Псевдогромадські організації, що імітують культурну діяльність, – мабуть, найпоширеніша та найтрадиційніша форма діяльності московських агентур впливу. Процес їх створення різко посилився після захоплення Криму Росією у 2014 р. Москва явно намагалася компенсувати зовнішньополітичну катастрофу посиленням пропаганди та агентурної діяльності усередині країн, які виступили проти російської агресії. Відрізнити такі підставні контори від нормальних культурних суспільств, створених спонтанно і які дійсно займаються різними цікавими для їх членів справами, досить легко – варто лише вдивитись у їхню структуру та характер діяльності.

Чим необразливіша і «культурніша» назва у таких контор, тим краще маскування. У фільмі «У джазі тільки дівчата» сходка італійських мафіозі проходила у вигляді «з'їзду любителів італійської опери». Діяльність російських агентур впливу зазвичай дуже схожим способом замаскована під поширення російської культури та російської.

Характерним прикладом таких товариств-обманок може бути берлінський Інститут ім. Льва Толстого. Ця організація була офіційно зареєстрована у Берліні у вересні 2014 року за адресою – Песталоцціштрассе, 73.

Президент інституту – Тетяна Гарсіа, власниця бюро перекладів, що знаходиться на тій самій адресі.

Заявлена ​​мета інституту - «Сприяння німецько-російській дружбі». На сайті інституту сказано: «Інститут ім. Льва Толстого твердо і принципово виступає за дружбу та зміцнення економічних зв'язків між Німеччиною та Росією. У непростій сучасній політичній ситуації дуже важливо не піддатися хвилинному гніву, а зберегти ясну голову і міркувати розумно та холоднокровно».

Урочисте відкриття відбулося 21 листопада 2014 року, але початок діяльності інституту було започатковано раніше. Тринадцятого квітня 2014 року, через місяць після захоплення Криму Росією та його офіційного включення до складу РФ (18 березня 2014 року), Тетяна Гарсія виступала на проросійській демонстрації біля радянської пам'ятки біля Бранденбурзьких воріт у Берліні. Демонстрація із російськими прапорами була нечисленною. Спочатку Гарсія вибачилася перед німцями за те, що говоритиме російською – «натомість наші десантники розумітимуть». На що була репліка: «А ми розуміємо». Очевидно, основну частину публіки становили члени «союзу десантників» – «Verein Desant e.V.», ветерани радянських, гедеєрівських та російських армійських спецпідрозділів.

Гарсія заявила у промові, що мета організованого нею інституту – «нести слов'янську культуру до німецьких мас», але «неможливо залишатися далеко від політики, коли бачиш, що недалекоглядна політика європейських держав і США щодо Росії привела нас на межу третьої світової війни». Йшлося про різку реакцію західних країн на анексію Криму. Далі була заява про те, що «Свободи преси в Німеччині немає» і що насправді, згідно з опитуваннями, дві третини мешканців Німеччини поділяють російську позицію в українському питанні. Мабуть, рішення організувати інститут було ухвалено відразу після анексії Криму з суто пропагандистською метою, і Гарсія розпочала громадську активність як його президент задовго до офіційної реєстрації.

Інститут Толстого було внесено до торговельного реєстру під назвою Tolstoi Institut e. V. лише другого вересня 2014 року, а останні зміни його статуту датовані 30 червня. Перше засідання інституту відбулося 9 вересня 2014 року у приміщенні видавництва «Werner Media». Власник видавництва Микола Вернер – надзвичайно екзотична постать. В останні роки – активний агент впливу Москви, судячи з його сторінки у ФБ.

22 вересня інститут отримав благословення архієпископа Берлінського та Німецького Феофана.

Це сталося в Берліні, в Російському будинку науки і культури, під час заходу, описаного на сайті Росспівробітництва так: «В рамках робочого візиту до Німеччини Голови Синодального комітету з питань взаємодії з козацтвом, митрополита Ставропольського і Невинномиського Кирила, члена Ради у справах козацтва при Президенті Росії, 22 вересня в Російському будинку науки і культури в Берліні відбувся круглий стіл, присвячений збереженню та розвитку культурних, історичних та духовних традицій російського козацтва.

На зустрічі були присутні Архієпископ Берлінський та Німецький Феофан, представники козацтва, Спілки десантників та ветеранів СпН ГРУ у Німеччині, Клубу православних меценатів, Російської православної церкви за кордоном, Інституту Толстого. У зустрічі також взяли участь політолог Олександр Рар та граф Олег Семенов». Варто звернути увагу на характерний підбір учасників круглого столу – єпископи РПЦ, козаки, ветерани ВДВ та спецназу ГРУ, інститут Толстого, лобіст Путіна німецький політолог Олександр Рар... Цей підбір добре описує діапазон і різноманітність суб'єктів російської пропаганди за кордоном.

Граф Олега Семенова представлено на сайті інституту ім. Толстого як «радника з культури козацтва інституту імені Лева Толстого». Козачий культурний центр було урочисто відкрито при інституті у квітні 2015 року.

У вересні 2014 року інститут почав розповсюджувати бланки петиції до Бундестагу «За дружбу з Росією та проти санкцій» у вигляді поштових листівок. Петиція закликає зняти з Росії санкції та не вводити нові. Бланк петиції можна також завантажити на сайті інституту.

На відкритті інституту 21 листопада вітальні промови промовили Андреас Ян (Andreas Jahn), парламентський асистент депутата бундестагу від партії CDU Йоханнеса Зелле (Jochannes Selle) та 2-й секретар посольства РФ у Німеччині Олександр Дерев'янченко, людина з характерною біографією спецслужбиста. Через півтора місяці на Новорічному концерті, організованому російсько-німецькою парламентською групою 3 січня 2015 року, Йоханнес Зелле отримав від Тетяни Гарсіа нагороду інституту ім. Толстого у вигляді піктограми. У 2015 році діяльності інституту було присвячено випуск телевізійного журналу ZAPP німецької програми NDR – «Культура та пропаганда – інститут ім. Толстого». Журналісти виявили подвійний характер його діяльності. «Для зовнішніх спостерігачів інститут ім. Толстого виступає у суто культурному одязі. Він організовує лекції та концерти. Очевидна мета – порозуміння між народами та німецько-російська дружба. Проте організований торік інститут має політичні цілі. Крім того, він проводить ідею євразійського континенту, відколу Європи від США та її консолідації з Росією. Євразійська ідея – улюблений проект Володимира Путіна. Одна з цілей інституту – вплив на німецьких журналістів і блогерів, для просування цієї концепції. Партнерами виступають берлінський політик із партії «Bürgerrechtsbewegung Solidarität» та журналісти правопопулістського журналу «Компакт» та «Russia Today». Серед друзів інституту журналіст Удо Ульфкотте (Udo Ulfkotte), також як член Європейського парламенту від партії НПД Удо Фойгт (Udo Voigt)».

Удо Ульфкотт, який помер у січні 2017 року, – німецький письменник, відомий своїми правопопулістськими та ісламофобськими поглядами. Партія «Рух за громадянські права – Солідарність» («Bürgerrechtsbewegung Solidarität») – дрібна німецька партія з троцькістським корінням.

У передачі був показаний також уривок відеозйомки згадуваного вище виступу Гарсія в квітні 2014 р., де вона заявила, що в Німеччині немає свободи преси. В інтерв'ю з журналістами Zapp вона зреклася цього, сказавши, що нічого подібного не говорила.

Такий подвійний імідж – один розрахований на зовнішніх німецьких спостерігачів, інший – на німецьких «друзів Путіна» та російських емігрантів (основні об'єкти путінської пропаганди) – характерна риса всіх імітаційних псевдогромадських путінських організацій, створюваних за кордоном.

У липні 2016 року Тетяна Гарсія представляла Інститут Толстого на 15-му конгресі Петербурзького діалогу в Санкт-Петербурзі, беручи участь у групі «Культура». Петербурзький діалог є російсько-німецькою урядовою організацією, хоча участь у його заходах передбачає певний офіційний статус.

У червні 2016 року Гарсія брала участь у економічному форумі «Росія: ділове співробітництво та перспективи» у Торговій палаті Гамбурга. На сайті інституту проілюстровано участь Гарсія та інших офіційних російсько-німецьких заходах, переважно, економічного характеру. Крім того, мали місце відкриття обелісків полеглим солдатам, святкування Нового року та Дня Перемоги 9 травня, інтерв'ю радіо Супутник, музично-літературні вечори, весняний бал у квітні 2017 року.

За характером заходів можна простежити, як цю явно підставну організацію поступово вводять у політико-ділові кола Німеччини.

Таємничим виглядає внутрішня структура інституту. На всіх заходах, у яких брав участь інститут ім. Толстого, його єдиним офіційним представником завжди виступає президент Тетяна Гарсія.

Лише на одній фотографії, датованій 9 січня 2015 року, зображено учасників першої «п'ятничної зустрічі у Новому році» та перераховано їхні імена: «Андреас Енгель, Маріо Радос, Тетяна Гарсія, граф Олег Семенов, д-р Детлеф Лехлер, Томас Лебнітц, Беат.

Жоден з них, за винятком «графа Семенова», більше не згадується на сайті інституту.

Однак, згідно із записами в комерційному реєстрі, організацію Tolstoi-Institut e.V. очолює рада директорів, до складу якої входять три особи: голова Тетяна Гарсія (Garsyia, Tatiana, *23.07.1963, Берлін), другий голова Гайнер Хінк (Hinck, Heiner, *10.08.1964, Берлін), скарбник Гюнтер Ціхон (Czichon, Günter, *09.09.1952, Берлін).

Посада президента статутом товариства не передбачена. Два інших члени правління в офіційній діяльності інституту участі не беруть, і їх імена ніде не згадуються. Однак на будівлі, в якій, згідно з реєстрацією, розташований інститут ім. Толстого, немає його таблички. Але там стоїть ім'я Гюнтера Чіхона.

Ґюнтер Чіхон – німецький політик вкрай правого спектру, голова правління берлінського відділення дрібної правої партії «Громадянський рух за Німеччину» – «Bürgerbewegung pro Deutschland». У 2015 році партія налічувала 110 членів. У 2013 році «Pro Deutschland» було внесено до офіційного списку екстремістських організацій Відомства із захисту конституції. У вересні 2016 року Гюнтер Чіхон протестував проти внесення його партії до цього списку, але програв суд і був змушений сплатити судові витрати.

На дивний взаємозв'язок між сумнівним інститутом ім. Толстого з його скарбником із правого спектру та членами бундестагу від партії CDU Йоханнесом Зелле та Бернардом Кастером (Bernhard Kaster), головою німецько-російської парламентської групи, у березні 2016 року звернув увагу журнал Шпігель. Стаття в Шпігелі була під назвою «Депутати CDU з контактами справа» – «Unionsabgeordnete mit Kontakt nach rechtsaußen».

Людина з тим самим ім'ям, як і другий голова інституту ім. Толстого Хайнер Хінк, у 2014 році, був кандидатом на виборах в один із берлінських муніципалітетів від тієї ж партії «Pro Deutschland». На зв'язку інституту Толстого з найрізноманітнішими екстремістськими правими та лівими партіями та групами звернула також увагу фотожурналіст Штеффі Райхерт у статтях, опублікованих на її сайті streichfotografie. Аналізуючи перелік членів групи Інституту ім. Толстого у фейсбуці та «друзів» самої Тетяни Гарсія на її сторінці у фейсбуці, вона виявила зв'язки з безліччю різних груп, у тому числі з Пегідою, AfD, праворадикалами, лівими, «Райхсбюргерами» тощо.

На вебсайті Інституту Толстого його офіційні партнери перелічені як однаково характерні. Pegida та Pro Deutschland не перелічені, але інші, не менш характерні організації включають Товариство Схід-Захід (EastWest e.V.), Німецько-російське фестивальне товариство (Verein Deutsch Russische Festtage e.V.), Суворовський інститут (Suworow Institut) та Прусське товариство Берлін-Бранденбург (Preußische Gesellschaft Berlin Brandenburg).

Суспільство «Схід-Захід» – громадська організація, що у Лейпцигу і що складається, переважно, з російських студентів, що у Німеччині. Мета діяльності: «...сприяти встановленню безпосередніх контактів між росіянами та громадянами Євросоюзу». Серед партнерів – знайомий інститут ім. Толстого, Російський будинок науки і культури в Берліні, Клуб «Діалог», «Асоціація економістів Росії та Німеччини», заснована в Тюбінгені в 1998 р. і має філії в Росії (Москва, Санкт-Петербург, Томськ, Гатчина) та в Німеччині (Хемніц, Франкфурт-на-Майні). Товариство «Німено-російський фестиваль» – громадська організація, що існує з 2005 року під заступництвом російського посольства та німецького уряду. Займається організацією німецько-російських фестивалів та свят у Німеччині. Серед спонсорів - «Газпром», Російський будинок науки і культури в Берліні, фонд «Русский мир», Росспівробітництво, Пошта Росії. Штаб-квартира – у Російському домі науки та культури у Берліні.

Прусське суспільство Берліна-Бранденбурга - громадська організація, створена в 1996 з метою відтворення Прусської держави і культивування пруських цінностей. Засновник та почесний президент – Фолькер Чапке (Volker Tschapke). Організація має найкращі відносини із російським посольством у Німеччині. Газета «BZ» писала у 2015 році з приводу новорічного прийому «Прусського суспільства» в берлінському готелі Хілтон, де були посли Росії та Китаю: «Вони вітають Росію, лають Америку. Суспільство уникають німецькі політики, але не посли Росії та Китаю». Стаття називалася «Товариство, звернене назад. Химерна гра «Прусського суспільства». У ній цитувався Чапке, який говорив про «неприпустиму однобічність у висвітленні подій у Росії» і нападав на США, «які хочуть підкорити собі весь світ». Статтю було проілюстровано, крім іншого, фотографіями присутніх там російського посла Гриніна та «графа Олега Семенова» у козацькій формі.

«Інститут Суворова» – Товариство сприяння австрійсько-російському діалогу – організація, що знаходиться у Відні, двійник берлінського Інституту ім. Толстого. Інститут Суворова був створений у січні 2015 року і є, згідно з власною декларацією, «об'єднання громадян Австрії, які виступають за діалог з Росією». Як було відверто сказано в інтерв'ю з генеральним секретарем Інституту Суворова Патріком Поппелем (Patrick Poppel, 1985) – «Спонудним мотивом для створення організації стали події в Україні та в Криму у 2013 – 2014 роках».

Патрик Поппель – член карликової правої австрійської партії REKOS (Die Reformkonservativen – REKOS) – «Партія різко критикує західний підхід до Росії щодо української кризи та попереджає про небезпеку військового зіткнення між НАТО та Росією. Вона закликає до покращення відносин із Росією. Європейський парламент має бути розпущений. Вона закликає до особливої ​​солідарності із християнськими жертвами ісламізму». У згаданому вище інтерв'ю Поппель заявив: «...позиція Інституту Суворова проста. Австрія не повинна чекати, доки санкції проти РФ скасує весь Європейський Союз (структура дуже неповоротка, скута внутрішніми протиріччями). Скасування санкцій має відбутися негайно. І ухвалити рішення необхідно у Відні, не перекладаючи відповідальність на Брюссель». Партнерів в Інституту Суворова чотири – монастир св. Єлизавети у Мінську, австрійсько-білоруське товариство, Інститут Толстого та «SYSTEMA-Austria». Остання організація – це спортивний клуб, де навчають бойових мистецтв Спецназу ГРУ.

Впадає у вічі, що Інститут Суворова, як і Інститут ім. Толстого виник у зв'язку з українською кризою 2014 року. Обидві інституції створено на базі та за участю дрібних праворадикальних партій. Але якщо в Інституті Толстого члени цих партій залишилися в тіні, то Інститут Суворова безпосередньо одним із них і очолений. В обох випадках відсутні дані про фінансування заходів інститутів.

***

Насамкінець можна з упевненістю сказати, що Інститут Толстого ніякий не інститут і ніяка не громадська організація. Це створений у Німеччині пропагандистський та агентурний центр, що фінансується або посольством, або прямо московськими відомствами, які відповідають за пропаганду за кордоном та роботу з іноземцями (тобто, насамперед – спецслужбами). У завдання цього центру входить як консолідація протестної діяльності різних дрібних праворадикальних, лівих, ісламофобських, націоналістичних партій та рухів у Німеччині, для використання її на користь московського режиму, так і пропутинська пропаганда серед російських емігрантів у Німеччині. Перераховані вище російські партнери Інституту Толстого – такі ж підставні псевдогромадські організації з московським корінням і з явно московським фінансуванням.