країн ідентифікували його як кадрового офіцера СЗР.
З 2018 року місце настоятеля громади у Лімасолі та члена Координаційної ради посідає Павло Павлович Поваляєв, людина з не менш характерною біографією.
Павло Поваляєв народився у Харкові 1976 р. у сім'ї священиків. Закінчив медичне училище, Київську духовну семінарію та Київську духовну академію. У 2002 році висвячений у сан диякона, а потім – священика. З 2002 року по 2014 рік служив у Києві, з 2010 р. – у сані протоієрея. У 2007 р. був відряджений до Сербії як військовий священик. Влітку 2014 року був направлений до Норвегії, служив в Осло та Ставангері.
За деякими відомостями, Поваляєв був після початку війни на Донбасі у 2014 р. одним із активістів створення Харківської народної республіки, на зразок Донецької та Луганської. Коли проти нього було відкрито справу Службою безпеки України, він утік до Москви, 2016 року отримав російське громадянство за указом Путіна. У 2015 році з Норвегії було видворено викритого як співробітника розвідки російського дипломата Дмитра Линова. Наприкінці 2017-го Норвегію залишив Павло Поваляєв, за чутками, після того, як теж засвітився як розвідник. Обидва вони опинилися на Кіпрі в 2018 році: Линов – як секретар посольства, Поваляєв – настоятель громади в Лімасолі і, як можна припустити, продовжували співпрацю.
Як казав Павло Поваляєв в одному з інтерв'ю 2015 р., у родині його батьків було шестеро дітей. Мати, Тетяна Олексіївна Поваляєва, викладала у Харківській духовній семінарії, а зараз (2015 р.) викладає в одній із недільних шкіл США. В Італії з 2010 року, спочатку в Римі, а потім у Неаполі, служить ієрей Михайло Павлович Поваляєв, який народився 12 листопада 1981 р. Він теж із Харкова, закінчив Харківську духовну семінарію та Київську духовну академію. Найімовірніше, він молодший брат Павла Поваляєва. Не виключено, що у різних країнах світу виявляться й інші представники цієї родини.
***
Члени КСОРС дружини Наталія та Валерій Зикови – керівники Російського православного освітнього центру у Ларнаку. У них обох дуже цікаві офіційні біографії. З одного боку, вони сповнені деталей, з іншого – цілком загадкові.
Обидва народилися 1952 р. і походять, як сказала в інтерв'ю Наталія Зикова, «з військових сімей». Обидва служили в армії.
Валерій Олександрович Зиков у 1973 році закінчив Рязанське вище військове училище зв'язку. До 1997 р. служив спочатку у радянській, а потім у російській армії. Після демобілізації у званні полковника приїхав на Кіпр, де вже мешкала його дружина. Жодних даних про те, де і в якому роді військ він служив, у пресі немає.
Наталія Володимирівна Зикова закінчила у 1975 році Рязанський педагогічний інститут, факультет історії та англійської мови. Потім викладала у «низці навчальних закладів м. Москви». У 1980–1985 роках. завідувала бібліотекою у військовій частині м. Борзя Читинської області, де служив її чоловік, – «вела культурно-просвітницьку роботу серед військовослужбовців та членів їхніх сімей. Неодноразово було заохочено командуванням». У м. Борзя тоді був штаб в/ч 05776 – 36-ї загальновійськової армії, що входила до складу Східного військового округу.
Потім у біографії Зикової слід дивний прогалину до 1993 р., коли вона закінчує Лондонську лінгвістичну школу (Language Link). Лінгвістичний центр школи з'явився у Москві лише 1994-го, тож виходить, що навчалася вона у Лондоні чи Братиславі, де відділення школи виникло 1991 року.
В одному інтерв'ю Зикова згадує, що працювала в школі Language Link адміністратором і отримала від школи напрям і стипендію для того, щоб вступити до аспірантури державного коледжу State College of New Jersey (кіпрське відділення). З 1995 р. вона мешкає на Кіпрі. Захистила тут магістерську дисертацію з історії Стародавнього Кіпру та навчалася у докторантурі англійського університету міста Бат (Bath University), працюючи над темою «Кіпрська православна церква та народна освіта у роки іноземного панування». Потім кілька років викладає спільну історію в ліванському коледжі Green Hills; закон Божий – у недільній школі при храмі Св. Лазаря у Ларнаку; веде авторський курс «Ази православ'я» у школі при Посольстві Росії; основи православної культури в російських школах Кіпру та духовно-культурному центрі в ім'я св. Іоанна Милостивого».
У 1997 році на Кіпр приїхав Валерій Зиков, і вони обидва заснували Російський православний освітній центр у Ларнаку.
Все це дивно. Дружина чинного радянського старшого офіцера-зв'язківця з таємничою армійською біографією (і сама, мабуть, носій військових секретів) опиняється на навчанні, а потім на постійному проживання за кордоном – за радянських часів таке було немислимо. Але навряд чи можливо і в пострадянське без краху чоловіка. Або без сприяння компетентних органів. А тут все сталося ідеально. Відразу після розвалу СРСР у 1991 році Зикова, якій тоді було близько 40 років, виявляється студенткою Лондонської мовної школи, потім її співробітницею, потім переїжджає на Кіпр, навчається там далі та працює викладачем закону Божого у різних місцях, включаючи школу при посольстві. Запідозрити Зикових у дисидентських настроях та бажанні виїхати на демократичний Захід з ідейних міркувань неможливо.
Чоловік-полковник після демобілізації приїжджає на Кіпр, теж виявляється православним активістом (рідкісний випадок серед радянських військових) та входить у роботу. Все це дуже схоже на заздалегідь сплановану довгострокову операцію створення на Кіпрі ще одного агентурного центру під церковним прикриттям.
Російський православний освітній центр (РПОЦ) Зикових у місті Ларнаці було створено у 1997 р. та зареєстровано як громадська некомерційна організація у 2005-му. До цього Наталія Зикова «під духовним керівництвом братії відомих кіпрських монастирів Кікського, Махера та Ставровуні почала вивчати богослов'я у 2000 р., закінчила курс «Основи православної культури» при Московському патріархаті».
Наталія Зикова стала директором центру, Валерій – керівником паломницького відділу. Як сказано на сайті РПОЦ: «Центр проводить свою роботу з благословення священноначалия Кіпрської православної церкви за підтримки Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату та Посольства Російської Федерації в Республіці Кіпр».
Завдання РПОЦ сформульовані так: «Зміцнення духовної єдності братніх російського та кіпрського православних народів, згуртування російської громади на православних духовно-моральних цінностях, збереження та розвиток живих зв'язків із Батьківщиною та матір'ю Російською православною церквою». Це типова лексика російських спецслужб із поправкою на православ'я. Приблизно так формулюються завдання всіх створених ними підставних громадських організацій за кордоном – консолідація мігрантів на ґрунті патріотизму та любові до Росії.
Основні напрями роботи центру: допомога паломникам, проведення патріотичних заходів, форумів та міжнародних проектів, зміцнення духовних зв'язків Кіпру з Росією, духовно-моральна робота з сім'ями співвітчизників, видавнича справа, викладання основ православної культури у російських школах Кіпру. Тобто патріотична пропаганда під контролем посольства РФ та під прикриттям православ'я.
З 2000 року за РПОЦ діє видавництво «РПОЦ. Ларнака», що випускає переважно книги самої Наталії Зикової. Валерій Зиков – координатор створеної у 2010 р. «просвітницької, громадської благодійної некомерційної організації «Олімп», яка займається влаштуванням культурних вечорів патріотичного змісту. Завдання «Олімпу» ті ж – об'єднання та згуртування діаспори, збереження російської мови, зміцнення духовних зв'язків на основі православ'я, зміцнення сімейних цінностей. З 2006 року Зиков – голова оргкомітету з підготовки та проведення Днів слов'янської писемності та культури – щорічного масового заходу з театральними виставами. Щороку це свято проводиться під новою характерною назвою, наприклад, «Любити Росію» (2009), «Наші перемоги» (2010), «Святі вчителі слов'ян» (2011), «Недарма пам'ятає вся Росія» (2012), «Віра і вірність» (2016), «Дорога моя столиця» (2017) тощо.
У 2024 році – як це випливає зі статті на сайті фонду «Русский мир» – РПОЦ, відповідно до указу президента Росії про відзначення 225-річчя від дня народження Олександра Сергійовича Пушкіна, підготував серію заходів, присвячених ювілею – лекції, бесіди, літературні ранки, драматичні вистави. Партнери - російськомовні школи Кіпру: школа імені Є. Примакова при Посольстві РФ, школа «Трініті», «Учні Піфагора», «Російська школа Пафосу», освітній центр «Ерудит», а також Асоціація російськомовних жителів Північного Кіпру. Тут майже повний перелік російських шкіл на Кіпрі, що працюють за російськими програмами та відповідно до російської пропаганди. Тобто, це список російських агентур впливу. Автори статті в «Російському світі» явно не розуміють, наскільки кумедно і самовикривально виглядає заява про те, що громадська організація на Кіпрі керується указами президента Росії.
У 2010 році на порталі МЗС РФ для співвітчизників «Російське століття» опубліковано статтю Наталії Зикової, одна назва якої заслуговує на згадку: «Співвітчизники на Кіпрі. Нам Росія нічого не винна, ми ж їй, як матері, завдячуємо всім». Виглядає як цитата із тексту військової присяги.
РПОЦ Зикових багато в чому нагадує підприємство Наталії Кардаш - ведеться (за їхніми власними твердженнями) різноманітна громадська культурно-освітня та релігійна діяльність на користь російської пропаганди, яка не приносить прибутків і без видимих джерел фінансування. Втім, щодо джерел фінансування особливих сумнівів немає. Вони всі російські. РПОЦ у списку партнерських організацій фонду «Русский мир».
Про інші можливі спонсори РПОЦ можна судити за переліком нагород керівників центру. У них є ордени, медалі та грамоти, надані патріархом Кирилом, урядом Москви, Росспівробітництвом. Це окрім безлічі нагород від різноманітних церковних організацій та Верховного отамана Союзу козаків Росії.
Найцікавіше та повчальне в історії сім'ї Зикових та Російського православного центру на Кіпрі – це шлях духовного розвитку, який пройшла Наталія Володимирівна Зикова. Від культурно-просвітницької роботи серед військовослужбовців Радянської армії у місті Борзя Читинської області у 80-ті роки, за яку її нагороджувало командування 36-ї армії, до духовно-моральної роботи з сім'ями співвітчизників на Кіпрі, за яку її продовжує нагороджувати командування, але вже на Кіпрі.
***
Ольга Рибкіна-Євангелу у Координаційній раді російських співвітчизників на Кіпрі представляє культуру. Вона із Новосибірська, з 2000 року живе на Кіпрі. У 2010 р. закінчила Санкт-Петербурзький державний університет культури та мистецтв за спеціальністю «педагог дитячої творчості».
У 2001 році вона відкрила та очолила освітній та культурний центр «Ангара», де дітей навчають усіляким мистецтвам. У 2004-му при школі та під художнім керівництвом Ольги Євангелу виник російський театр, який згодом отримав назву «Острів», – «напівпрофесійний», за словами самої Євангелу.
У принципі, такого роду художньої діяльності не було б нічого поганого, якби вона не була повністю підпорядкована пропагандистським інтересам Посольства РФ на Кіпрі. Без участі дітей зі школи «Ангара» та акторів театру «Острів» у радянських гімнастерках з муляжами автоматів та червоними зірками не обходиться жодний публічний святковий захід Посольства РФ та «Російського дому» на Кіпрі.
Ольга Рибкіна – член КСОРС з моменту його створення у 2008 р.
У листопаді 2015 року Ольга Рибкіна як делегат від Кіпру взяла участь у V Всесвітньому конгресі співвітчизників, які проживають за кордоном, що пройшов у Москві. Там вона виступила з доповіддю про виконану роботу.
У 2017 р. у Лімасолі було зареєстровано фірму Angara educational and cultural centre Ltd, директор – Ольга Євангелу. У квітні 2017 року в Санкт-Петербурзі за участю Міністерства культури РФ, Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників та Росспівробітництва було створено Асоціацію діячів російських театрів зарубіжжя (АДРТЗ, про неї вже йшлося вище). До опікунської ради цієї асоціації входять депутати російського парламенту і високопосадовці уряду – вихідці зі спецслужб. Головою АДРТЗ призначено Миколу Свентицького, директора Тбіліського російського театру. Спецслужби Грузії ідентифікували його як агента СЗР. В асоціацію входять театральні діячі зі створених Росією квазідержав, таких як Абхазія, Придністров'я та так званих ДНР та ЛНР. Ольга Рибкіна є членом цієї асоціації із 2017 року.
Членство у таких організаціях означає, з одного боку, повну керованість із боку Москви, з іншого – гарантоване джерело фінансування. І школа, і тим більше театр – підприємства неокупні, вони вимагають надходження коштів, джерела яких не зрозумілі, крім одного – фонд «Русский мир». Школа мистецтв «Ангара» входить до його партнерських організацій. Втім, після того, як «Російський світ» підпав у 2022 році під санкції, легальне фінансування його підопічних стало неможливим. Але не схоже, щоб це позначилося на пропагандистській активності Ольги Євангелу та її театру.
На святкування Дня Перемоги 9 травня 2024 року (у розпал війни Росії з Україною) на набережну Лімасола, де проходила головна частина ритуалу, з різних куточків острова з'їхалися близько п'яти сотень прихильників Путіну. На чолі колони йшла людина, одягнена у військову форму Червоної армії часів Другої світової війни, з червоним військовим прапором та муляжем пістолета-кулемета ППШ. Це був Олексій Смирнов, член КСОРС та провідний актор російського театру «Острів». Олексій Смирнов – обличчя численних російських пропагандистських заходів Кіпру. Зазвичай на всіх святах він очолює у своєму маскарадному костюмі ходу і виступає із пропагандистськими промовами.
***
Помітний член КСОРС – Ольга Петрівна Костянтину, президент Кіпрсько-російської асоціації Пафосу. Вона уродженка Маріуполя, випускниця факультету іноземних мов Московського педагогічного університету. На Кіпрі з 1994 року, викладач англійської та грецької мов. Коли в Пафосі кілька років було представництво Росспівробітництва, Ольга Костянтину мала там свій офіс та відігравала роль представника.
Ольга Костянтину багато разів організовувала в мерії Пафосу зустрічі та конференції російських бізнесменів із кіпрськими адвокатами та політиками. На цих зустрічах були присутні російський посол Осадчий, Радченко та інші російські дипломати. У червні 2020 року організувала зустріч директора «Русского дома» Аліни Радченко із мером Пафосу. Костянтину є офіційним організатором ходи «Безсмертного полку» та інших російських пропагандистських заходів у Пафосі.
Кіпрсько-російська асоціація Пафосу (Cyprus Russian Association of Paphos, CRA) була створена у 2010 р., офіційно зареєстрована у 2013. Першим її президентом стала Ольга Созу, викладач математики зі школи «Ерудит». 2013 року її змінила Ольга Костянтину.
Взаємини асоціації з російським посольством добре видно за повідомленням про те, як проходили її перші щорічні загальні збори в 2013 році: «На офіційній частині вечора президент Асоціації Ольга Созу вручила дипломи Почесних членів Асоціації послу Росії на Кіпрі пану С. В. Осадчому, директору Російського культурного центру пану А. Н. Рогальову та меру м. Пафоса пану Саввасу Вергасу».
Головною метою цієї організації є розширення російського впливу в Пафосі і серед росіян, і серед кіпріотів. Крім цього, метою CRA є контроль над російськими жителями Пафосу, збирання інформації та встановлення контактів із потрібними людьми. CRA за вказівкою посольства та «Русского дома» організовує усі прокремлівські пропагандистські акції у Пафосі. Запрошує російських артистів, проводить конференції з російськими дипломатами та бізнесменами. Запрошує російських священиків на релігійні заходи. Роздає російську символіку та військову форму під час російських свят, проводить відбір дітей для навчання у Росії.
CRA має раду директорів, і до неї входять Світлана Гаршина, Тетяна Арістодему та Олена Тарасова. Можливо, ще хтось. З 2022 року діяльність асоціації завмерла, але сама Ольга Костянтину миготить на святах, що влаштовуються «Російським домом», часто у військовій гімнастерці з радянською та російською символікою.
З 2022 року асоціація практично не подає ознак життя, але сама Костянтину продовжує брати участь у заходах «Русского дома» у Нікосії.
***
Ще одна цікава постать серед членів кіпрської КСОРС – бізнесмен Михайло Юрійович Соболєв. Знайти його більш менш докладну біографію у відкритих джерелах неможливо, а за неофіційними даними, вона виглядає так.
Михайло Соболєв живе на Кіпрі з 1992 р. полковник російської армії. Імовірно, в 1983 році закінчив Новосибірське вище військово-політичне загальновійськове училище за спеціальністю «офіцер-політпрацівник ВДВ, викладач історії та суспільствознавства». Це училище готувало заступників армійських командирів із політичної частини для підрозділів Сухопутних військ, Повітряно-десантних військ та підрозділів спеціального призначення ГРУ.
Михайло Соболєв після закінчення навчання був направлений до Туркестанського військового округу – до 15-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ. У 1984 році проходив службу в Афганістані як заступник командира роти спеціального призначення ГРУ. З 1985-го по 1991 р. служив, за неперевіреними даними, у Москві Міністерстві оборони СРСР. Після закінчення служби в армії працював директором ТОВ «Сібвест».
З 1991 займається бізнесом. Жив у Лондоні, де мав консалтингову фірму. У 1992 році приїхав на Кіпр і разом з бізнесменом Дмитром Хенкіним у 1993 році заснував інвестиційно-консалтингову компанію Consulco, яка займається фінансовими операціями та податковим плануванням. Як сказано в рекламі: «Понад 300 кваліфікованих фахівців Consulco у 10 країнах обслуговують близько 6000 компаній. Наші клієнти – це успішні бізнесмени із різних країн світу. Значна їхня частка працює в СНД». У 2010 році Соболєв та Хенкін створили інвестиційний фонд Hermes Holdings Estate Limited. Багато інвесторів у цьому фонді – офіцери ФСБ та чиновники Радянського уряду.
Соболєв – частий гість у посольстві та в «Російському домі», учасник різних офіційних заходів. Соболєв має спільний бізнес з Наталією Кардаш. Під егідою газети «Вісник Кіпру» Соболєв разом із Кардашем проводить семінари для російських бізнесменів. У Соболєва, зважаючи на ряд ознак, тісні зв'язки з комуністичною партією Кіпру. Він надавав фінансові послуги колишньому президентові Кіпру Христофіасу та його родичам, дружить із колишнім лідером комуністичної партії Кіпру Кіпріану. Соболєв співпрацює з Асоціацією російських бізнесменів на Кіпрі та має ділові відносини з Юрієм П'яним. У минулому він надавав послуги компанії ITERA, яку представляв на Кіпрі П'яних. Тісні стосунки у Соболєва та з Ігорем Носоновим.
Загалом біографія Михайла Соболєва схожа на біографію Юрія П'яних. Він військовий, швидше за все, розвідник, впроваджений у приватний бізнес за кордоном одразу після розвалу СРСР, як тільки це стало фізично можливим. І це за офіційної освіти, яка такому повороту подій, м'яко кажучи, не сприяла.
***
Член КСОРС Інна Кримська-Петуссі не представляє жодної організації. Вона лише викладач російської, але її діяльність може бути блискучою ілюстрацією того, які можливості відкриваються цьому шляху перед російської пропагандою.
Інна Володимирівна Кримська-Петуссі – громадянка України та Кіпру, уродженка Маріуполя. Живе на Кіпрі з початку 2000-х років. У 2015 році вона керувала волонтерською групою зі збору допомоги для окупованого Росією Донбасу. Вона є постійним учасником проросійських мітингів.
З 2022 року Кримська-Петуссі – член КСОРС та активна учасниця проросійських заходів на Кіпрі. Вона викладає російську мову в одному з освітніх центрів для дорослих, підвідомчих Міністерству освіти, культури, спорту та молоді Республіки Кіпр. Свої професійні завдання вона сформулювала у березні 2023 року під час телеконференції з урядовцями захопленого Росією Криму таким чином:
«Ми, викладачі російської мови для іноземців, опинилися в одній із «гарячих точок» інформаційної боротьби. Перед нами стоїть завдання навчити не лише російській мові, а й російській культурі та історії. Розповідаючи про те, як правильно будувати пропозиції, ми не можемо оминути політичного аспекту того, що відбувається в країні, чию мову ми вивчаємо».
Інакше кажучи, Інна Кримська-Петуссі розглядає свою професію – викладання російської мови як спосіб проведення пропутинської пропаганди серед своїх учнів. Навряд чи Інна Кримська-Петуссі розробила озвучену нею концепцію сама – це завдання її кураторів із Росспівробітництва. Причому фінансує цю її діяльність уряд Кіпру, члена Європейського союзу, який водночас докладає безліч зусиль саме для боротьби з путінською агресією та брехливою пропагандою.
На цьому характерному для демократичних країн парадоксі багато десятиліть паразитують путінські спецслужби у різних країнах. Вони добре навчилася дешево перетворювати російські освітні центри і культурні суспільства за кордоном, які зазвичай фінансуються місцевою владою, у свої агентури впливу.
Московські куратори організовують міжнародні зльоти цих агентур під виглядом суто культурних заходів та конференцій. Наприклад, у жовтні 2024 року в Стамбулі на базі Університету Едітепе пройшов Міжнародний тиждень російської мови Схід – Захід. У ній брали участь два представники Кіпру: викладач російської мови освітньо-методичного центру «Піонер» м. Нікосії Юлія Єльнова та Олена Бузаджі, викладач Російського освітнього центру м. Пафосу.
***
2022 року Ігоря Носонова у кріслі голови КСОРС змінив Дмитро Апраксин. Дмитро Володимирович Апраксин - програміст, закінчив Московський державний університет управління в середині 80-х і приїхав на Кіпр на початку 90-х. З 1994 року він викладає в Університеті Нікосії. Апраксин – обов'язковий учасник та керівник усіх патріотичних заходів на Кіпрі, але, на перший погляд, читанням промов на мітингах його функції й обмежуються. У грудні 2023 р. Апраксин від імені 120-тисячної російськомовної громади Кіпру передав Зязікову звернення до Путіна із закликом висунути свою кандидатуру на виборах президента Росії 2024 року. Про анекдотичну спробу Апраксина стати у 2024 році депутатом Європарламенту від партії кіпрських мисливців вище згадувалося. Апраксин тоді одержав 109 голосів. Втім, в Університеті Нікосії він обіймає посаду керівника IT-департаменту і, швидше за все, виконує завдання, не пов'язані з КСОРС. Наприклад, 2019 року він говорив в інтерв'ю: «Один із наших міжнародних проектів – розробка двох програм магістратури з Московським державним університетом ім. Ломоносова. Ми тісно співпрацюємо з факультетом космічних досліджень (ФКІ). Також ми працюємо над програмою подвійного диплома з інформаційної безпеки, яку ми здійснюємо спільно з Університетом ІТМО (Санкт-Петербург). Крім цього, наші викладачі є опонентами та керівниками дисертаційних досліджень на здобуття наукового ступеня «кандидат наук» аспірантів з Росії». Космос та інформаційна безпека – це галузі, тісно пов'язані в Росії зі спецслужбами, а студенти, які цьому навчаються, як правило, непрості. І інтерес Москви до успіхів у цій галузі на Заході недооцінювати не доводиться. Тим більше в епоху санкцій, коли західних учених та студентів у різний спосіб намагаються схилити до співпраці.
Апраксин не єдиний, хто допомагає налагоджувати зв'язки Університету Нікосії з російськими вишами. Посаду регіонального радника з Росії та СНД там обіймала юрист Євгенія Касьян. Її зусиллями у 2019 році мав стартувати проект подвійної магістерської програми для студентів Університету Нікосії та МДІМВ. Передбачалося, що вони в результаті отримають дипломи обох університетів: «...студенти, які отримують подвійний ступінь, перший рік навчання проведуть у Нікосії, а другий рік у Москві, де завершать свої дипломні роботи під керівництвом координаторів обох університетів. Таким чином, російські студенти не тільки отримують європейський диплом Університету Нікосії та диплом МДІМВ, але й набувають досвіду роботи у провідних кіпрських та російських організаціях за допомогою проходження стажування».
Якщо згадати, що МДІМВ готує дипломатів і розвідників, можна собі уявити, хто саме мав приїхати стажуватися до Нікосії і чого саме збиралися навчати кіпрських студентів у Москві. І наскільки корисно для випускників МДІМВ мати ще й диплом невинного кіпрського університету, який не викликає такого гострого інтересу в обізнаних людей, як диплом МДІМВ.
У травні 2018 року МДІМВ відвідала делегація Університету Нікосії. У її складі були ректор Філіппос Пуйутас, проректор Една Ямасакі-Патрікіу та директор IT-центру Дмитро Апраксін. З керівництвом МДІМВ обговорювалася програма подвійних дипломів.
У вересні 2018 р. в Університеті Нікосії виступав московський гість – Володимир Козін, експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ. Його промова була спрямована проти політики країн НАТО у Сирії. Як повідомлялося, «Володимир Козін і президент Центру європейських та міжнародних досліджень Університету Нікосії професор Андреас Теофанос домовилися про поглиблення експертної співпраці між Центром військово-політичних досліджень МДІМВ та кіпрською структурою, а також сприяння подальшому прогресу у справі запуску магістерської програми подвійного диплома МДІМВ та Університету Нікосії.
Центр військово-політичних досліджень МДІМВ, як сказано на його сайті, – «це підрозділ МДІМВ (У) МЗС Росії, який займається вивченням питань вітчизняних та міжнародних подій, тенденцій та стан справ у галузі військової політики, озброєнь та військової техніки, оборонно-промислового комплексу, військово-технічного співробітництва та державної безпеки». Іншими словами, це центр військової та політичної розвідки. Візит Козіна на Кіпр був типовою пропагандистсько-розвідувальною акцією. Крім Університету Нікосії Козін виступав також перед співробітниками посольства Росії та старшокласниками російської загальноосвітньої школи «Морфосіс» у Лімасолі. Програма зірвалася, мабуть, через епідемію ковіда, потім через війну і санкції, що послідували за нею, але напрацьовані зв'язки і контакти нікуди не поділися. У червні 2019 р. під час відкриття XIV Кіпрсько-російського фестивалю голова КСОРС Кіпру Ігор Носонов вручив Юрію П'яним, Аліні Радченко та Євгенії Касьян почесні нагороди «за внесок у розвиток російсько-кіпрських відносин». Можна припустити, що Касьян потрапила до високопоставлених нагороджених саме за проведення операції з МДІМВ.
***
Відомі імена ще деяких членів Координаційної ради, менш помітних – поетеса Тетяна Миколаївна Роденкова, Міла Шарапова, активістка якогось руху співвітчизників «Сила єдності», який ніде не виявляється.
Дванадцятого грудня 2023 р. у «Російському домі» у Нікосії у присутності посла Мурата Зязікова святкувалося 30-річчя російської Конституції. Список доповідачів додає ще кілька імен до відомих агентів московського впливу.
«З доповідями та повідомленнями виступили: Байкін Артем Юрійович, керівник консульського відділу Посольства Росії на Кіпрі; Зикова Наталія Володимирівна, директор Російського православного центру; Ельнова-Епіфаніу Юлія, викладач російської та грецької мов; Наумова Марина, авторка книг для дітей, член КСОРС; Кракін Євген, історик, член КСОРС, голова Історичного клубу РЦНК; Костіна Поліна, член Молодіжного клубу російських співвітчизників; Продано Олену Георгіївну (онлайн), голову Регіональної національно-культурної автономії греків Приазов'я; Сопілюк Іван, представник російськомовного товариства ТРПК; Соболєв Михайло, член КСОРС, та інші... Склад КСОРС поповнили сім нових учасників з числа активних російських співвітчизників, які проживають на Кіпрі».
На жаль, список оновленого КСОРС не опубліковано. Судячи з кількості нових членів, мала відбутися зміна поколінь, а склад КСОРС – поповнити нещодавно завербована молодь.
Дуже яскрава постать серед цієї молоді – випускник Університету Нікосії та член партії зелених Володимирос Горін. Він проживає на Кіпрі громадянин Греції зі змішаної, греко-російської родини, з двома рідними мовами. Горін складається у багатьох проросійських організаціях, зокрема – член Молодіжного клубу російських співвітчизників та координатор руху «Волонтери Перемоги» на Кіпрі. Горін має статус «посла російської мови у світі». Для цього Горін навчався в Москві в Інституті Пушкіна за спеціальною програмою. Навесні 2024 р. Горін був серед гостей Всесвітнього фестивалю молоді в Сочі, де, за повідомленням ТАРС, подав заяву на отримання громадянства РФ.
У листопаді 2024 року Горін урочисто заявив, що його обрано до Європейського молодіжного парламенту Кіпру як члена Комітету з освіти та культури. Як розповідає «Вісник Кіпру», «Молодіжний парламент діє на Кіпрі з 2004 року. Його робота копіює роботу офіційного парламенту: 56 «депутатів» від молодіжних організацій поділено на п'ять комітетів, кожен із яких обговорює теми, що хвилюють молоде покоління. За підсумками обговорення Комітет подає звіт про свою роботу». Тобто, це інкубатор майбутніх кіпрських політиків.
Фактично Горін робить дві кар'єри паралельно: одну у російських спецслужбах, другу у кіпрській політиці. Тобто з нього вирощують дуже рідкісний та надзвичайно цінний для Москви тип агента впливу.
Серед учасників акції є представники кількох нових псевдосуспільних організацій. Регіональна національно-культурна автономія греків Приазов'я зареєстрована в окупованому Росією Донецьку у грудні 2023 року. Створено її, безсумнівно, спецслужбами для агентурної та вербувальної діяльності серед греків, які населяють окуповану Росією Східну Україну та для імітації їхніх міжнародних зв'язків із Грецією та Кіпром. Вона не єдина. У червні 2023 року зареєстровано ГО «Місцева національно-культурна автономія греків міського округу «Мелітополь». Регіональна національно-культурна автономія греків Республіки Крим «Таврида» існує з 2014 року. Їхні представники теж напевно не минають Кіпр.
Сенс діяльності Історичного клубу РЦНК зрозумілий із назви. У Росії історична наука принаймні щодо новітньої історії зусиллями колишнього міністра культури Мединського та інших соратників Путіна після 2014 року фальсифікована повністю. Історичні клуби, створювані за «російських будинків» у різних країнах (Кіпр не виняток), – пропагандистські центри з поширення історичних фальсифікацій. Збирають вони довкола себе школярів, з яких готують агентів впливу. Євген Кракін – на той момент вчитель історії освітньої школи ім. Примакова при Посольстві РФ на Кіпрі У 2020-2021 роках він працював у «Російському освітньому центрі» в Республіці Корея в Сеулі.
***
В орбіту КСОРС входить товариство греків-понтійців «Айос Тріфонос». Його голова Рауль Іванович Цахідіс, уродженець Грузинської РСР, громадянин Греції та Кіпру. Рауль Цахідіс 1993 року емігрував до Греції, а 1998-го переїхав на Кіпр. У 2004 році він очолив Товариство греків-понтійців у Пафосі. Є підстави вважати, що він був із Асоціацією грецьких громадських об'єднань Росії (АГООР), президентом якої є кремлівський олігарх грецького походження Іван Саввіді. У квітні 2022 року, через тиждень після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, очолюване Цахідісом товариство «Айос Трифонос» спільно з Російським культурним центром, КСОРС і Посольством РФ на Кіпрі організувало в Пафосі мітинг і ходу на підтримку Росії. У цьому масштабному заході взяло участь кількасот мешканців Пафосу та проросійських активістів з інших міст.
На святкуванні Дня Перемоги 9 травня 2024 року в перших рядах колони демонстрантів марширували працівники консульського відділу російського посольства та найпомітніші активісти «Російського світу» на Кіпрі: Мікіс Філаніотіс, координатор російської організації «Безсмертний полк» Олена Бакакіна, голова КСОРС Кіпру Дмитро Апраксин, Володимир Горін і Рауль Цахідіс. Цахідіс перед тим, як взяти участь у марші в Лімасолі, організував збір путінських прихильників на центральній площі Пафосу, де вони, розмахуючи російськими прапорами і з криками «Росія, вперед!» та «Перемога буде за нами!», поклали вінки з російською символікою до пам'ятника перед муніципалітетом міста.
