У 2005 році у Варшаві було створено дві екзотичні організації – Союз літераторів Європи та Міжнародний нагородний Союз Ради з громадських нагород ООН. Це сталося під час літературної конференції, організованої Російським центром науки та культури (РЦНіК) у Варшаві, Спілкою польських літераторів, Інститутом русистики Варшавського університету. «Президентами цих спілок, необхідність створення яких давно відчувалася в європейському культурному просторі, було обрано письменника, академіка РАЄН Михайла Пластова». Михайло Абрамович Пекеліс (1947–2020) – дуже цікава постать.

Ось його біографія із сайту Спілки письменників Росії:

Пекеліс Михайло Абрамович (псевдонім — Михайло Пластов) (нар. 2 серпня 1947 р.) — письменник і вчений зі світовим ім'ям, відомий московський поет, прозаїк, журналіст, видавець, драматург, фізик, математик, кандидат фізико-математичних наук, доктор філософії, професор Європейського університету, засновник літературного руху «Нове Відродження».

Є членом Спілки письменників Росії, Спілки журналістів Росії, Президії Російської Академії Природних Наук (РАЄН), Президії Європейської Академії Природних Наук (ЄАПН), дійсним членом Академії Російської Словесності; головою Секції літератури та пропаганди знань РАЄН, співголовою Спілки літераторів Росії.

Михайло Пластов – президент Спілки літераторів Європи та президент Міжнародної нагородної Спілки Ради з громадських нагород ООН.

<…>Лауреат міжнародної премії Джанні Родарі, премії «Золотий грифон» та премії «Артіада народів Росії»; лауреат чотирьох орденів Міжнародного союзу лауреатів премій та шести урядових і громадських нагород». В іншій біографії, на сайті організації з дивною назвою «Інститут безперервної професійної освіти», Пекеліс також вказаний як доктор богослов'я. Це біографія шарлатана-підручника. Пекеліс справді інженер і фізик; його дисертацію, захищену в 1997 році, можна знайти в Інтернеті. Характер його професійної діяльності та джерела доходу протягом наступних 20 років незрозумілі. Усі організації, членом яких він є, включаючи Російську академію природничих наук, Європейську академію природничих наук та інші, є псевдонауковими. Усі нагороди саморобні, вигадані шарлатанськими «академіями» та агентствами з нагородження. Другий з'їзд Спілки європейських письменників відбувся в лютому 2011 року в Берліні «в готелях Модена та Осканішер». У 2013 році в Стамбулі відбувся «міжнародний конгрес у рамках Спілки європейських письменників». На сторінці Пластова в LinkedIn зазначено: «Спілка європейських письменників — це перший творчий пан'європейський союз, що об'єднує керівників європейських письменницьких, літературних та журналістських організацій, відомих європейських письменників, видавців та літературних діячів, включаючи авторів наукової, технічної та навчальної літератури». Цілком очевидно, що ця організація є фіктивною, покликаною культивувати (залучати, вербувати) російських емігрантів, які пишуть та цікавляться публікаціями та нагородами. Вона не має реальних членів та реальної структури, окрім кількох осіб, які імітують громадську діяльність за рахунок коштів з невідомого джерела.

Про їхню тактику можна судити з нагоди, що стався з одним берлінським поетом і одночасно успішним інженером-хіміком. Нагородження його премією Союзу літераторів Європи проходило у «Російському домі» на Фрідріхштрасі у Берліні.

Це місце ще за радянської влади було центром громадської активності КДБ у Східному Берліні і не змінило своєї специфіки досі. Будь-які організації, які мають там штаб-квартири або проводять свої заходи, безсумнівно тим чи іншим чином пов'язані з російськими спецслужбами. Як вважається, посада директора «Русского дома» – полковницька. До ліквідації у 2008 році Академії проблем безпеки охорони та правопорядку (АБОЗ) тодішній директор «Російського дому» був «професором АБОЗ» і брав участь у її діяльності. Зокрема, був нагороджений орденом АБОЗ міністра МВС Баварії Бекштайна в Мюнхені.

Так ось, після нагородження невинною літературною премією лауреата відкликали до сусідньої кімнати, де аташе з культури російського посольства вручив йому годинник від президента Росії. Далі був діалог: «Але ж я нічим не заслужив» – «Нічого, ще заслужіть». У цьому випадку вербування зірвалося, але, мабуть, в порядку рідкісного виключення.

Міжнародний нагородний Союз Ради з громадських нагород ООН, який також очолює Михайло Пекеліс, – ще більш абсурдна освіта. Жодного відношення до ООН він, природно, не має. Не має також структури та адреси. Це блеф у чистому вигляді. Його нагороди – це одночасно й нагороди Європейської академії природничих наук, що випливає з інформації про одне із нагороджень:

«За вагомий внесок у наукові дослідження у сфері медицини Європейською академією природничих наук та Міжнародною радою з громадських нагород Організації Об'єднаних Націй (ООН) 15 березня 2007 року Анатолія Віталійовича Малихіна нагороджено орденом «Великий Срібний Хрест з Короною» та почесним дипломом». У 2013 році «Президент Спілки літераторів Європи, співпрезидент Європейської Академії Мистецтв М.А. Пластов (М.А. Пекеліс)» виступає як голова журі міжнародної Мозерівської премії. Її засновники – годинникова компанія «К. MOZER», Спілка літераторів Європи та Європейська Академія Мистецтв. Це теж саморобна премія, вигадана Пекелісом.

Всі вищеописані структури – «академії», нагородні спілки та спілки літераторів/письменників – дуже схожі одна на одну і по суті, і за цілями. Вони фальшивки, які прикидаються громадськими організаціями. Основна їхня діяльність у Німеччині – налагодження зв'язків та вербування агентів у різних шарах та групах німецької та емігрантської спільнот шляхом роздачі нагород та імітації громадської активності. Що не виключає одночасно отримання додаткового доходу від торгівлі потішними орденами. Ці контори нікого не репрезентують у реальності (крім московських роботодавців) і не змогли б виникнути без таємного державного фінансування.