У радянські часи частини «спецназу» були лише у підпорядкуванні ГРУ. Оскільки саме ГРУ було засекречено, то про «спецназ» мало хто знав. Не існувало навіть емблеми ГРУ (на відміну КДБ). Неофіційно символом спецназу вважалася кажан. У пострадянський час офіційною емблемою ГРУ стала червона гвоздика, а зображення кажана у колі стало офіційною емблемою спецназу ГРУ. Водночас воно з'являється і на емблемах різних спортивних шкіл, створених у 90-ті роки в Росії офіцери спецназу. У цей час усі численні спецслужби, на які розпалося колишнє КДБ, теж обзавелися своїм «спецназом» і також засновували свої школи та спортивні клуби.

Деякі з їхніх емблем являли собою химерне поєднання традиційної емблеми КДБ (з незначними модифікаціями, прийнятими ФСБ - щитом з вертикальним мечем) з емблемою спецпідрозділів ГРУ (кажа).

Рукопашний бій спецназу – це спортивне єдиноборство у прямому вигляді. Там немає певної форми, не проводяться змагання, немає правил.

І хоча в більшості шкіл, розрахованих на цивільних спортсменів, наголошується на тому, що Система – це мистецтво самозахисту, насправді йдеться про те, щоб знищити (вбити, вивести з ладу, взяти в полон) супротивника. Звідси й численні види зброї, що використовуються в Системі, – насамперед ножі.

1997 року у мінському видавництві Харвест вийшла книга Федора Зарецького та Анатолія Тараса «Підготовка розвідника – система спецназу ГРУ».

У розділі «Спеціальний курс рукопашного бою» йдеться:

«...наразі володіння бойовими прийомами з використанням холодної зброї, підручних засобів, кидків та задушень найчастіше необхідне лише для захоплення або безшумного усунення супротивника».

Далі розповідається про способи зняття (знищення) вартових за допомогою безшумної зброї та ножа:

«Удари ножем при знятті вартового виконують у шию (горло), у серці (під ліву лопатку), у нирки, у печінку (праве підребер'я) або селезінку (ліве підребер'я). Шию противника можна вразити як колючим, так і ударом, що рубає. Колючий удар найбільш ефективний при ураженні ним основи шиї спереду трохи нижче за кадик (або збоку, вище за ключиці). Рубаючий (ріжучий) удар наносять по горлу спереду трохи вище за кадик (для чого потрібно відігнути голову вартового назад) або збоку, перерізаючи сонну артерію. У всіх цих випадках настає миттєва смерть… <…> Бій розвідника з ножем – це не фехтування, яке має на меті демонстрацію переваги над супротивником. Навпаки, робота ножем призначена не дати противнику можливості щось зробити. Тільки почавшись, бій практично відразу закінчується, тому що на більшу в ближній швидкій сутичці просто немає часу. Якщо противник не зміг напасти першим (розгубився на мить, забарився, виявився без зброї), то розвідник одразу ж завдає йому одного-двух смертельних ударів і переключається на наступного. Якщо ж противник почав атаку першим, то розвідник повинен спочатку вразити своїм ножем атакувальну кінцівку, а наступним рухом убити або тяжко поранити ворога».

На сторінці однієї з популярних міжнародних шкіл «Система бою спецназу ГРУ» Вадима Старова робота з ножем описується так: «Ножовий бій найпрактичніший і, мабуть, найбільш надійний вид самооборони. Як правило, вид ножа і рішучість його застосувати гальмують агресора краще за будь-які інші засоби та слова. <…> Базовий курс ножового бою допоможе Вам освоїти прості, але ефективні прийоми проти одного або кількох озброєних нападників, покращити координацію, збільшити швидкість пересування та завдання ударів. Ми розповімо, як можна застосовувати ніж для самооборони, не порушуючи закон, як ефективно знешкодити супротивника з мінімальною для нього та Вас шкодою, як надати першу долікарську допомогу при ножових пораненнях».

Таких шкіл спортивних єдиноборств з військовим корінням у Росії виникло багато, але нас цікавлять ті, які створили міжнародні мережі своїх філій та відбруньковань.

***

1. Система Рябко

Засновник усіх шкіл Системи – полковник Михайло Рябко.

Його біографія, розтиражована на багатьох сайтах «Системи» по всьому світу, виглядає досить каламутно:

«Рябко Михайло Васильович. Народився 6 травня 1961 р. у Білорусії. З 1983 по 1993 р. працював у службі безпеки Міністерства внутрішніх справ СРСР, тренував охорону міністра. З 1989 по 1994 р. навчався у Юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ Росії. Понад 10 років служив у спецпідрозділах, брав участь у бойових діях, визволенні заручників, був інструктором у центрі оперативно-технічної підготовки спецпідрозділу.

З 2002 по 2006 р. працював радником міністра юстиції Російської Федерації. З 1 серпня 2006 р. по сьогодні працює в Генеральній прокуратурі РФ, полковник юстиції. Проводить заняття з Системи вже понад 30 років, має учнів у всьому світі».

Ось інший варіант біографії:

«Рябко Михайло Васильович. Народився 6 травня 1961 р. Радник юстиції 1 класу Міністерства юстиції РФ. Старший радник юстиції Генеральної прокуратури РФ. Працював у міліції в управлінні безпеки МВС, тренував охорону міністра; радником Міністра юстиції РФ; заступником керівника Департаменту управління Мін'юсту Росії, виконував особисті доручення Міністра юстиції РФ; старшим прокурором організаційно-інспекторського управління Генеральної прокуратури РФ. Помічник Генерального прокурора РФ. 10 років служив у спецпідрозділах, брав участь у бойових діях, визволенні заручників, був інструктором у центрі оперативно-технічної підготовки загону спеціального призначення. Ветеран бойових дій та ветеран праці. Має державні заслуги Президента РФ, Міністра внутрішніх справ. Міністром юстиції Ю. Я. Чайкою нагороджений особистою іменною зброєю. Також має нагороди від Російської Православної Церкви, є членом опікунської ради з будівництва та відновлення храмів та монастирів Російської Православної Церкви в Росії та за кордоном».

З біографії незрозуміло, в яких саме спецпідрозділах та в якому званні Рябко. ГРУ тут не згадується зовсім. На сайті однієї з німецьких шкіл «Системи Рябко» (Systema Spell) йдеться про те, що Рябко з п'яти років навчався у особистого охоронця Сталіна, а з 15 років має відношення до спецназу.

Емблема Системи Рябко являє собою овал з фігурою стародавнього воїна та написом «Система. Бойові мистецтва Давньої Русі». На деяких емблемах є абревіатура ЕДР (що викликає прямі асоціації з назвою партії «Єдина Росія»).

«Історичне коріння» системи, викладені на порталі з тією ж назвою, виглядають абсолютно фантастичними. Там йдеться про якісь древні слов'янські бойові мистецтва, що сягають корінням докиївської Русі: «Основним фундаментом Системи є історичні російські військові та православні традиції, багатовіковий досвід підготовки захисників Вітчизни від часів Стародавньої Русі до наших днів. Хотілося б одразу визначитися, що під поняттям «російське» мається на увазі бойове мистецтво, яке народилося задовго до того, коли Київська Русь об'єднала східних слов'ян, нинішніх росіян, українців та білорусів у єдину російську народність.

Зародившись, як засіб необхідного самозахисту волелюбного народу, мистецтво рукопашного бою вдосконалювалося в бойових княжих дружинах, пройшло загартування Льодового побоїща та Куликівської битви. Після революції мистецтво російського рукопашного бою частково пішло за кордон з офіцерами, що емігрували, і поповнило арсенали іноземних спецслужб, частково почало культивуватися тільки в колі сім'ї, частково потрапило під час репресій у кримінальне середовище, частково стало служити Радянській владі в органах держбезпеки і міліції, а частково. Радянська влада намагалася заборонити або приховати все, що мало спільне коріння або якось було пов'язано з церквою, вірою, Богом. Тож маючи у себе витоки бойового мистецтва, ми черпали інформацію з-за кордону... Виходячи з історичних довідок та джерел, Система залишилася на озброєнні Радянської армії, але все проводилося з грифом «цілком таємно».

На сайтах іноземних шкіл Системи її історія виглядає ще більш романтичною та абсурдною, там як носії знань древніх бойових мистецтв згадуються і скіфи, і козаки. Всі казки знадобилися явно тільки для того, щоб замаскувати дуже прямий зв'язок Системи зі спецназом ГРУ і надати їй псевдоісторичний романтичний ореол. У той же час і ореол спецназу ГРУ з його таємничими бойовими вміннями є приманкою як для дорослих любителів спорту (особливо – поліцейських, військових, співробітників служб безпеки, які мають досвід в інших бойових мистецтвах), так і для молоді. У Німеччині це дуже ефектно працює щодо другого-третього поколінь емігрантів із СРСР, що зберегли здебільшого і російську ментальність, і прорадянські симпатії.

Таким чином, школи Системи служать приманкою для людей, які не відчувають неприязні по відношенню до російської армії взагалі, та спецназу ГРУ зокрема, що відкриває перед співробітниками спецслужб широкі можливості для відбору кандидатів на вербування.

Система Рябко, що існувала секретним чином усередині Міністерства юстиції, була в 2001-2002 роках легалізована як громадська організація і в 2003 році зареєстрована під назвою Загальноросійська фізкультурно-спортивна громадська організація «Єдиноборства стародавньої Русі». Друга людина у ієрархії Системи Рябко – Володимир Васильєв (1960 р. рожд.).

Його біографія на сайті systemaryabko виглядає ще більш загадково, ніж біографія Рябко:

«Директор та головний інструктор у штаб-квартирі Системи. Народився у Росії. Володимир отримав інтенсивний курс бойової підготовки та є найкращим учнем Михайла Рябка. Володимира нагороджено орденом «Борг і честь», а також іншими нагородами. Володимир переїхав до Канади й у 1993 року заснував першу школу російського бойового мистецтва поза Росії – Штаб-квартира Системи. З того часу він особисто навчив понад 500 кваліфікованих інструкторів Російського Бойового Мистецтва Система, а також сертифікував понад 200 шкіл у 30 країнах світу, і створив безліч фільмів про єдиноборства, високо відзначені багатьма фахівцями».

Більше інформації можна знайти на вебсайті швейцарської школи Systema.

Так, кажуть, що Васильєв служив у спецназі, був парашутистом. На сайті школи Системи у Франкфурті-на-Майні сказано, що Васильєв отримав підготовку в інструкторів спецпідрозділів, зокрема М. Рябка. Під час служби в армії був інструктором у спецназі. Він тренує десантників, бійців спецпідрозділів та охоронців. Окрім своєї школи в Торонто Васильєв керує проведенням семінарів Системи в Америці, Європі та Азії.

Відсутні дані про дату народження, освіту, військове звання Васильєва, а також про обставини його переїзду до Канади. Швидше за все, Васильєв був офіцером спецназу ГРУ та служив разом чи під керівництвом Рябка у ГРУ та/або МВС.

Зі створення школи Системи Васильєва в Торонто в 1993 році, напередодні виведення останніх радянських (уже російських) військ з Німеччини, і почалося бурхливе поширення Системи по всьому світу.

***

Старший брат Володимира Васильєва – Валентин Васильєв (1954 р. народ.) теж колишній офіцер ГРУ. З 1995 р. він викладає «Систему» ​​у Мюнстері (Німеччина). Одночасно він складається співробітником (чи шефом?) охоронної фірми RMA Systema Rheine, де крім нього працюють ще два російські емігранти - обидва колишні офіцери спецпідрозділів російської армії та поліції - Eugen Papst (1976 р. нар.) і Maik Pasochin (1974).

Крім того, фотографія Валентина Васильєва (без підпису) знаходиться на сайті фірми «SYSTEMA WORLD SECURITY», місто Херстел (Hörstel). Можна припустити, що саме Валентин Васильєв є однією з ключових фігур у мережі шкіл та фірм «Системи» у Німеччині.

На сайті Системи Рябко зазначено, що в Північній Америці знаходиться 42 школи Системи, в Європі – 51, в Африці – 3, в Азії – 13, в Австралії – 6, у Південній Америці – 15, у Росії – 17 (всього 189, у Німеччині – 44).

На сайті штаб-квартири Васильєва в Торонто сказано, що всього шкіл понад 250. З них у Німеччині – 6. Пошук у мережі, проте, дає понад 50 шкіл та тренувальних груп у Німеччині. Щоправда, деякі з них є філією інших, а деякі сприймаються системою Рябко-Васильєва як ворожі. Мова про них піде нижче.

На сайті Рябка є спеціальна сторінка «Про самозванців», де вказані імена Андрія Карімова, Сергія Савенкова (Німеччина) та Андрія Ганевича (Україна), які гастролюють Європою та «видають себе за інструкторів Системи». З цього ясно, що Система Рябко-Васильєва сприймає інструкторами Системи лише тих людей, які отримали ліцензії безпосередньо від обох засновників Системи: «…названим людям ми бажаємо або перестати вказувати у своїх заходах належність до Системи, або підтвердити свої вміння та знання перед нашими провідними інструкторами».

Як сказано на іншому сайті: «Проводити тренування з Системи М.В. Рябко мають право лише ті інструктори, які отримали від М.В. Рябко чи В.І. Васильєва (Канада) сертифікат, що засвідчує, що вони є інструкторами з єдиноборства стародавньої Русі Система і можуть викладати цей вид єдиноборств іншим особам. Усі інструктори, які не мають такого сертифікату, не можуть проводити заняття з «Системи» та використовувати ім'я Михайла Рябка». У той же час низка російських Систем з іншими основоположниками, про які йтиметься нижче, мирно співіснує з системою Рябко, їхні представники беруть участь у спільних семінарах у різних країнах світу.

Такий підхід вказує на масштаб операції створення мережі шкіл Системи. Виходить, що всі інструктори шкіл Системи у світі ліцензовані особисто людьми Рябко та Васильєва, тобто проходили навчання або в Москві, або в іноземних філіях Системи, а також брали участь у семінарах, які організовували засновники Системи по всьому світу. За відсутності змагань та будь-яких спортивних титулів це замикало всю мережу шкіл на штаб-квартири Системи у Москві Торонто (і довірених представників Системи інших країнах). Це дозволяє керівникам Системи контролювати весь кадровий склад інструкторів у світі і довільно його формувати.

Якщо вважати, що мережа шкіл «Системи Рябко-Васильєва» поза Росією почала розвиватися наприкінці 90-х років (у Німеччині перший центр Системи в Аугсбурзі з'явився в 1997 році), то зараз ми спостерігаємо результати розвитку мережі шкіл Системи за 25 років - при майже повному збереженні централізованості всієї мережі і замиканні її - замикання її.

Сьогодні школи Системи розташовані практично у всіх європейських країнах. Особливо багато їх у Німеччині, Чехії, Австрії, Франції, Італії, Нідерландах, Швейцарії, Великій Британії, Польщі.

По одній-дві-три школи розташовані в Греції, Латвії, Люксембурзі, Норвегії, Португалії, Румунії, Сербії, Словенії, Словаччині, Іспанії, Швеції, Латвії, Ірландії, Бельгії, Естонії, Угорщині… Можна собі уявити, яких це потребувало організаційних та фінансових зусиль.

На сайті Система Рябко-Кубань наводиться список закордонних шкіл єдиноборств стародавньої Русі Система, але дуже неповний.

У Німеччині вказано лише дві школи – у Берліні та Бонні. До 2013 року Систему Рябко представляв у Німеччині Andreas Weitzel, який заснував в Аугсбурзі свою академію Systema Akademie Weitzel. Потім відносини між школами було припинено. У 2014-2015 роках систему Рябко представляла Systema Akademie Berlin, створена Фалько Цандером (Falko Zander) у 2007 році.

***

Серед інструкторів, сертифікованих Системою Рябко в Росії, Сергій Володимирович Борщов. Він з 90-х років керує розташованою в Обнінську «Російською школою бойових мистецтв» (РШБІ). Як писалося в одній газетній статті: «Цю бойову систему взяли на озброєння як російські силові структури та спецпідрозділи, так і зарубіжні. Проте не лише спецназівці займаються в РШБІ, а й усі бажаючі, зокрема, студенти та школярі. Приходять на заняття та священики, щоб поговорити з молоддю після тренування».

Знайти в мережі біографію Борщова і будь-які дані про його школу нам поки що не вдалося. Швидше за все це говорить про її засекреченість та належність до ГРУ-ФСБ.

У 2003 році Борщов разом з Рябком та ще п'ятьма засновниками зареєстрував у Москві організацію під назвою Некомерційне партнерство «Школа військово-патріотичного виховання дітей та підлітків – Система Бойових Мистецтв Росії». Борщов не має власних шкіл за кордоном, але він активно представляв на семінарах Систему Рябко. У 2006 р. Борщов був у Німеччині, в Аугсбурзі, у 2008 р. – у Швейцарії, у Берні. На сайті швейцарської школи Системи (Systema Schule Zürich/Bern/Basel) йдеться, що між 2002 та 2011 роками щорічно організовувалися дво-тритижневі семінари Системи з Борщовим у містах Керенценберг, Цухвіль, Лозанна, Базель, Берн та Цюр. У 2011 р. Борщов був у Польщі, у 2012 р. – на семінарі у Гельсінкі.

***

У Твері розташована школа одного з учнів Рябка Андрія Каравайцева «Тверська школа». Система Каравайцева немає власних філій за кордоном, але на її сторінці наводиться цікавий список шкіл Системи в Росії та світі. Очевидно, до списку входять лише школи Системи Рябко. У списку містяться емблеми, назви та адреси десяти російських шкіл, 32 північноамериканських, 48 європейських, однієї африканської (ПАР), 11 азіатських, п'яти австралійських, восьми південноамериканських.

Школи Системи знаходяться в наступних європейських країнах: Латвія, Італія (Бергамо, Неаполь, Падуя, Педара-Сицилія), Німеччина (Кельн, Берлін, Гамбург, Дахау), Франція (Париж), Ірландія, Чехія (Прага, Пардубіце), Португалія (Пор) (Oсс, Гаага), Швейцарія (Мурі), Румунія (Бухарест), Угорщина (Будапешт), Австрія (Відень), Польща (Познань), Україна (Дніпропетровськ, Київ).

2. Система спецназу «Російський стиль» Вадима Старова

Найбільш відверто зв'язок із ГРУ та іншими спецслужбами демонструє Система спецназу Вадима Старова. Англомовна сторінка його сайту має назву: RUSSIANSPETSNAZ.COM SPETSNAZ KGB-GRU. Біографія Старова - це біографія офіцера ГРУ, який тільки формально вийшов у відставку:

«Старов Вадим Віталійович народився 1965 року в сім'ї військовослужбовця.

1983-1988 - Вища військове училище ракетних військ стратегічного призначення (м. Рига). 1988-1990 - Служба в РВСН м. Козельськ. 1990-1993 – Республіканський проектно-технічний центр; Науково-дослідний інститут. 1994–2001 – Асоціація ветеранів локальних воєн та конфліктів «Вимпел» м. Москва (інструктор з рукопашного бою, заступник начальника служби безпеки). 1997–2003 – Міжнародна громадська організація сприяння ветеранам спецпідрозділів "Моноліт" (начальник оперативного відділу). 1999-2001 - Регіональний представник бойового братства "Моя вітчизна" м. Москва, м. Твер. 2001-2005 - Директор міжрегіональної громадської організації «Центр російського рукопашного бою А.А. Кадочникова „Російський Стиль"». 2002–2007 – Професійний інструктор у Російській Армії (в/ч 22039) з рукопашного бою та бойової підготовки. 2003–2004 – Викладач курсів з безпеки та виживання в екстремальних ситуаціях в академії ППО. 2004-2007 - викладач з тактико-спеціальної підготовки співробітників МВС, охоронців та охоронців у Тверській філії Університету МВС Росії. 2005–2008 – Член ради безпеки адміністрації міста Твері, член ради з патріотичного виховання громадян Тверської області. 2006-2009 - Інструктор з бойової підготовки Спецназу ФСКН по Тверській області. 2009–2011 – Інструктор з рукопашного бою та бойової підготовки до полку міліції особливого призначення р.

Довгопрудний Московська область. З 2012 року викладач та інструктор Центру СпН ГРУ». У разі зазначено звання Старова – капітан. У наведеній вище біографії є ​​одна дивина. У Ризі не було «Вищого військового училища ракетних військ стратегічного призначення»: «Після звільнення Латвії від гітлерівської окупації в республіці було відкрито три військові виші: Даугавпілське вище авіаційне радіотехнічне училище, Ризьке вище військове авіаційне училище ім. Я. Алксніса та Ризьке вище військово-політичне Червонопрапорне училище ім. Маршала Радянського Союзу С.С. Бірюзова (РВЗПК)». РВВПК ім. Бірюзова справді готувала з 1977 р. інженерно-технічні кадри для ракетних та космічних військ – поряд із політпрацівниками для тих самих військ. Це училище на два роки пізніше Старова закінчив ще один фундатор власного рукопашного стилю, «Системи Соловйова» - А.А. Соловйов, про якого йтиметься нижче.

У біографії Старова багато дивацтв. На перший погляд здається дивним, що лише у 2012 році, у віці 47 років, він стає інструктором Центру СПН ГРУ. Але раніше згадується, що у 2001–2005 роках. він «Директор міжрегіональної громадської організації «Центр російського рукопашного бою А. А. Кадочникова „Російський Стиль"». Кадочников, про якого йтиметься нижче, працював (і працює) у навчальному центрі ГРУ в Краснодарі. Очевидно, офіцером ГРУ Старов став ще в училищі.

В іншій біографії говориться, що Старов «...З 2013 року інструктор з рукопашного бою центру СпН ГРУ, викладач циклу курсів тактичної підготовки та перепідготовки сил спеціальних операцій (військово-навчальний центр м. Сонячногірськ) в/ч 92154». Штаб-квартира Системи Старова знаходиться у Твері та називається «Міжнародний Центр Російського рукопашного бою «Російський Стиль» – «Бойова Система СПЕЦНАЗ»».

Ось інший варіант біографії Старова:

Біографія:

Народився 1965 року в сім'ї військовослужбовця, офіцер запасу. Освіта: вища військова. 1983-1988 Курсант, навчання у вищому військовому училищі РВСН м. Рига. 1988-1990 Бойовий офіцер групи підготовки та пуску РВСН, поч. взводу ПДРН в/год 12449 Козельськ. 1990-1993 Старший науковий співробітник, військово-дослідний інститут м. Твер. 1994-2001 Начальник групи АВЛК «Вимпел» м. Москва.

1997-2003 Начальник оперативного відділу «Міжнародна громадська організація сприяння ветеранам спецпідрозділів „Моноліт" м. Москва, м. Твер.

1999-2001 Заст. поч. служби безпеки бойового братства афганців «Моя вітчизна» м. Москва, регіональний представник м. Твер.

2001-2005 Директор МГО Центр російського рукопашного бою А.А. Кадочникова «Російський Стиль», методист і розробник Системи Кадочникова (автор фільмів та книг з російського рукопашного бою).

2001-2007 Інструктор з рукопашного бою Федерації органів безпеки та правопорядку м. Тверь (Митниця, ФСБ, УІН, МВС). 2002-2008 Викладач, інструктор в/ч 22039 з рукопашного бою та бойової підготовки.

2001-2003 Інструктор з рукопашного бою, викладач курсів з безпеки та виживання в екстремальних ситуаціях у військово-космічній академії імені Жукова м. Твер.

2002-2005 Викладач курсів з підготовки та перепідготовки охоронців та тіліохоронців у Тверському філіалі Університету МВС Росії.

2002-2006 Член ради безпеки адміністрації міста Твері та Тверської області.

З 2005 р. Президент міжнародного центру російського рукопашного бою «Російський Стиль» - Бойова система спецназ.

2005-2008 Інструктор з рукопашного бою та бойової підготовки Спецназу Комітету Федеральної Служби з Контролю за Оборотом Наркотиків ФСКН Твер.

2008-2012 Інструктор з рукопашного бою полку міліції особливого призначення м. Довгопрудний.

2009-2011 Інструктор з рукопашного бою ГБР Асоціації Охоронних Підприємств Ветеранів Силових структур Страж «Гарант М» м. Москва. З 2013 року інструктор з рукопашного бою центру СпН ГРУ, викладач циклу курсів тактичної підготовки та перепідготовки сил спеціальних операцій (військово-навчальний центр м. Сонячногірськ) в/год 92154.

Офіційна назва центру: Автономна некомерційна організація недержавної професійної освіти, Центр «Російський стиль». Адреса: Російська Федерація, 170006, Твер, вул. Дмитра Донського, будинок 35, офіс 310. Засновником центру є Спілка ветеранів спеціальних служб та спецпідрозділів (МО, МВС, КДБ, ФСБ, СВР, ГРУ).

Ось опис Системи Старова з його російськомовного сайту:

«Техніка Російської Бойової Системи спецназ поділяється на два напрямки.

Бойова система військової розвідки, сучасного Спецназу ГРУ розвиває техніку, спрямовану на тотальне знищення противника під час реального бою з переважаючими силами за умов війни. Сучасна назва такого підходу Російський рукопашний бій (Армійський рукопашний бій) або спецназівська техніка ГРУ.

Другий напрямок. Система Спецназу НКВС, КДБ, а сьогодні ФСБ здебільшого наголошує на техніку знезброювання, затримання та конвоювання.

Нині цей напрямок традиційно називають «поліцейська техніка» (бойове самбо).

Головна мета Російської бойової системи Спецназ – щоб людина зі зброєю і без зброї була готова вижити в будь-яких умовах, виконавши при цьому поставлене завдання».

Інші емблеми на сайтах Системи Старова безпосередньо вказують на зв'язок із ФСБ та ГРУ. Система Старова має навчальний центр у Москві, власну мережу міжнародних шкіл та контактів.

На сайті systemaspetsnaz.com вказані школи Системи Старова у світі. У США їх дві. Одна в Лос-Анджелесі, інструктор Девід Патрік (David Patrick). Інша у Гренстоні, штат Род Айленд, інструктор – Карл-Хайнц П'єрр (Carl-Heinz Pierre). Одна школа у Мехіко, одна школа у Греції. Ліцензія, що дає право інструкторам офіційно представляти «систему спецназ» у Греції та на Кіпрі, підписана Вадимом Старовим як «президент міжнародного центру Системи Спецназ». Одна школа є у Швейцарії, інструктор – Лебертус Дрент (Lebertus Drenth). Останній персонаж особливо цікавий. Він народився 1982 р., був (і є) поліцейським інструктором. Почав займатися Системою у 2011 р., у 2014 р. познайомився зі Старовим, а з 2016 р. викладає Систему Старова у Швейцарії, у міжнародній поліцейській школі у громаді Хітцкірх, кантон Люцерн (Interkantonale Polizeischule IPH Hitzkirch).

Ще одна школа Старова є в Італії, у місті Сестрі-Леванте у Лігурії.

Інструктор – Андреа Б'янчі (Andrea Bianchi), який представляє Condor Combat Academy ASD.

Крім того, в різних країнах Вадим Старов проводить семінари Системи спецназу.

В одній із біографій Старова сказано: «З моменту відкриття Центру Російського Стилю у 2001 році було проведено понад 300 різних семінарів для цивільних осіб, охорони та охоронців у таких країнах, як Латвія, Словаччина, Англія, Німеччина, Франція, Італія, США та Домініканська Республіка». У 2016 р. такий семінар проводився у Франції, у школі Крав-Мага. У 2016 р. – в Італії, у Генуї (International Krav Maga Organization). У 2016 р. – у Греції. У 2014 р. – у США. 2012 р. – в Україні. У 2012 р. у Великій Британії, у Бірмінгемі. У липні-серпні 2015 року Старов провів у Берліні літній курс на базі Shotokan Club Schöneiche e.V. (Lindenallee 9, 15345 Altlandsberg). У цьому клубі викладається Система спецназ. Тренер - Роджер Брузендорф (Roger Brusendorf). Реклама поширювалася через сторінку на Фейсбуці Systema «Kosmos» Berlin. Контактною особою в рекламі курсів було названо Євгена Рігера (Jewgenij Rieger). Сторінка виглядає як представництво Старова у Берліні. Повідомлення частково російською мовою. На сторінці одна з емблем Старова, найбезневинніша.

Літній курс включав заняття з чотирма групами різного рівня. Базовий курс коштував 30 євро за два дні, дев'ятиденний курс для інструкторів – 750 євро.

Останнє – найцікавіше. За дев'ять днів зробити навіть із дуже досвідченого спортсмена інструктора нового йому виду спорту неможливо. Такий спосіб швидкої видачі ліцензій нагадує скоріше підготовку ґрунту для вербування.

У листопаді 2015 р. Старов провів семінар під Берліном, у місті Еберсвальді. Інформація про нього також поширювалася через Systema «Kosmos» Berlin. Координатором семінару в Еберсвальді був Вольфрам Рутц (Wolfram Ruhtz), спортивний директор клубу карате «Ебер-Кан» в Еберсвальді, який навчався в початковій школі в Еберсвальді з 1963 по 1969 р. У списку кадрових співробітників ШТАЗІ значиться Вольфрам Швидше за все, це одне й те саме обличчя.

Подяку за семінар Старову висловив представник Крав Мага Карлос Берендс (Carlos Behrends). Його лист, опублікований на сайті systemaspetsnaz.com, супроводжувався символом швейцарської школи SAMBO Combat bei SYSTEMA WOLF.

Євген Рігер очолює в Берліні дивну парапсихологічну організацію Methodisches Zentrum «Drevo Roda» in Deutschland. Це представництво московського «Методичного центру »Дерево роду«». Сайт організації наповнений шарлатанським текстом.

Ця емблема надзвичайно нагадує емблеми німецького мотоклубу «Російсько-німецькі вовки», пов'язаного з російською пропутинською організацією «Нічні вовки», яка одночасно представляє в Німеччині швейцарську Систему - Akademie SSC Wolf. Остання у свою чергу є філією московського Міжнародного центру бойової та спеціальної підготовки «Вовк», про яку йдеться нижче.

Ця швейцарська Академія представляє особливий інтерес через свої специфічні міжнародні зв'язки. Система Старова не тільки найвідвертіша з усіх інших шкіл СИСТЕМИ у сенсі демонстративної приналежності до СПН ГРУ. Її англомовна реклама виглядає як відверте вербування:

«Хто може вступити до російського спецназу та скласти іспит на «Малиновий берет»? Щоб вступити до російського спецназу, необхідно бути громадянином Росії. Але для того, щоб навчитися бойовим діям у російському спецназі, вам потрібне лише бажання вчитися та цілеспрямованість! Ми будемо раді навчити вас і допомогти вам опанувати бойові навички».

***

3. Міжнародна асоціація Системи Кадочникова

Штаб-квартира Міжнародної асоціації Системи Кадочнікова знаходиться в Краснодарі, вул. Червона, 160, офіс 308.

Засновник школи Олексій Олексійович Кадочніков. Він вважається патріархом російського рукопашного бою.

На сайті асоціації система Кадочникова охарактеризована так: «Система Кадочникова докорінно відрізняється від усіх існуючих бойових мистецтв та єдиноборств, проста і доступна в освоєнні. Система Кадочникова дозволяє навчити фізично непідготовлену людину (слабку, хвору, поранену, жінку, дитину) постояти за себе у разі нападу». Тут навіть теоретично не йдеться про спорт.

Це підтверджується і цитатами з книги Кадочникова «Російський рукопашний бій»:

«.. слід розрізняти три основні види рукопашного бою: спортивний, армійський та міліцейський.

Спортивний – це вид РБ (рукопашного бою – Д.Х.), суворо обмежений спортивними правилами з метою запобігання травматизму. Армійський – це вид РБ, який має обмежень і заборон, оскільки він здійснюється за наказом Міністра Оборони ведення бойових дій зі знищення противника.

Міліцейський РБ займає проміжне положення. Він обмежений чинним законодательством.<...> Російський рукопашний бій - це бій армійський, військовий, націлений на безумовне гарантоване поразка противника в бойовій обстановці. І з цієї причини він ніяк не може бути віднесений до спортивного поєдинку, обмеженого правилами і того, що відбувається на спортивному помості. Реальна сутичка відбувається не в комфортній обстановці спортзалів, а в будь-яких умовах: вдень і вночі, в літню спеку і зимову холоднечу, під дощем на слизькому ґрунті або хисткому піску, в лісі, в тісній кабіні ліфта, в салоні авіалайнера або автомобіля». З цього випливає, що Система Кадочникова – це не обмежені жодними правилами способи вбивств та самозахисту, які застосовують професійні розвідники-диверсанти.

Наведена на тому сайті біографія Кадочникова виглядає дивно: «Народився 20 липня 1935 року в місті Одеса в сім'ї кадрового офіцера ВПС Збройних Сил СРСР. З 1939 року проживає у місті Краснодарі. З по 1958 р. проходив службу у Збройних Силах СРСР. З 1959 року по квітень 1983 року працював у різних організаціях та НДІ міста Краснодара. 1965 року закінчив Краснодарський політехнічний інститут. З квітня 1983 працював викладачем на кафедрі механіки Краснодарського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ. З травня 1994 року по сьогодні працює провідним спеціалістом-психологом військової частини 62986». В одній із біографій Кадочникова сказано, що він «...з 1962 року займається підготовкою спеціалістів для спецпідрозділів силових структур нашої держави та офіцерських кадрів у військових училищах міста Краснодара та військових частинах Краснодарського гарнізону. У 1965 р. закінчив заочне навчання у краснодарському політехнічному інституті. З 1983 р. він працював завідувачем лабораторії на кафедрі механіки...». Військова частина 62986 – це 462-й навчальний центр ГРУ (в/ч 62986, 350090, Краснодарський край, м. Краснодар, вул. Північна, 267), розташований на території колишньої Краснодарської військової академії. Перехід від викладача на кафедрі механіки до «фахівця-психолога» на перший погляд важко пояснити. Слід гадати, що Кадочников з часів термінової служби служив у ГРУ і далі все життя займався навчанням спецназівців.

Друга людина у системі Кадочникова – його син, Аркадій Олексійович Кадочников. Біографія, наведена на сайті, коротка:

«Народився 31 березня 1971 р. у Краснодарі. У 1989 р. вступив до Краснодарського Вищого Військового Командного Інженерного Училища Ракетних Військ стратегічного призначення. Інженер-енергетик. Після закінчення училища у 1994 р. проходив військову службу у військовій частині 62986. Підполковник у відставці». «Інженер-енергетик» - прикриття. Аркадій Кадочников – підполковник ГРУ і займається тим самим, чим і батько. Мабуть, і відставка у цьому випадку – номінальна.

Наведена на сайті асоціації структура виглядає досить складною.

Штаб-квартира Системи Кадочникова поєднує три гілки – Міжнародну асоціацію Системи Кадочникова, Всесвітню академію Системи Кадочникова та Центр спеціальної підготовки. Назви двох перших організацій вказують на міжнародний характер активності Системи Кадочнікова. Система Кадочникова не має відношення до Системи Рябко, як, втім, і до інших систем. У Німеччині представник Системи Рябко навіть запатентував термін Systema за Системою Рябко. У списку секцій Системи Кадочникова вказано у Росії 16 (з них три у Москві); одна в Україні (Харків); одна у Франції (Кольмар); одна у Німеччині (Кельн); одна на Тайвані; одна у Сербії (Апатін). Інструктор у Кольмарі – Євген Матковський. Судячи з біографії, Матковський служив у спецназі ГРУ в Афганістані на початку 80-х років і познайомився із Системою Кадочнікова тоді, коли вона була абсолютно секретною. Французька секція має свій сайт і дуже характерну емблему, де є кажан (ГРУ) і жаба (мабуть, символ Франції). Інструктор у Кельні – Андрій Ротау (Andrei Rotau).

4. Російське бойове мистецтво Система Таланова

Голова Системи Таланова Валентин Таланов. Центри – у Твері та Москві. Біографія Таланова на сайті більш ніж скупа. Народився 1963 року, жив у Твері. З 4 класу почав займатися боксом у товаристві «Динамо» («Динамо» – спортивний клуб КДБ). У 18 років на тренуванні познайомився з Михайлом Рябком і став його учнем (хоча Рябко був старшим за нього всього на два роки). Закінчив у Твері Калінінський політехнічний інститут (невідомо, за якою спеціальністю) і далі займався лише спортом. Жодних зачіпок, які б пояснили причини міжнародної популярності Системи Таланова, в біографії немає. Немає згадок і про військову службу, тим більше про ГРУ, якщо не брати до уваги факту навчання у Рябка, який на початку 80-х «працював у службі безпеки Міністерства внутрішніх справ СРСР, тренував охорону міністра». Проте за поширенням у світі Система Таланова поступається хіба що системі Рябко. На сайті Системи Таланова вказані школи (крім Росії) у Франції (3 школи), Естонії, Великій Британії та Ісландії. У Німеччині є одна школа Таланова у місті Піннеберг під Гамбургом. У Фейсбуці є група Sytema Hamburg/Pinneberg.

18-19 лютого 2017 року Таланов провів семінар у Піннеберзі, у каратеклубі Koshiki Karate Pinneberg e.V. Організатори – Роман Шалумов та Симон Шалумов. Інформація про семінар поширювалася серед іншого спортивним клубом «Wolf Tactics Combat Systema», у місті Кляйн Везенберг у землі Шлезвіг-Гольштейн, де також є школа Системи. Власник - Вольфганг Айсмфельд. Крім того інструктор Systema Jena Інгольф Вайс (Ingolf Weiß) тренувався у Таланова в Москві в 2010 р. і згодом брав участь у семінарах і тренуваннях.

Роком раніше, у лютому 2016 р. відбувся семінар Таланова у тому ж Піннеберзі. У лютому 2015 року Таланов був в Аугсбурзі, в Академії Вайтцеля. У жовтні 2016 р. Таланов був у Франції, у 2013 році – у Гельсінкі. У 2014 році відносини між школами Таланова та Рябко-Васильєва були розірвані з незрозумілих причин.

***

5. Система «Соловей»

Центр російського рукопашного бою «Стиль А. А. Соловйова» знаходиться в Барнаулі.

Директор – Соловйов Олександр Анатолійович. Ось його біографія з сайту «Стиль А. А. Соловйова»:

«Народився 24.04.1964 р. у Брянській області, у п. Сіща (військове містечко закритого типу), у сім'ї військовослужбовця. Дід, батько, дядько – старші офіцери Збройних сил МО СРСР. У 1975 році переїзд у місто Калінін (м. Тверь) у зв'язку з переведенням батька по службі.

• З 1981-1986 років. навчання у м. Ризі, у вищому військовому училищі (РВВПК ім. Маршала Радянського Союзу Бірюзова С.С.) на командно-інженерному факультеті. З 1986-1994 років. служба у Збройних Силах МО на різних командних посадах.

• З 1994 – 2000 років. служба в УВС Алтайського краю, в Управлінні боротьби з організованою злочинністю, у спеціальному загоні швидкого реагування, на посадах старшого поч. складу.

• З 2000-2008 років. служба в Алтайській митниці (блок силового забезпечення) у спеціальному загоні швидкого реагування, на посаді заступника начальника СОБР – полковник. Загальна вислуга років у спецпідрозділах силових структур 29 років. Нагороджений урядовими нагородами. Російським рукопашним боєм почав займатися змалку. Перші уроки отримав від діда та батька – офіцерів Радянської Армії, які пройшли певну підготовку. Продовжував більш поглиблено у військовому училищі та у спецпідрозділах. Нині продовжує розвиток і вивчення РРБ багатьох напрямів, стилів». Мабуть, те саме училище їм. маршала Бірюзова закінчив і Вадим Старов, голова Системи спецназу Старова (див. вище).

Географія «Системи Соловйова» велика. Крім російських філій у Санкт-Петербурзі, Москві, Новосибірську та Пермі є кілька закордонних філій – у Болгарії, Німеччині, Латвії, США та дві в Україні.

Представник «Системи Соловйова» в Берліні з 2015 року – Systema Akademie Berlin, керівник – Фалько Цандер (Falko Zander), який до того представляв систему Рябко.

З 2016 року Фалько Цандер – директор Системи Соловйова у Європі.

***

6. Школа російського бою Сибірський в'юн

Міжрегіональна громадська організація школа російського бою «Сибірський в'юн» була заснована в Новосибірську Дмитром Скогоревим та Андрієм Фурманом у 1988 р. (Новосибірськ, вул. Достоєвського 7). Ось біографія Скогорева на сайті німецької філії «Сибірського в'юна»: «Керівник Школи російського бою «Сибірський в'юн» у Росії у м. Новосибірськ, освіта вища педагогічна. Автор кількох книжкових видань з рукопашного бою. Посібник для інструкторів з рукопашного бою школи «Сибірський в'юн», книга (навчально-методичний посібник) для оперативно-бойових підрозділів податкової поліції (Новосибірськ, 1997 р.), <...> Автор багатьох семінарських програм з рукопашного бою. Офіцер - інструктор спеціального силового підрозділу (СФЗ) Управління федеральної служби податкової поліції Росії по Новосибірській області з 1995 по 2001 рік. Бойовим мистецтвом почав займатися з 1980 р. – самбо у СК «Динамо». <...> 1985 - 1987 р.р. - Служба в СА. Рукопашний бій.

З 1988 р. почалася робота над простотою та ефективністю дій у рукопашному бою, виходячи з природних властивостей людини та її психофізичного стану, психологічної стійкості, а також культурної традиції слов'ян. <...> З 1991 р. Скогорьов Д.В. займається систематизацією та структурним аналізом вітчизняного рукопашного бою. Учасник багатьох семінарів з новітньої нетрадиційної психології.

З 1993 по 1994 р. – директор «Сибірського центру російського бойового мистецтва». З 1993 р. і до теперішнього часу – керівник понад три десятки навчально-практичних семінарів з російського рукопашного бою, які у Росії і там. У 1997, 2001, 2002, 2004 роках проведено семінари у м. Падерборні (Німеччина)».

Падерборн (Німеччина)».

Біографія Андрія Едуардовича Фурмана з того ж сайту:

«Керівник школи російського рукопашного бою «Сибірський в'юн» у Німеччині, м. Падерборне. Освіта: середньо-спеціальна педагогічна. Бойовим мистецтвом почав займатися з 1982 - карате, разом зі Скогоревим Д.В. у товаристві «Буревісник». 1984-1986 - служба в СА. <...>У 1993 році убув на ПМП до Німеччини м. Падерборн, де продовжував навчати російському рукопашному бою охочих освоїти його. 1996 року зареєстрував громадську організацію «Сибірський в'юн» у Німеччині. З 1996 року постійно організовує показові виступи і польові виходи займаються російським рукопашним боєм. З 1997 по 2008 рік організовував навчально-практичні семінари в Німеччині з російського рукопашного бою школи «Сибірський в'юн», які він проводив особисто або Скогорев Д.В. <...> З 1999 по 2004 рік відвідував семінари з російського рукопашного бою «Система».

Знайомство та спілкування з М. Рябком (м. Москва) та В.Васильєвим, який проживає та працює в Канаді (м. Онтаріо, м. Торнхіл). Нині Фурман А.Э. активно пропагує російське бойове мистецтво, регулярно проводить планові заняття. За час проведення занять підготував кілька перспективних інструкторів із російського рукопашного бою, які пройшли атестацію у 2001-2002 роках». Історія школи викладено на сайті її московського представництва.

У Німеччині штаб-квартира школи Сибірський в'юн знаходиться у місті Падерборні за адресою: Sibirische Winde e.V. (Sibirskij Wjun), Milanweg 35, 33100 Paderborn.

У 2016 (2009-му) році філія «Сибірського в'юна» відкрилася в Берліні (Lincolnstrasse 67, Berlin-Lichtenberg).

У 2012 році нова філія відкрилася в Лейпцигу. У травні 2017 року у Лейпцигу проводить семінар Скогорєв.

2016 року в Лейпцигу проходив «літній табір» (Sommer-Camp). Є філія «Сибірського в'юна» в Італії, з цілою групою інструкторів.

Є школа «Сибірський в'юн» у Швеції.

Як мінімум з 2009 року є школа «Сибірський в'юн» у Бельгії, у Льєжі. Інструктор та її помічники – росіяни.

На сайті новосибірського центру «Сибірського в'юна» сказано, що «Школа має представництво у Німеччині, Швеції, Італії, Бельгії, Франції, Хорватії, Словаччині, Ізраїлі, Мексиці. Школа має ділові зв'язки із клубами рукопашного бою Англії, США». Як і в інших системах, ідеологія «Сибірського в'юна» доповнює власне бойові вміння і навички великою порцією містики та парапсихології з виразним релігійним і шовіністичним присмаком. Наголос робиться на «російські духовні та бойові традиції»:

«Російське бойове мистецтво – це накопичене століттями знання. На першому місці стоїть розуміння та усвідомлення божественних законів світобудови. Розуміння складових людини: Дух, Душа та Тіло. Усвідомлення – Людина та Природа єдині. Людина не повинна руйнувати, вона повинна творити та сіяти добро. Тому головне завдання навчання в школі російського бойового мистецтва «Сибірський в'юн» у тому, щоб розкрити в учнів їх внутрішні здібності, і направити їх шляхом творчого саморозвитку та самовиховання. Російське бойове мистецтво засноване насамперед на самообороні, на непротивленні силі. Російське бойове мистецтво – це універсальна система (спосіб життя), що включає психологічні навички і знання, розвиває внутрішні здібності і творчий потенціал людини».

***

7. Система Сибірський козак

Навчальний центр Системи Сибірський козак знаходиться у Новосибірську. Керівник – Андрій Карімов. У його офіційній біографії сказано, що він народився в 1971 році практикуючий психолог, голова Ради новосибірської регіональної громадської організації Лад. Навчався паличному та кулачному бою у різних старих козаків, у 1993–2002 роках. - Учасник семінарів А.А. Кадочникова «Російський стиль», 2009 р. – організатор школи за системою РРБ «Сибірський козак» спільно з Юрієм Шешуковим та Денисом Ряузовим. 1995-2012 рр. – керівник семінарів у країнах: Росія, Італія, Сербія, Малайзія, Угорщина, Швейцарія, Словаччина, Австралія. 1995-2012 рр. – організатор та керівник семінарів для підрозділів спецназу та поліції Росії. Нагороджений знаками та грамотами Міністерства оборони Росії та Сербії». Ім'я співорганізатора школи Сибірський козак Дениса Ряузова нам ще зустрінеться нижче. В іншій біографії сказано: У 2004 р. закінчив Новосибірський Педагогічний Університет. Магістр фізичної культури та спорту. Педагог-психолог. <...> У 2009 р. А. Карімов створив міжнародну школу російського бойового мистецтва Система Сибірський козак. На 2017 рік школа має філії та учнів у Росії, Італії, Франції, Угорщини, Словаччини, Сербії, Хорватії, Австрії, Іспанії, Словенії, Чехії, Фінляндії, Канаді, Чорногорії, Великобританії, США, Коста-Ріці, Південній Кореї, Австралії, Малайзії. З 2003-2017 р. – автор, сценарист та режисер понад 100 навчальних та популярних фільмів з бойового мистецтва, традиційної культури, сімейної та вікової психології». В обох випадках впадає в око відсутність інформації про військову службу і взагалі будь-якої згадки спецназу ГРУ. Але заняття у Рябка та Кадочникова у 1993-2002 роках. кажуть самі за себе. І пояснюють несподівану фразу: «1995–2012 р.р. – організатор та керівник семінарів для підрозділів спецназу та поліції Росії». За віком Каримов мав проходити термінову службу межі 90-х, і швидше за все, це був спецназ ГРУ чи частини ГБ. А навчання паличного та ножового бою у козаків, що народилися у 1910–1920-ті роки, – це романтична легенда-прикриття.

Спочатку в Новосибірську було створено Центр російської культури ЛАД, діяльність якого має чітко шовіністичний характер: «Суть нашої роботи у Росії полягає у трансляції традиційної російської та козацької культури попри всі верстви титульної нації. В інших країнах світу ми спираємось на розуміння людей цінності власних національних традицій. Основний акцент у нашій роботі спрямований на те, щоб системно розкрити закономірності культури, її виховні аспекти та показати їх прийнятність у наш час».

У 2009 р. усередині центру було створено Система Сибірський козак – спеціально поширення поза Росії. Систему Сибірський козак представляє в Австрії Суспільство (Verein) WINGS, місто Алленштайг. Офіційний міжнародний представник Системи Карімова – керівник WINGS Євгена Лекі, що підтверджено сертифікатом, підписаним Каримовим у 2016 р. Географія філій Системи Карімова велика.

У Лондоні – Systema Academy LTD.

У Швейцарії – Systema Siberian Cossack

В Чехії – Systema – sibirskij kazak.

У Словаччині – Systema Sibirsky Kazak Slovakia

У Чорногорії - Siberian Cossack Montenegro. У Італії, у Флоренції – Systema Combat arte marziale russa. В Угорщині – Systema Siberian Cossack Hungary. У Техасі США – Siberian Cossack Texas Systema. В Австралії Карімов провів семінар у 2013 р. При цьому відносини Системи Карімова із Системою Рябко розірвані. На сайті Системи Рябко Андрій Карімов згадується серед самозванців.

У Німеччині Система Карімова не має прямих представництв. Є, як уже говорилося вище, в Австрії. У січні 2017 р. (так само, як і у жовтні 2016 р.) Карімов проводив семінар у Відні. Організатор – Genia Lackey, Verein Wings.

Логічні пояснення раптової популярності системи Сибірський козак за межами Росії немає. Як не очевидна й фінансова основа її експансії до Європи.

***

8. Російська бойова система НЕВОД

Організація під назвою «Російська бойова система НЕВОД» знаходиться в Москві і призначена в першу чергу для навчання співробітників спецпідрозділів:

«У середньому курс занять рукопашним боєм для військовослужбовців, співробітників міліції, спецпідрозділів та приватних охоронних підприємств становить 3-6 місяців. Для людей без попередньої підготовки передбачено курс на 1 рік, протягом якого передбачаються заняття 2 рази на тиждень по 2 години». На сайті Системи вказано єдиного тренера – інструктора з навчання рукопашного бою Михайла Миколайовича Степирьова. Його біографія: «Народився 3 січня 1968 року, закінчив Рязанське Повітряно-Десантне училище, проходив службу в протидиверсійному підрозділі, зараз офіцер запасу. Вже протягом 20 років вивчає різноманітні види єдиноборств. Має чорний пояс з карате, інструктор з виживання та рукопашного бою, фахівець із швидкоплинних вогневих контактів. Проходив навчання у Кадочникова А.А. та князя Голіцина Бориса Васильовича. Навчаючись у Рязанському училищі, познайомився з армійським рукопашним боєм, карате, і познайомився з російським стилем (краснодарський варіант рукопашного бою – стиль Кадочникова А.А.). З 1991 року і до теперішнього часу бере активну участь у навчанні та підвищенні інструкторсько-методичних навичок за російським стилем.

Ним було створено комплексну бойову систему РБС, засновану на бойових традиціях різних народів. Досвідченим шляхом були відібрані бойові зв'язки, що дозволяють у короткий термін підготувати людину для виживання як у рукопашному бою, так і в бойовому зіткненні». Рязанське училище, яке закінчив Степиров, готує офіцерів для частин СПН ГРУ. Його військове звання невідоме. Як і керівники інших міжнародних «систем», Степирєв вважається офіцером запасу, що дозволяє керувати формально цивільною організацією та вільно їздити за кордон. Зрозуміло, що центр «Невод» Степирьова – це навчальний центр ГРУ та інших спецслужб. У нього характерна і напрочуд відверта назва. Слово «Невод» у поєднанні з діяльністю спецназу ГРУ безпосередньо асоціюється з розвідувальною мережею та вербуванням агентів.

Міжнародна діяльність Степирьова активізується з 2009 року. У березні 2009 р. він виступає у Франції, у квітні 2011 року – також у Франції. Найбільш тісні зв'язки у Степирьова простежуються зі швейцарською школою Systema School Bern/Zurich/Basel, що у Берні. Тренери – Пріска Пфетцер (Priska Pfetzer) та Рето Альбертіні (Reto Albertini). На сайті школи сказано, що їхня спільнота Система створена для розвитку в Швейцарії та подальшого поширення бойового мистецтва Система. Дата створення школи на сайті не згадується, але як найраніші заходи вказані семінари з російськими інструкторами з 2003 року, з Михайлом Рябком у 2006 р. та двічі у 2007 р.

У травні 2011 р. школа проводила семінар з біомеханіки у Фінляндії, у серпні 2011 р. та травні 2013 р. – у Німеччині. Михайла Степирєва названо серед інструкторів школи, поряд із Михайлом Рябком та Сергієм Борщовим.

У 2012 р. Степирьов на запрошення школи проводив семінари у Цухвілі (лютий) та Цюріху (грудень), у 2013 р. – у Берні (серпень). У вересні 2012 р. Systema School Berne/Zurich/Basle запрошувала всіх бажаючих на тижневий семінар зі Степирьовим до Москви. Через рік, у вересні – жовтні 2013 року відбувся другий такий самий семінар.

***

9. Міжнародний центр бойової та спеціальної підготовки «Вовк»

«Вовк» – одна з найцікавіших та найактивніших організацій, що представляють «Систему». МЦБСП «Вовк» знаходиться в Москві, вул. Б. Переяславська, 46. Відкрито, ймовірно, у 2014 році. З жовтня 2013 р. на цю адресу зареєстровано «Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр професійної підготовки». Голова – Драчин Дмитро Миколайович (з 2016 р.), засновник – Денис Юрійович Ряузов (з 2014 р.). МЦБСП Вовк «створено на базі Холдингу Охоронних Структур Вовк з метою підвищення кваліфікації співробітників, які працюють у сфері безпеки та охорони». Слід вважати, що центр створений як міжнародний підрозділ холдингу. Сам холдинг також надзвичайно цікавий. Його адреса: м. Москва, вул. Нижні Мневники, 110. Створено, мабуть, 2012 р. (з цього часу його президент – Г. Нікулов).

Судячи з структури холдингу, він заснований двома організаціями – Громадською організацією «Нічні вовки» та «Міжнародною спілкою десантників». Холдинг надає охоронні та детективні послуги. У нього безліч департаментів та представництв у всіх районах Москви, а також у Новоросійську, Волгограді та Твері.

Президент холдингу – Геннадій Нікулов, колишній військовослужбовець ВДВ із вкрай цікавою біографією. Крім іншого, він «з лютого 2014 р. – брав участь у подіях Російської весни у Криму; з листопада 2014 р. – є заступником голови комісії з безпеки м. Севастополя; з січня 2015 р. – заступник голови самооборони м. Севастополя».

Віце-президент холдингу та президент МЦБСП «Вовк» Дмитро Драчин – також колоритна фігура. Офіцер КДБ, закінчив факультет прикордонних військ (факультет КДБ) вищого військового училища в Калінінграді (зараз Калінінградський прикордонний інститут ФСБ), служив у прикордонних військах КДБ до 1993 р. У списку інструкторів МЦБСП «Вовк» Драчин стоїть на другому місці. На першому – Денис Ряузов, людина, яка представляє нам особливий інтерес. На швейцарському сайті Системи Wolf Ряузов названий генеральним директором і шеф-інструктором центру. Саме Ряузов, мабуть, відповідає за міжнародну діяльність центру «Вовк».

Ось його біографія із сайту московського центру «Вовк»:

«Деніс Ряузов. Офіцер запасу (ВДВ).

Інструктор із бойової спеціальної підготовки співробітників особистої охорони, груп швидкого реагування, інкасації. Cтаж інструкторської діяльності 15 років. Шеф-інструктор холдингу безпеки Вовк (Москва) Шеф-інструктор академії безпеки «SSC» (Швейцарія). Педагог 1-ї кваліфікаційної категорії.

Проходив навчання:

• Курси спеціальної підготовки ГБР – центр спеціальної підготовки «Витязь» м. Москва; • Курси спеціальної підготовки особистої охорони – центр спеціальної підготовки «Витязь» м. Москва; • Курси спец. підготовки особистої охорони «Центр спец. підготовки Мартинюка» м. Ростов; • Курси та атестація – Федерація практичної стрільби м. Москва.

У період з 1999-2012 рр. проводив та організовував семінари для співробітників особистої охорони, приватних осіб, бійців СПЕЦНАЗУ, позавідомчої охорони, співробітників управління внутрішніх справ на транспорті Іркутської області, приватних охоронних підприємств (м. Омськ, м. Новосибірськ, м. Новокузнець).

У 2010-2013 проводив семінар у Військовій Академії м. Белград (Сербія) для курсантів та бійців спец. підрозділів, підрозділи особистої охорони президента «КОБРА» антитерористичне підрозділ «ПТЕ» – нагороджений почесною грамотою Міністерством оборони Республіки Сербія, почесним знаком підрозділу «ПТЕ».

У 2012 р. провів міжнародний семінар у м. Нові Сад (Сербія) для представників з різних країн світу (Італія, Словаччина, Англія, Сербія, Угорщина тощо).

У різних підрозділах він проводив такі курси: - Ножовий бій. - Рукопашний бій. - Тактична стрільба. - Підготовка груп охоронців. - Тактико-спеціальна підготовка для груп швидкого реагування, інкасації та супроводу.

Автор навчально-методичних фільмів та статей з бойового мистецтва та інструктор з рукопашного бою 2-ї категорії, експерт журналу «Світ безпеки».

Автор публікацій у журналах: «Світ Безпеки», «Бойові Мистецтво Планети», «Бойові Мистецтво». Автор методики комплексної підготовки бійців ГБР (груп швидкого реагування), інкасації».

Впадає в око те, що тут немає жодних згадок про звання Ряузова і про те, де він навчався.

Діяльність центру Вовк йде за трьома напрямками:

«1. Підвищення кваліфікації та обмін досвідом із співробітниками силових підрозділів та діючими військовослужбовцями:

• спеціальна тактична підготовка; • вогнева підготовка; • ножовий бій.

2. Підготовка співробітників приватних охоронних структур та служб безпеки за напрямами: тактико-спеціальна підготовка ГБР (груп швидкого реагування), охоронців, служб інкасації та супроводу, служб об'єктової охорони:

• вогнева підготовка; • тактична підготовка; • рукопашний бій; • Психологія конфлікту.

3. Проведення тренінгів із цивільними особами:

• вогнева підготовка (законодавство застосування травматичної зброї, правила безпеки, тактика застосування за самооборони); • самооборона (рукопашний бій, захист від ножа та інших предметів нападу); • психологія уникнення конфлікту, поведінка в екстремальних ситуаціях». Цілком очевидно, що у діяльності Системи «Вовк» навіть формально відсутня спортивна складова. Він займається підготовкою, яка потрібна чи бійцям бойових спецпідрозділів, чи диверсантам.

Однак центр проводить активну міжнародну діяльність.

Крім 12 філій у Росії (включаючи Крим, який приєднано незаконно) центр Вовк має свої представництва у семи країнах: Угорщині, Сербії, Італії (Турін), Швейцарії, Греції, на Тайвані, у Німеччині. Початок міжнародної діяльності центру «Вовк» (ще до його офіційного виділення з холдингу «Вовк») було покладено, мабуть, у 2010 р., коли пройшов перший семінар у Сербії. На швейцарському сайті сказано, що Денис Ряузов у ​​2010 році став шеф-інструктором Системи Вовк у Цюріху. Далі інтенсивність міжнародних контактів зростала.

2012 р. – семінар у Будапешті.

2012 р. – семінар у Словаччині.

2013 р. Денис Ряузов провів семінар на Тайвані «для силових підрозділів та цивільних спеціалістів». 2013 р. – семінар у Сербії, у Белграді. «Семінар було організовано на території Військової Академії. На семінарі були присутні представники Угорщини, Словаччини, Сербії. Переважно це були курсанти академії, співробітники спецпідрозділів, співробітники особистої охорони». 2013 р. – семінар у Сербії, м. Кач. 2013 р. – семінар у Будапешті. 2013 р. – семінар у Швейцарії м. Цюріх. «На семінарі було відкрито офіційне представництво у Швейцарії». 2013 р. – семінар у Сербії, у Белграді (спільно зі спортивним центром кікбоксингу «Крсташ кік бокс клуб»). «Семінар проводив генеральний директор МЦПСП Вовк Денис Ряузов. На цьому заході були присутні співробітники та керівники приватних агентств безпеки, ветерани підрозділів спеціального призначення». 2014 – семінар на Тайвані. «Шеф-інструктор Денис Ряузов проводив тренінги з тактичної, вогневої та спеціальної підготовки. На семінарі розглядалися також питання ножового та рукопашного бою. У семінарі взяли участь представники різних єдиноборств, співробітники спеціальних підрозділів та поліції Тайваню». 2014 р. – семінар в Італії та відкриття представництва Центру спеціальної підготовки Вовк у Турині. «Офіційний представник центру спеціальної підготовки Вовк в Італії - Giovanni De Vecchis». 2016 р. – семінар у Греції, на острові Закінтос, та відкриття філії центру «Вовка» у Греції. «Висловлюємо величезну подяку нашому офіційному представнику та братові Eugenios Gintillos та нашому інструктору та братові Spiros Tzoras за відмінну організацію семінару». 2016 р. – міжнародні збори зі спецпідготовки у Будапешті. «На зборах були присутні представники з Італії, Угорщини, Сербії, Швейцарії. Семінар відвідали співробітники силових підрозділів, служб безпеки, інструктори з різних напрямків бойових мистецтв». 2016 р., листопад – семінар у Швейцарії, Цюріх. «На семінарі були представники з Німеччини, Швейцарії, Італії». 2017, січень – семінар на Тайвані. 2017 р., лютий – Центр спеціальної підготовки Вовк відкрив офіційне представництво у Нюрнберзі (Німеччина) та провів початковий курс зі спеціальної підготовки зі зброєю». 2017 р., квітень – семінар у Цюріху (Дмитро Цайзер). У списку інструкторів МЦПСП Вовк значиться Дмитро Вікторович Цайзер із дуже короткими та дивними біографічними даними: «2000–2008 рр. Спеціальна офіцерська група, Берлін, Німеччина.

SSC Akademie Systema Wolf знаходиться у Швейцарії, в кантоні Цюріх, адреса: Althardstrasse 10, 8105 Regensdorf (Switzerland). Абревіатура SSC ​​розшифровується як Securiti Systema Center. Так свідчить напис на емблемі Академії.

Правління SSC складається з чотирьох осіб:

Дмитро Цайзер (Dimitri Zaiser), шеф-інструктор, німецьке громадянство, президент, представник тренувальної комісії.

Денис Ряузов (Denis Ryauzov), шеф-інструктор, громадянство російське, президент, представник тренувальної комісії.

Лукас Фрай (Lukas Frei), швейцарське громадянство, віце-президент.

Мануель Фрай (Manuel Frei), швейцарське громадянство, власник.

Ім'я Дмитра Цайзера вже привертало увагу швейцарської та німецької преси: «Як пояснив президент організації у Швейцарії, 33-річний громадянин Німеччини Дмитро Цайзер, академія є частиною холдингу «Нічні Вовки», що практикує бойові мистецтва. Центр, заснований у Москві, розсилає своїх інструкторів Європою. Дмитро Цайзер не приховує свої проросійські переконання, захоплено висловлюється про Путіна і вважає «нормальним» приєднання Криму, «бо він завжди був російським». При цьому він категорично заперечує, що Académie Systema Security Center є офіційною філією російського байкерського клубу. Пресе стало відомо, що деякі члени швейцарської організації у серпні 2014 року відвідали тренувальний табір у Криму. Як писав сайт liveberlin.ru, «головою Russland Deutsche Wölfe, за деякими даними, є Dimitri Z., який має тісні зв'язки з російськими «Нічними вовками». Принаймні так стверджує газета Stuttgarter Zeitung. А Deutschlandfunk прямо називає ім'я головного «вовка-германороса» - це Дмитро Цайзер (Dimitri Zaiser), російський офіцер запасу, колишній солдат бундесверу і, судячи з усього, член партії Die Einheit, що представляє, як стверджують її прихильники, інтереси російськомовних громадян Німеччини і відомої своєї популярності. колах. Він також, як стверджує Deutschlandfunk, є одним із засновників німецької мережі школи російського бойового мистецтва «Система» - Systema Security Center Akademie. Учнів школи німецька преса, зокрема, таблоїд Bild, називає «таємними агентами Путіна, диверсантами та провокаторами». Зважаючи на все, Цайзер, єдиний з керівництва московського центру «Вовк», який має німецьке громадянство, очолює філії Системи «Вовк» у Швейцарії та Німеччині, а також мотоклуб «Російськонімецькі вовки».

Німецька філія Академії SSC знаходиться у Людвігсбурзі. На московському сайті є згадка про філію в Зінгені (Kampfsportschule in Singen, Baden-Wurttemberg, Germany), але її сторінки у ФБ не відкриваються. Та сама адреса в Людвігсбурзі, як і Systema Wolf Germany, має мотоклуб «Russlanddeutsche Wölfe» (RusslandDeutsche Wölfe e.V.), зареєстрований у серпні 2015 року. У лютому 2017 року було проведено семінар у Нюрнберзі, поєднаний із відкриттям там нової філії. Тема «Ножовий бій – захист від ножа». Адреса: Old School Gym, Center für Fitness und Kampfsport Gross-Strehlitzer Strasse 2, 90471 Nürnberg. Контактна особа: Eugen Rosinski. Цей семінар оголошено першим із низки запланованих у Нюрнберзі семінарів.

Принципова відмінність Системи «Вовк» від інших «системних» шкіл полягає в тому, що вона навіть не намагається прикинутися спортивною школою, відкритою для всіх бажаючих та любителів спорту.

На швейцарсько-німецькому сайті Systema WOLF сказано:

«Systema S.C. проводить по всьому світу навчання для наступних організацій та формувань:

Вовк - Об'єднання охоронних фірм (Росія)

ВДВ – десантники (Росія)

Військова академія у Белграді – спеціальні частини (Бєлград)

Антитерористичне формування «Кобра» (Сербія)

Антитерористичне формування (Угорщина)

Антитерористичне формування (Тайвань)

Академія «Центр безпеки Система» (Швейцарія)».

Перший і останній рядок у цьому списку займає сама система Вовк в особі її російської штаб-квартири та швейцарської філії. Інші організації – державні частини спеціального призначення різних країн.

У принципі професійні контакти між спецназами різних країн для обміну їх специфічним досвідом можуть мати зрозуміле пояснення. Але в даному випадку проблемою навчання російських, сербських, угорських та тайванських спецназівців займається російська громадська організація, яка має до того ж свої філії у третіх країнах. Активність Системи Вовк у Європі набагато більше нагадує розвідувальну та вербувальну діяльність російських спецслужб, ніж професійні міждержавні контакти антитерористичних формувань.

****

У Росії сьогодні існує понад 70 різних напрямків «російського рукопашного бою». З них близько 30 різних систем. За нашими підрахунками, лише дев'ять із них мають мережу своїх представництв за кордоном. Це Системи Рябко-Васильєва, Кадочникова, Таланова, Старова, Соловйова, Сибірський в'юн, Сибірський козак, Невод та Вовк.

Поєднує їх те, що їхні засновники - всі офіцери або ГРУ, або КДБ-ФСБ; що самі бойові мистецтва носять не спортивний, а бойовий характер (вони вчать вбивати чи знерухомлювати противника); і що стрімкого поширення цих шкіл у світі немає видимих ​​природних пояснень. Цей процес розпочався наприкінці 90-х років і став найінтенсивнішим в останнє десятиліття.

Дуже схоже, що за поширенням різних Систем у різних країнах світу на всіх континентах стоїть продумана масштабна операція спецслужб і потужне державне фінансування. Сьогодні у світі діють сотні практично офіційних навчально-диверсійних центрів російських спецслужб з усіма наслідками, що з цього випливають.