У Берліні у Спілки літераторів Європи існує організація-близнюк – Спілка письменників міжнаціональної згоди ФРН (Schriftsteller Vereinigung Bundesrepublik Deutschland für Völkerverständigung e.V.). Як і Спілка літераторів Європи, це теж фіктивна громадська організація, хоч і формально зареєстрована у 2010 р. Президент Володимир Сергієнко (Wladimir Sergienko, 1971, Львів), письменник, який мешкає в Німеччині з 1991 року. Прес-аташе - Сааді Ісаков (Saadi Isakov, 1955). Суспільно активна в цій конторі одна-єдина людина, він же президент – Володимир Сергієнко. Зазвичай його дії пов'язані із проросійською пропагандою проти українського уряду.
Сергієнко – радянський емігрант, виходець зі Львова, живе у Берліні, але постійно бере участь у московських пропагандистських теле- та радіопрограмах та вручає у різних країнах премії від імені своєї Спілки письменників міжнаціональної згоди ФРН. Як, наприклад, в Україні в 2014 р. Ось кілька цитат із виступів Сергієнка різних років:
«Якось так виходить, що зі всесвітнього жандарма США перетворюється на всесвітнього рекетиру».
«Ми бачимо, що порушення прав людини в Україні стали системою. Але Німеччина збудувала досить потужну систему захисту від інформації, своєрідний бункер, куди надходять лише обмежені відомості».
«Анекдот: Меркель у Туреччині вчить демократії Ердогана».
«... нав'язана доброзичливість до біженців, жах, а не професіоналізм з погляду безпеки. Спроби замовкнути дикі витівки біженців з арабських країн, іншої цивілізації, іншої культури - сіють відторгнення добросусідських відносин».
«Взяли з Європи навіщось мораторій на смертну кару. Якого хрону тюткаємося з тим, хто позбавив іншу людину життя?!»
Ця невелика добірка характерна тим, що охоплює практично всю тематику пропутинської актуальної пропаганди. Тут висловлювання антиамериканські, антиукраїнські, антидемократичні, випади проти Меркель і Ердогана, проти арабських біженців... Добірку можна продовжувати нескінченно, нічого Сергієнка, що нічого не виходить за рамки казенної пропаганди або суперечить їй, не озвучує.
Сам автор висловлювань цікавий у кількох відносинах.
Насамперед, це демонстраційний екземпляр «медійної персони», вирощеної в пробірці з нічого, з «пилу дворового».
У 2017 році було випущено німецькою та російською мовами документ під назвою «Моніторинг деяких аспектів порушення прав людини в Україні за 2014-2016». У розділі "Impressum" там стоїть: "Володимир Сергієнко, президент спілки Письменників міжнаціональної згоди Федеративної Республіки Німеччини, Берлін; Центр свободи слова, Київ; Інститут правової політики та соціального захисту, Київ; Антифашистська правозахисна ліга, Київ; За сприяння: спілка політемігрантів та політв'язнів України (СППУ) та комітет порятунку України (КСУ)». Усі перелічені організації, крім Сергієнка з його «Союзом», теж явно створені і підтримуються Москвою. Цей документ було опубліковано на прес-конференції колишнього прем'єр-міністра уряду Януковича Миколи Азарова, яка проходила у Берліні 22 лютого 2017 року. У проросійській пресі про це з'явилися статті під заголовком: «У Бундестазі вперше заявлено про політичні репресії в Україні. Підсумки прес-конференції». Насправді прес-конференція проходила в орендованому приміщенні в будівлі конференцій Бундестагу і до самого Бундестагу не мала відношення.
Організатором заходу був президент «Спілки письменників міжнародної згоди» Володимир Сергієнко. Він розповсюджував запрошення на неї, звертався до депутатів Бундестагу із пропозицією зустрітися з авторами «Моніторингу». Він же був модератором конференції та виступав із характерними антиукраїнськими заявами.
Сергієнко як «президент Спілки письменників міжнаціональної згоди ФРН» виступає також засновником літературної премії імені Олеся Ульяненка. Вона присуджувалася в Україні та вважалася німецькою.
Мабуть, хронологічно перша згадка про міжнародну діяльність Сергієнка – це оголошення про літературний конкурс, оголошений у 2010 році Асоціацією російськомовних авторів Австралії та Нової Зеландії. Серед членів журі є «Володимир Сергієнко – член Міжнародного ПЕН клубу, радник регіонального відділу Спілки письменників Росії Московської організації, лауреат Чеховської медалі, голова спілки письменників міжнаціональної згоди ФРН (Берлін, Німеччина)».
На сторінці Сергієнка у Фейсбуці йдеться, що він працює редактором у виданні Weltexpress-International. На сайті Weltexpress можна знайти єдину рекламну статтю про відпочинок у Монтенегро, підписану ім'ям Сергієнка.
У січні 2016 року в Німеччині вибухнув скандал із «дівчинкою Лізою», нібито зґвалтованою біженцями. Тоді по всій Німеччині пройшли расистські мітинги з переважною участю російських емігрантів, спрямовані проти мігрантів із мусульманських країн. На одному з цих мітингів у Берліні виступав Сергієнко.
З 2016 року Сергієнко майже щотижня з'являвся в політичних програмах на центральних московських теле- та радіоканалах як гість у ведучих Володимира Соловйова, Євгена Сатановського та інших. Сергієнко використовує свій блог у Facebook для щоденної пропутінської пропаганди, успішно імітуючи незалежність та спонтанність у своїх заявах на різноманітні політичні теми. Сергієнко мав власний блог ще у 2017 році, який вів радіостанція «Ехо Москви».
«Союз письменників міжнародної згоди» - характерний приклад фіктивної громадської організації. Насправді ніякого союзу немає. Є одна людина, путінська агент впливу, яка обслуговує пропагандистські потреби центральної російської преси в Москві і виконує завдання такого ж роду в Берліні.
Втім, у торговому реєстрі сказано, що правління товариства складається із двох осіб: голова Володимир Сергієнко та заступник голови Хайнер Сільвестер (Heiner Sylvester, 1943).
Хайнер Сільвестер – відомий німецький кінорежисер, гедеєрівський дисидент, який увійшов у конфлікт із режимом і виїхав до Західної Німеччини у 1984 році. Хайнер Сільвестер не бере участі у діяльності «Союзу письменників міжнародної згоди», якщо не брати до уваги поїздки разом із Сергієнком на видавничий форум до Львова у 2013 році, ще до українсько-російської кризи.
У вересні 2016 року у журналі ЕКСПЕРТ online (№14) з'являється великий матеріал Марини Ахмедової «Ефект кобри». Це довге інтерв'ю у Берліні, зокрема з самим Володимиром Сергієнком, кількома німецькими інтелектуалами та з керівником прорадянського «Конвенту російських німців» Генріхом Гроутом. Усі зустрічі підготовлені Сергієнком та проводяться за його участю.
У цьому інтерв'ю режисер Гайнер Сільвестр робить антиамериканські та проросійські заяви, такі як: «Глобалізація, яка йде з Америки, також приносить хвилю нової ідеології, включаючи популярні антиросійські настрої. Раніше ми розглядали Росію як нашого партнера через історичні події. Але преса створила такий образ Росії, що... це просто неможливо». Інший колишній режисер НДР, Ульріх Кастен, робить ще жорсткіші заяви на користь Росії та Путіна у статті: «Ви навряд чи можете зрозуміти мою неповагу до цієї країни», – рішуче каже Ульріх, виринаючи з глибин свого крісла. «Просто уявіть собі європейського політика – а у нас є такий, як Шульц – який цілком серйозно заявляє в недільному ток-шоу: «Мені не подобається Путін!»... Якщо ви запитаєте мене про Крим, я скажу, що для мене це просто російська політика, заснована на реальності. Яке відношення Німеччина має до Криму? Хіба в Європи немає своїх проблем?» Хоча німецькі режисери досі користувалися досить поважною репутацією в Німеччині, Генріх Гроут добре відомий як агент впливу Путіна. Його організація є прорадянською та расистською. Її вебсайт має характерну назву «Genosse.su». Гроут навіть робить в інтерв'ю відверто расистську заяву: «Російські німці в Німеччині як дріжджі: ми можемо пробудити та підняти національний дух цієї маси людей, які вже подумки прийняли поразку. Що ми спочатку подумали? Ми прийдемо, станемо за німців і зміцнимо їх. Але зрештою нам довелося спостерігати, як їх вели на цвинтар, як етнічне стадо».
Цікаво, що інший співрозмовник, письменник Франк Віллманн, представлений як противник Путіна та анексії Криму Росією, також робить характерні проросійські та антиамериканські заяви: «Не звертайте уваги на все, що пише німецька преса. Просто поговоріть з людьми, і ви зрозумієте, що німці не підтримують санкції проти Росії та не вважають, що Росія виключно винна в усьому. Завжди зосереджуйтесь на одній простій речі: Німеччина є офіційним союзником Америки. В інтересах Америки послабити Росію».
Таким чином, ми маємо інтерв'ю журналу «ЕКСПЕРТ» із двома російськими агентами впливу, двома німецькими режисерами, прихильниками Путіна, та одним німецьким письменником, нібито противником Путіна та захоплення ним Криму, який одночасно протестує проти санкцій, накладених на Росію у зв'язку з цим захопленням. Це дуже характерний, можна сказати, зразковий продукт брехливої кремлівської пропаганди про Німеччину, яка розрахована на російську аудиторію. Непідготовлений читач цілком може не зрозуміти, що має справу зовсім не з широким спектром німецької громадської думки, а з елементарною пропагандистською підставою, проте цілком професійно виготовленою.
За такою схемою працює вся путінська фейкова пропаганда.
Завдяки регулярним виступам з російського телебачення та радіо Володимир Сергієнко став однією з найпомітніших постатей серед російських агентів впливу в Німеччині, що імітують журналістську та культурну діяльність.
Загальна їх кількість обліку не піддається.