Маскування розвідувальної діяльності під наукову – одне із традиційних способів російських спецслужб. Тут використовується як посилка своїх людей справжні наукові конференції під виглядом учених. Набагато більший ефект приносить створення підставних наукових контор (інститутів, фондів тощо), які самостійно організовують міжнародні конференції в різних точках світу. Це ідеальний спосіб для зустрічей зі старими агентами та вербування нових.
Сторонній спостерігач не завжди відразу зможе розпізнати, що за такою організацією ховається цілий підрозділ спецслужб, а не група нешкідливих дослідників. Хоча маскування іноді буває дуже поверховим.
Одна така винятково цікава та важлива контора – Інститут проблем інформаційної безпеки – ще 2006 р. обрала для проведення своїх міжнародних зльотів баварське курортне місто Гарміш-Партенкірхен. Німецька преса – газета «Die Zeit» та тележурнал першої програми державного телебачення ARD «Kontraste» – звернула на це увагу лише у 2019 р., і то лише завдяки безглуздому помилку організаторів. Вони з гордістю опублікували меморандум про співпрацю, підписаний, з одного боку, генерал-полковником ФСБ, а з іншого – німецьким політичним діячем, досить помітним і з серйозними зв'язками, щоб викликати здивування журналістів і побоювання уряду.
Сталося це лише за тринадцять років після початку проведення щорічних конференцій цієї публіки в Гарміш-Партенкірхені. Про що не писали німецькі журналісти, так це про передісторію та підґрунтя подій.
***
Головний актор у цій виставі – генерал-полковник Владислав Шерстюк (нар. 1940 р.) – закінчив фізичний факультет МДУ та служив у КДБ з 1966 р., де зробив, м'яко кажучи, успішну кар'єру. У 1995-1998 роках. - Начальник Головного управління радіоелектронної розвідки засобів зв'язку ФАПСІ. ФАПСІ - це Федеральне агентство урядового зв'язку. Воно було створено в 1991 р. і включало колишнє 16-те управління КДБ, яке отримало нову назву Головне управління радіоелектронної розвідки засобів зв'язку (ГУРРСС або 3ГУ). У ньому і служив Шерстюк з 1992 р. З 1998 р. Шерстюк – заступник генерального директора ФАПСІ та водночас – начальник того самого Головного управління радіоелектронної розвідки засобів зв'язку.
З грудня 1998 р. до травня 1999 р. Шерстюк – генеральний директор ФАПСІ, член Ради Безпеки Російської Федерації. З травня 1999 р. до травня 2004 р. – перший заступник секретаря Ради Безпеки Російської Федерації. З вересня 2004 - помічник секретаря Ради Безпеки Російської Федерації.
Потім генерал Шерстюк різко стає вченим. У 2003 році всередині МДУ як його структурний підрозділ була створена організація під назвою "Інститут проблем інформаційної безпеки" (ІПІБ МДУ). В інтерв'ю 2019 р. сам Шерстюк згадує, що у 1999 р. за розпорядженням Путіна, тоді секретаря Ради Безпеки, він «зайнявся наукою». В результаті в МДУ була спочатку створена кафедра, а потім інститут, і Гарміш-процес зріс звідти. Як сказано на сайті інституту, "ІПІБ є головною структурою, яка координує міждисциплінарну наукову діяльність усередині Московського університету за напрямом «Безпека та протидія тероризму».
Слід зазначити, що термін « протидія тероризму » у назві російських організацій чи органів друку практично безпомилково свідчить про діяльність КДБ від імені його численних дочірніх організацій, що виникли 1990-ті роки. Так, наприклад, існуючий у Москві з 1997 р. Клуб ветеранів органів Держбезпеки випускає спільно з таким Міжнародним центром наукових досліджень проблем протидії тероризму (МЦПТ) журнал «Проблеми протидії тероризму. Проблеми ХХI століття - Counter-Terrorism».
Видання здійснюється за інформаційної підтримки Міністерства закордонних справ Російської Федерації.
В Інституті проблем інформаційної безпеки є п'ять підрозділів. Штатний склад – 22 особи. Інститут науково-дослідний та не проводить навчання студентів. Очолюють його директор, перший заступник директора та два простих заступники.
Директор інституту – генерал-полковник у відставці Владислав Шерстюк. Перший заступник – полковник у відставці Владислав Ященко, офіцер КДБ із 1971 р.
Заступник директора – полковник у відставці Анатолій Стрєльцов. Його ставлення до спецслужб не акцентується у біографіях, але кар'єра говорить сама за себе: «У 1994–2011 роках. працював в апараті Ради безпеки РФ на посадах від консультанта до начальника департаменту проблем інформаційної безпеки».
Заступник директора - Володимир Вікторович Соколов (1946 р. н.).
Закінчив економічний факультет МДУ. Судячи з посад, які Соколов обіймав у МДУ за більш ніж скромних наукових заслуг (кандидат економічних наук) – з 1996 р. по 2002 р. – начальник консульсько-протокольного управління МДУ, з 2002 по 2004 р. – заступник проректора МДУ, Соколов також співробітник держбезпеки.
Цей заклад дуже мало схожий на науково-дослідний. Інститут, який координує «міждисциплінарну дослідницьку діяльність» в рамках Московського університету в галузі «Безпека та боротьба з тероризмом», болісно нагадує так званий «Перший відділ» – відділення КДБ будь-якого радянського навчального закладу минулого. Ці установи також займалися виключно питаннями державної безпеки. У списку членів вченої ради ІПІБ є щонайменше один генерал-лейтенант КДБ, Геннадій Васильович Ємельянов (нар. 1949).
Омелянов очолював інспекторський напрямок 8 ГУ КДБ, відповідальний за захист технічних засобів зв'язку та створення шифрів. У пострадянські часи керував спецуправлінням Головного управління безпеки зв'язку ФАПСІ, з 1996 р. – в апараті Ради Безпеки РФ.
Список клієнтів інституту, починаючи з «адміністрації президента», включає російський Генеральний штаб (тобто ГРУ), ФСБ та численні інші державні установи та корпорації, такі як «Газпром». Єдиною іноземною організацією, яка виділяється, є Швейцарський федеральний центр військових та цивільних систем (Armasuisse). Список партнерів та друзів ІПІБ на вебсайті інституту є довгим. Окрім російських фірм та організацій, він включає чотири іноземні: Білоруський державний університет; Державний університет Нью-Йорка (SUNY), США; Інтернет-корпорацію з присвоєння імен та номерів (ICANN); Університет Карлсруе; та Європейський центр досліджень безпеки імені Джорджа К. Маршалла.
З 2007 року інститут проводив у німецькому м. Гарміш-Партенкірхен щорічні міжнародні форуми під назвою «Партнерство держави, бізнесу та громадянського суспільства при забезпеченні інформаційної безпеки та протидії тероризму». Бізнес та громадянське суспільство тут згадані лише для маскування, а держава представлена високими чинами російських спецслужб.
Пікантність полягає ще й у тому, що у Гарміш-Партенкірхені знаходиться американська військова база та американський розвідувальний центр Маршалла, представники якого до 2014 року також брали участь у форумах. Після окупації Криму припинили.
Основними доповідачами на конференціях є російські генерали та офіцери розвідки, представники Ради безпеки Росії та Міністерства закордонних справ Росії, а також деякі дивні іноземці.
Як пише Андрій Солдатов у книзі «The Red Web: The Struggle Between Russian's Digital Dictators and the New Online Revolutionaries» (2015), у перші роки США надсилали в Гарміш-Партенкірхен своїх високопоставлених представників у надії домовитися з росіянами, яких обурювала роль США. Переконати їх, що йдеться про суто технічні проблеми, не вдавалося.
Не вдалося навіть домовитися про сенс слова «інтернет». Переговори зайшли у глухий кут. Як сказав після конференції 2010 року один американський учасник: «У росіян діаметрально інше визначення інформаційної безпеки... насправді вони мають на увазі держбезпеку». Тобто приблизно з 2010 року ці конференції втратили міжнародно-дипломатичний зміст, залишився лише розвідувально-вербувальний. Звідси висвічуються і мотиви учасників конференцій, які свідомо не мають наукового значення.
У 2010 році, на четвертому форумі ІПІБ було зроблено звичайний для спецслужб трюк - створено чергову підставну організацію, нібито зовсім нову і нібито наукову - «Міжнародний дослідницький Консорціум інформаційної безпеки» (МІКІБ). Декларацію про його створення підписав від імені МДУ директор Інституту проблем інформаційної безпеки МДУ В. Шерстюк, а також представники Академії наук Білорусії, інтернет-спільноти Болгарії, університету штату Нью-Йорк, японського університету Токай, департаменту інформаційної безпеки уряду Ізраїлю.
Німецький член МІКІБ – комерційна фірма, Інститут досліджень кіберзлочинності в Кельні (Cybercrime Research Institute GmbH – Köln). Фірма створена у 2009 році, можливо, саме у зв'язку із створенням МІКІБ. Директор інституту – проф. Марко Герке (Prof. Dr. Marco Gercke) викладає на юридичному факультеті Кельнського університету.
Марка Гудмана (Marc Goodman), який підписував декларацію від імені згаданого вище Інституту досліджень питань кіберзлочинності, виявити не вдалося. На сайті Стенфордського університету є інформація про Марка Гудмана, автора книги про кіберзлочинність «Future Crimes». Але жодних згадок про його зв'язок із Німеччиною немає.
Китай представлений «Товариством дружби із зарубіжними країнами», традиційною філією спецслужб колишніх та нинішніх соцкраїн.
З того часу форуми ІПІБ та МІКІБ проводилися спільно. Зокрема, у квітні 2016 року у Гарміш-Партенкірхені одночасно відбулися Тринадцята конференція МІКІБ та десятий форум ІПІБ. Засідання МІКІБ вів генерал-полковник Шерстюк. На відкритті було зачитано привітання від заступника секретаря Ради безпеки РФ С.М. Буравльова. Генерал-полковник Сергій Буравльов до призначення на останню посаду з 2005 року обіймав посаду заступника директора ФСБ. В органах держбезпеки Буравльов працював із 1971 року.
На засіданнях виступали О.В. Крутських (спеціальний представник президента Російської Федерації з питань міжнародного співробітництва у галузі інформаційної безпеки); генерал-майор І.М. Дилевський (заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації); А.А. Солдатов (голова Ради Фонду розвитку Інтернет); М.В. Якушев (віце-президент ICANN – «Корпорації з управління доменними іменами та IP-адресами» у Східній Європі та Середній Азії); В.І. Гасумянов (віце-президент та керівник Блоку корпоративного захисту «Норільського нікелю»).
Все це – люди зі спецслужб. Наприклад, Владислав Іванович Гасумянов (р. 1959) із фірми «Норільський нікель» – випускник Вищих курсів КДБ, у 1982-2001 рр. служив у КДБ, СЗР та ФСБ. У 2009-2012 роках. був заступником начальника управління президента Російської Федерації з міжрегіональних та культурних зв'язків із зарубіжними країнами. За неперевіреними даними – полковник чи навіть генерал ФСБ. Олексій Анатолійович Солдатов (1951) – один із засновників російського інтернету, проректор МДУ, у 1995–98 роках – радник Генерального директора Федерального агентства урядового зв'язку та інформації, тобто також співробітник ФАПСІ. 1998 р. генеральним директором ФАПСІ був генерал Шерстюк.
У квітні 2017 року у Гарміш-Партенкірхені відбувся одинадцятий Форум Інституту проблем інформаційної безпеки. Співголови організаційного комітету – Шерстюк та Крутських.
Серед трьох співголов програмного комітету привертає увагу незмінний учасник форумів, керівник фонду «SecDev» (Канада) та співробітник лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Рафал Рогозінскі, який володіє, судячи з інтерв'ю 2018 року, російською мовою як рідною.
Щороку форум збирає понад сто осіб, але публікуються лише імена організаторів та авторів доповідей. Як писала газета «Комерсант», свого часу організатори обрали це мальовниче місце ще й тому, що не всім іноземним делегатам, багато хто з яких так чи інакше пов'язаний із спецслужбами, було б комфортно чи взагалі можливо приїжджати до Росії. Іншими словами, важко знайти зручніше місце для зустрічей із нинішніми та майбутніми агентами спецслужб.
Конференції незмінно проводяться в готелі «Атлас-Постіль». У Гарміш-Партенкірхені є ще два готелі зі схожою назвою - «Атлас Спортотель» та «Атлас Грандотель». Всі вони належать мюнхенській фірмі нерухомості приблизно з 2009 р. «Одне». Серед спонсорів конференції є московський концерн « АТЛАС » , створений ще 1951 р. « задоволення потреб у нових технічних засобах служби спеціального зв'язку » . Серед його нинішніх замовників, крім адміністрації президента, уряди РФ усі російські спецслужби та силові міністерства. Можливо, це випадковість, що всі конференції такого складу та такого рівня таємності проводяться у випадково орендованому чужому готелі, але мені так не здається. Тим більше, що про приналежність готелю російською згадував у розмові з автором один із учасників конференцій.
2018 р. організатори зробили ще один трюк. З небуття виникла з голочки нова контора, яка перейняла організацію конференцій у Гарміш-Партенкірхені – НАМІБ («Національна асоціація міжнародної інформаційної безпеки»). Президент колишній генерал Владислав Шерстюк. І члени президії з колишніми, добре знайомими прізвищами.
XIII форум у Гарміш-Партенкірхені «Партнерство держави, бізнесу та громадянського суспільства» проходив у квітні 2019 р. вже під егідою НАМІБ.
На запитання автора цієї книги одному з учасників форуму, чим, власне, займаються його організатори в кулуарах, оскільки наукового сенсу доповіді свідомо не мають, була відповідь: «Дипломатичною діяльністю». У додатковому питанні – якою саме дипломатією можуть займатися вищі офіцери російських спецслужб за повної відсутності реальних партнерів для переговорів та в оточенні дружніх колег із різних країн – потреби вже не було.
Як повідомлялося, на форум 2019 року прибули понад сто учасників із 18 країн світу.
І ось тут вийшов, м'яко кажучи, конфуз. На сайті НАМІБ з'явився матеріал, озаглавлений «Росія та Німеччина домовилися про співпрацю у сфері кібербезпеки» з посиланням на сайт «Російське поле» – російський пропагандистський сайт у Німеччині. Нижче текст уточнював: «На Тринадцятому форумі з проблем міжнародної інформаційної безпеки Національна асоціація міжнародної інформаційної безпеки (НАМІБ) та Рада з кібербезпеки Німеччини погодили Меморандум про взаєморозуміння». Було також опубліковано фотографію підписання та сам текст меморандуму. Серед іншого в ньому вказувалося, що сторони готові сприяти організації не менше двох конференцій на рік і, починаючи з 2020 року, спільно проводити конференції у Гарміш-Партенкірхені. Меморандум укладається на три роки і автоматично продовжується за бажанням сторін.
В інтерв'ю генерала Шерстюка, присвяченому закриттю конференції, прозвучала з цього приводу цікава фраза: «Сьогодні, на нашу радість, до цієї теми нарешті включилися наші німецькі колеги. Потрібно було на це 12 років. Сподіваємося, що з цього року вони стануть співучасниками цієї справи». Фраза означає, що досі нікого з впливових німців завербувати не вдалося і нарешті пощастило. Із цитати ясно також, що Шерстюк вважає свого німецького партнера колегою.
Мається на увазі Ханс-Вільгельм Дюнн (1978 р. н.) - регіональний політик CDU з Потсдама, столиці землі Бранденбург і президент громадської організації «Рада з кібербезпеки Німеччини» («Cyber-Sicherheitsrat Deutschland e.V.», CSRD). В організацію входять багато великих німецьких підприємств, такі як «Аеробус», Коммерцбанк, «Фольксваген».
Публікація меморандуму (явно не розрахована на увагу німецької преси) викликала шок серед журналістів та політиків із багатьох причин.
Назва очолюваного Дюнном товариства надзвичайно нагадує назву урядового органу – Національної ради з кібербезпеки (Nationaler Cybersicherheitsrat). Під час підписання меморандуму Дюнн відмовився від двох останніх літер у назві своєї організації – «е.V.», що вказують на суспільний, а не урядовий її характер. На це фальсифікацію звернув увагу колишній президент Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) Герхард Шіндлер в інтерв'ю передачі «Контрасти».
Багатьом могло здатися, що генерал Шерстюк підписав меморандум із серйозним відомством, яке об'єднує представників усіх федеральних міністерств, а не з громадською організацією. За словами Шіндлера, вся ця історія надзвичайно схожа на типову стратегію впливу, характерну для російської сторони, і саме Національна рада з кібербезпеки має вжити заходів, оскільки саме інформаційна безпека важлива для захисту населення.
Ще один важливий момент. Попередником Дюнна на посаді голови громадської Ради з кібербезпеки Німеччини до 2016 року був Арне Шонбом (Arne Schönbohm) – до кінця 2022 року президент Федерального відомства з безпеки інформаційної техніки. Такі контакти Дюнна відкривали перед російськими генералами сліпучі перспективи.
Як з'ясували журналісти, інші члени організації, очолюваної Дюнном (CSRD), про підписання меморандуму від їхнього імені не були повідомлені.
Це дало привід голові Союзу співробітників кримінальної поліції (BDK) Себастьяну Фідлеру вимагати відходу Дюнна з посади під загрозою виходу BDK з CSRD.
Водночас Дюнн у березні 2018 року виступав спостерігачем на виборах президента Росії, але не у складі місії ОБСЄ, а на запрошення голови Держдуми, в компанії представників різних правих проросійських європейських партій, включаючи «Альтернативу для Німеччини» (AfD). При цьому його реакція на проведення російських виборів була більш ніж сприятливою. Через півроку Дюнн був спостерігачем на виборах президента в Зімбабве, але знову ж таки не від Європейського союзу, а від маловідомої організації AFRIC (Association for Free Research and International Cooperation), з анонімним фінансуванням та пов'язаною, згідно з розслідуванням «Ді Цайт» та «Контрастів», з російськими фахівцями з пропа.
Вже після того, як вибухнув скандал із меморандумом у Гарміш-Партенкірхені, 20 червня 2019 року Дюнн брав участь у Міжнародному конгресі з кібербезпеки в Москві, де виступав із закликами негайно «почати діалог навколо міжнародного права та кібербезпеки».
Малоймовірно, що Данн ще довго буде корисним для російських розвідувальних служб як агент впливу. Вони вже надто його викрили. Але найцікавіше в цій історії — це не Данн.
Найцікавіше те, що з 2006 року російські спецслужби щороку влаштовують у серці Баварії «конференції» за участю найвищих чинів ФСБ, куди з'їжджаються їхні агенти з усього світу. І лише зараз німецька преса звернула на це увагу. Чи привертала на це увагу німецька контррозвідка (Федеральне відомство із захисту конституції), невідомо, але жодних спроб перешкодити бурхливій діяльності ФАПСІ та ФСБ у Гарміш-Партенкірхені досі не спостерігалося.
Знущальний характер назви інституту, очолюваного генералом Шерстюком, та назв форумів, які він проводить, де згадується інформаційна безпека, особливо очевидний, якщо знати, що «...саме Москва організовує щоденні атаки на комп’ютерні мережі Бундестагу та інших офіційних німецьких установ», як заявив 4 квітня 2017 року керівник німецького Відомства із захисту Конституції Ганс-Георг Маассен.
У 2020 та 2021 роках пандемія COVID-19 унеможливила організацію будь-яких міжнародних конференцій. У 2022 році агресія Путіна проти України поклала край міжнародним зв'язкам Заходу з будь-якими російськими організаціями, а не лише зі спецслужбами. Хочеться дуже сподіватися, що конференція, на якій спалили Данна, стане останньою в Німеччині.