Міжнародна рада російських співвітчизників

На вершині піраміди управління пропагандою серед колишніх радянських людей за кордоном знаходяться міжнародні об'єднання емігрантських товариств зі штаб-квартирами у Москві. Найбільших – кілька.

Міжнародна рада російських співвітчизників (МСРС) була створена у 2002 році, після того, як у Москві відбувся Перший Всесвітній конгрес російських співвітчизників (2001). На конгресі виступав президент Путін, який закликав до «консолідації російської діаспори». Офіційно МСРС об'єднує 146 громадських організацій радянських та російських емігрантів із 53 країн світу.

Почесний голова президії – граф Петро Шереметьєв, старий агент Москви, що у Парижі. Заступник голови – князь Микита Лобанов-Ростовський (Англія), також старий «друг» СРСР. До своєї відставки у 2010 р. почесним головою МСРС був мер Москви Юрій Лужков. У 2007 році було оголошено про будівництво в Москві до 2010 року хмарочоса - штаб-квартири МСРС. Мабуть, за цим стояла якась фінансова афера, що так і не відбулася.

Виконавчий орган МСРС - секретаріат, що складався раніше з п'яти осіб з характерною для співробітників спецслужб освітою (Інститут східних мов при МДУ, Істфак МДУ, МДІМВ. Дипломатична академія МЗС). Наразі таких даних на сайті МСРС відсутні.

Голова Президії МСРС – Вадим Васильович Колесніченко, колишній депутат Української Верховної Ради від Партії регіонів, який емігрував до Росії після окупації Криму і став членом партії «Батьківщина».

У МСРС входили дев'ять українських організацій (для порівняння – німецьких там лише п'ять):

Всеукраїнська громадська організація «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна», Київ. Дата створення – 2009 р.

Об'єднання організацій співвітчизників «Русское содружество», Київ. Дата створення – 2007 р. (тільки це об'єднання складається з понад півсотні окремих організацій).

Українська асоціація викладачів російської мови та літератури, Київ. Дата створення – 2001 р.

Російський рух України, Львів. Дата створення - 1999 р. Російське товариство ім. О.С.Пушкіна, Львів. Дата створення – 1988 р. Російський культурний центр Рівного, Дата створення – 2005 р. Ізмаїльське Пушкінське товариство. Дата створення - 1993 р. Громадська організація «Єдина Одеса». Дата створення – 2008 р.

Київське суспільство культури народів фінно-пермської групи. Дата створення – 2007 р.

Впадає в око, що з дев'яти організацій сім створено в епоху Путіна – між 1999 та 2008 роками. Така сама картина спостерігається і в інших країнах. Це означає лише одне – останні 15–20 років різко посилилося фінансування пропагандистської та вербувальної діяльності російського режиму за кордоном.

У МСРС входять п'ять емігрантських громадських організацій із Німеччини – з Мюнхена, Франкфурта-на-Майні, Берліна. Це досить великий потенціал прихильників Путіна. Серед членів президії МСРС є два представники Німеччини – Лариса Юрченко та Леонід Нісман. Після відставки Лужкова міжнародна активність МСРС знизилася, хоча всілякі заходи продовжують проводитись і сайт функціонує.

У жовтні 2015 року МСРЗ організував Міжнародну конференцію російськомовних юристів. На Конференції було створено Міжнародну асоціацію російськомовних адвокатів (МАРА), яка має стати «важливим юридичним інструментом захисту правий і законних інтересів російських співвітчизників та Російської Федерації у різних країнах світу». За умовчанням передбачається, що «російські співвітчизники» в різних країнах світу зазнають дискримінації та потребують особливого захисту створеної у Москві спеціальної організації юристів. Засновники МАРА - МСРС та Гільдія російських адвокатів. У МАРА 180 членів із понад 60 країн світу. МАРА – це така ж підставна, тобто. псевдогромадська, організація, як і МСРС, насправді – певний відросток московських спецслужб.

Ситуація, коли одна підставна міжнародна організація створює іншу, теж нібито громадську, і так далі – дуже характерна для методів роботи Кремля за кордоном.

Всесвітній конгрес співвітчизників

18 жовтня 2017 р. у російському посольстві в Берліні урочисто відзначалося десятиліття існування однієї з найбільших емігрантських контор у Німеччині – «Загальнонімецької координаційної ради російських співвітчизників» німецької філії «Всесвітньої координаційної ради російських співвітчизників». Ця організація – виконавчий орган Всесвітнього конгресу російських співвітчизників (ВКСРС) – була створена 2007 р. у Москві для ідеологічної консолідації російських емігрантів. Вона, як сказано на сайті ВКСР, має забезпечувати «взаємодію співвітчизників з органами державної влади Російської Федерації та органами державної влади суб'єктів Російської Федерації». Іншими словами, Світовий конгрес російських співвітчизників – це ще один, конкуруючий з МСРС і створений невдовзі після приходу до влади Путіна великий апарат для політичного вербування російських емігрантів у всьому світі з центром у Москві.

Перший Всесвітній конгрес співвітчизників пройшов у 2001 р. у Колонній залі Будинку Союзів і відтоді проводиться кожні кілька років. Останній, Сьомий конгрес, відбувся у жовтні 2021 р. У ньому взяли участь 400 делегатів із 102 країн світу. У нинішньому складі Ради – 26 членів із різних країн світу. Голова ВКСРС - Михайло Дроздов, голова Російського клубу в Шанхаї, судячи з нюансів біографії, співробітник спецслужб, який спеціалізувався в Китаї. У складі ради ВКСРС – Лариса Юрченко, Директор Російського культурно-освітнього центру «Істок» м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина, Голова Загальнонімецької координаційної ради російських співвітчизників та правління Загальнонімецької спілки російськомовних організацій.

Всеукраїнська координаційна рада організацій російських співвітчизників (ВКСОРС) заснована у червні 2007 р. Голова – Євген Бакланов.

У травні 2017 р. відбулося 28-те засідання ВКСРЗ. Текст прийнятих ним рішень не залишає сумнівів у пропагандистсько-вербувальному характері діяльності ВКСРС. Там, наприклад, є пункти:

«…Рекомендувати членам координаційних рад розпочати роботу з підготовки до виборів Президента Російської Федерації, які відбудуться у 2018 р.

…Особливо відзначити важливість проведення у країнах ближнього та далекого зарубіжжя пам'ятних акцій, включаючи «Безсмертний полк» та «Георгіївська стрічка».

…Вважати за доцільне організацію Інститутом російського зарубіжжя майстер-класів для членів ВКС та голів РКС з основ технічної та інформаційної роботи в мережі інтернет.

…Головам країнових та регіональних координаційних рад рекомендувати відкрити сторінки про свою діяльність у соціальних мережах: «Вконтакті», «Однокласники», «Facebook» та інші…

…Виходячи з важливості збереження наступності поколінь та з метою подальшої активізації діяльності молодіжних об'єднань співвітчизників, розширити спектр форм та методів роботи з молоддю із країн зарубіжжя…

…Розробити систему морального заохочення найактивніших організацій на місцях та їх членів».

Це цілком очевидна програма посилення пропутинської пропаганди за допомогою агентури впливу в Німеччині.

У Німеччині ВКСРС представлений у багатьох землях. Слід зазначити, що у повному вигляді назва ГКС має такий вигляд: «Загальнонімецька координаційна рада громадських організацій російських співвітчизників та російськомовних громадян».

Тобто ГКС – це рада організацій. І всі члени федеральної ради ГКС – це керівники громадських (формально) російсько-німецьких організацій.

ОКС має свій дуже активний пропагандистський сайт, «Русское поле».

Директор та головний редактор – Юрій Вікторович Єрьоменко. Одночасно Єрьоменко очолює агентство «Ost-Magistrale» («Східна магістраль», що знаходиться в Ерфурті). Воно займається «консультаціями у галузі міжнародних комунікацій». Один із прикладів діяльності агентства – організація в Ерфурті у 2011 році урочистостей, присвячених Юрію Гагаріну.

Фінансувалися вони фондом «Русский мир». Єрьоменко також один із семи членів правління ГКС.

У «Положенні про ОКС», опублікованому на сайті «Русское поле», зазначено, що ОКС «представляє інтереси російських співвітчизників та російськомовних громадян на федеральному рівні... підтримує зв'язок з Урядовою комісією у справах співвітчизників за кордоном, Департаментом по роботі зі співвітчизниками Міністерства закордонних справ Російської Федерації та іншими зацікавленими державними, політичними та громадськими структурами Російської Федерації, Москви та регіонів Російської Федерації, а також з державними установами Російської Федерації в Німеччині».

Це означає, що Конгрес співвітчизників спочатку було задумано як частину російського державного апарату.

Про спрямованість діяльності Конгресу співвітчизників у Німеччині можна судити з тез виступу його голови Лариси Юрченко на Всесвітньому конгресі російських співвітчизників у Москві (листопад 2015 р.): «З початку української кризи здорові сили співвітчизників масовими актами протесту відкрито заявили свою позицію щодо Криму, і виявили солідар. об'єктивну інформацію. Офіційні ЗМІ ангажовані. Але жителі, відчуваючи брехню та недомовленість, намагаються отримати інформацію через соцмережі, кабельні канали ТБ, інтернет-телебачення та примикають до мітингів та ходів російських співвітчизників. Відмінна від офіційної версії інформація передається з уст в уста. Все більшої ролі набувають особистісні контакти ... Особливо хочу відзначити громадянську позицію, яку займають російські німці. Вони стали ініціаторами перших мітингів проти наростаючої, зовні прихованої русофобії, за право на свободу слова, проти односторонньої інформації в ЗМІ, проявів нацизму та екстремізму. Мітинги на підтримку Росії пройшли у Гамбурзі, Берліні, Лейпцигу, Бонні, Франкфурті та інших містах. Збирали та відправляли гуманітарну допомогу мешканцям Донбасу…»

«Втішно, що у нас з'явився партнер – організація, яка має вагомий авторитет у країні – „Німено-російський форум« …Хочемо спільно з „Германо-російським форумом» провести конференцію з прав людини». Демонстрації російських німців, згадані Юрченком, – це расистські демонстрації, спрямовані проти біженців із мусульманських країн, які у січні 2015 р. пройшли у багатьох містах Німеччини та зібрали загалом до 10000 осіб. Велику роль підігріванні ісламофобських настроїв у російсько-емігрантському середовищі тоді зіграла московська пропаганда. Хвилювання почалися після публікації кореспондентом Першого каналу московського телебачення Іваном Благим брехливого репортажу про «дівчинку Лізу», нібито зґвалтовану мігрантами-мусульманами. З тексту Юрченка випливає, що і ГКС приклав руку до організації заворушень у Німеччині у січні 2015 р.

Характерна тут і похвала на адресу «російських німців», які «збирали та надсилали гуманітарну допомогу мешканцям Донбасу» під час агресії Росії проти України. «Російські німці» - це основна цільова група, з якою працює ГКС. Так що організація допомоги російської агресії на Донбасі (яка включала нелегальне вербування добровольців для участі у військових діях) цілком може вважатися заслугою і Загальнонімецького конгресу співвітчизників.

Заслуговує на окрему увагу згадка як партнера ОКС «Німено-російського форуму». Це урядова організація і справді впливова. З німецького боку її очолює колишній прем'єр-міністр Бранденбурга Маттіас Платцек, давній симпатизант Путіна. Серед німецьких членів форуму – безліч російських агентів впливу. Відкрита участь «Німено-російського форуму» у пропагандистських операціях російських спецслужб – це дуже зловісна ознака.

У тому, що діяльність Загальнонімецького конгресу співвітчизників (як і інших філій ВКСРС у різних країнах світу) управляється з Москви і є саме операції спецслужб з політичного вербування російських емігрантів, сумніватися важко. Вражають масштаби цієї діяльності та її інтенсивність, яка різко зросла останні кілька років – після початку агресії Росії проти України, початку конфлікту на Донбасі та введення проти Росії міжнародних санкцій.

Загальна мета активності і Конгресів співвітчизників та інших споріднених їм утворень очевидна. Це спроби дестабілізації внутрішнього становища у демократичних країнах за допомогою пропаганди серед емігрантів, які стали ідеологічними противниками путінської Росії. Таким чином, уряд у Москві намагається хоча б частково компенсувати власні катастрофічні зовнішньополітичні провали.

Всесвітній конгрес російськомовного єврейства

Одночасно з МСРС у 2002 р. у Москві було створено ще одну організацію, націлена працювати не з усією еміграцією, лише з її частиною – Всесвітній конгрес російськомовного єврейства (ВКРЕ). Президентом ВКРЕ з 2007 р. був Борис Шпігель, член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації від Пензенської області. Зв'язок Шпігеля зі спецслужбами є очевидним, враховуючи те, що він закінчив у 2002 р. Академію зовнішньої торгівлі.

Членом президії ВКРЕ з Німеччини був Дмитро Фельдман, який очолював німецьку філію ВКРЕ. Філія зареєстрована в Німеччині під назвою «Weltkongress russischprachiger Juden e.V». Крім Берліна представництва ВКРЕ працювали у Москві та Нью-Йорку.

У 2009 р. Конгрес влаштував у Берліні з'їзд російських агентів впливу з усього світу – 400 осіб, включаючи дружніх політиків із різних країн. Для цього було орендовано на три дні готель Штайгенбергер у самому центрі Берліна. На честь Німеччини треба сказати, що жодних почесних гостей з її боку не було.

Офіційно конференція називалася «Уроки Другої світової війни та Голокосту», але головною метою її було публічне ухвалення п'яти резолюцій, які підтримують політику Путіна (тоді йшлося про Україну та Грузію). Можна уявити масштаби фінансування таких конференцій.

У 2010 р. ВКРЕ раптово зник, точніше, перетворився на зовсім іншу організацію, яка називається «Світ без нацизму» та зареєстрована у 2011 р. у Страсбурзі. Засновано її було в Києві у 2010 р. Голова того ж – Борис Шпігель. Наразі основне завдання цієї контори – проросійська пропаганда у Східній Європі, країнах СНД та Балтії. Під цим мається на увазі насамперед пропаганда сталінських та радянсько-патріотичних версій історії Другої світової війни під виглядом боротьби з нацизмом. Псевдорелігійна організація перетворилася на псевдоправозахисну. Ймовірно, це було пов'язано з перерозподілом ресурсів та посиленням пропагандистського тиску на колишні радянські республіки – насамперед Україну та Прибалтику.

Як сказав сам Шпігель в інтерв'ю «Комсомольській правді» у 2018 р.:

«Міжнародний правозахисний рух „Світ без нацизму" – це неурядова організація, яка об'єднує 156 національних антифашистських організацій із 30 держав та формує громадську думку у напрямку підтримки антинацистського руху в різних країнах світу». Можна не сумніватися, що всі ці 156 національних антифашистських організацій - московські агентурні центри.

У 2021 році глава організації Борис Шпігель був заарештований у Москві за звинуваченням у пропозиції хабара на суму близько 400000 доларів губернатору Пензенської області та взятий під варту на 2 місяці.

***

Найпотужніша і найвпливовіша державна освіта по роботі з еміграцією – фонд «Русский мир» – теж називається громадською організацією. Фонд створено за указом Путіна у 2007 р. Засновники – Міністерство закордонних справ та Міністерство науки та освіти. Голова правління фонду – В'ячеслав Олексійович Ніконов, онук Молотова та, за деякими відомостями, – генерал ФСБ. Принаймні ще 1991 року Ніконов був помічником голови КДБ СРСР Бакатіна. Усі члени правління фонду – високопосадовці урядовців.

Завдання фонду – фінансувати російські зарубіжні організації, корисні Москві. «Русский мир» створює в усьому світі свої «російські центри» – зараз їх понад двісті. У Німеччині «російські центри» є у Берліні, Нюрнберзі, Дрездені, Гельзенкірхені. Крім того, у Німеччині є сотні російсько-німецьких культурних товариств, практично у всіх містах. Вони всі фінансуються тією чи іншою мірою німецькою державою, але одночасно отримували гранти «Русского мира» для фінансування різноманітних освітніх та культурних проектів – відповідно до розроблених у Москві програм. Сьогодні важко уявити собі хоча б одне таке суспільство в Німеччині, яке не перебуває під впливом «Русского мира» чи споріднених йому організацій, не користується їхньою підтримкою в організації різноманітних культурних програм, які мають одночасно і пропагандистський зміст.

У списку дружніх персон та організацій Німеччини на сайті «Русского мира» перераховано понад 270 імен та найменувань. Це офіційні представництва фонду, засоби масової інформації, інститути, університети, культурні товариства, студентські асоціації, церковні громади, вищі навчальні заклади, школи, дитячі садки тощо.

Лише у липні 2022 р. фонд «Русский мир» був внесений до списку санкцій Євросоюзу і втратив можливість діяти в Європі легально. Але його люди, зв'язки та організаційна структура нікуди не поділися.

Росспівробітництво

Це, звичайно, тільки вершина айсберга. Є ще московські відомства, які не прикидаються громадськими організаціями, але займаються тим самим – починаючи з Росспівробітництва. Повна назва цього урядового органу – «Федеральна агенція у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, та міжнародного гуманітарного співробітництва». Росспівпраця створена у 2008 р., але є наступником Всесоюзного товариства культурного зв'язку із закордоном (ВОКС), що існував до 1958 р., а потім ще кілька разів змінював назву. У СРСР зв'язки із закордоном традиційно входили до компетенції держбезпеки, починаючи з ІНО ОГПУ. У пострадянський час ця ситуація не змінилася, тому Росспівпрацю можна сміливо вважати відомчим відростком ФСБ.

Росспівробітництво має 95 закордонних представництв, у 62 країнах функціонують 72 російських центри науки і культури. Характер та масштаби діяльності Росспівробітництва очевидні з його річних звітів. Як сказано у звіті Росспівробітництва за 2016 рік:

«Особлива увага Агентством приділялася реалізації Комплексної стратегії розширення гуманітарного впливу. <…> Особлива увага Агентством приділяється громадянам іноземних держав, які бажають здобути російську освіту. <…> В даний час в єдине освітньо-методичне та інформаційне простір інтегровано понад 6200 російських шкіл за кордоном. <…>. Понад 6000 організацій – це іноземні освітні організації всіх видів і форм власності, їх функціонують просторі СНД близько 5400 організацій. <…> Зібрано актуальні дані щодо рівня оснащеності, кваліфікації кадрів та потреб освітніх організацій з викладанням російської мови та освітою російською мовою від 1000 організацій, розташованих в Угорщині, Німеччині, Греції, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Словенії, Фінляндії, Франції, Хорватії, Чорногорії, Словенії, Австрії. У 2016 році курси російської мови діють у 58 країнах світу на базі 63 представництв Росспівробітництва. Навчання з їхньої основі пройшли близько 16000 людина. <…> У очному форматі проведено 7 заходів щодо підвищення кваліфікації із загальним числом учасників 672 особи та 12 заходів науково-методичного та експертного характеру із загальним числом учасників 676 осіб. Загальна кількість фахівців із країн СНД, які підвищили свою кваліфікацію у 2016 році, склала 4615 осіб.

У країнах далекого зарубіжжя (Греція, Сербія, Чорногорія, Чехія, Португалія, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія та ін.) проведено 102 заходи із загальною кількістю учасників понад 5700 осіб. <…> Щорічно квота на навчання іноземних громадян становить 15000. Квота на освіту зарекомендувала себе як один із ефективних інструментів російської «м'якої сили» на цьому напрямі міжнародного гуманітарного співробітництва. <…> У 2016 році Росспівробітництво продовжило здійснювати програму короткострокових ознайомлювальних поїздок до Російської Федерації молодих представників політичних, громадських, наукових та ділових кіл іноземних держав <…> У 2016 році за програмою Російську Федерацію відвідало 1000 іноземних молодих лідерів із 100. Стимулювання вивчення російської за кордоном за розробленими у Росії програмами і з допомогою навчених у Росії викладачів – це, звісно, ​​одночасно пропагандистська і вербувальна діяльність, націлена, насамперед, друге і третє покоління емігрантів. Причому з наймолодшого віку.

***

Представництво Росспівробітництва в Берліні - Російський будинок науки і культури (РДНК) на Фрідріхштрассе. Ще за радянських часів будівля ця носила серед емігрантів назву «Будинок Культури ім. Дзержинського». Було відомо, що ранг директора РДНК – полковник. Свого часу директором такого ж будинку у Дрездені був майор Путін.

У РДНК у Берліні розташовані багато різних організацій, зв'язок яких із російськими спецслужбами безперечний. Серед них є одна особливо цікава – «Федеральна спілка німецьких товариств «Захід-Схід» – Bundesverband Deutscher West-Ost-Gesellschaften e.V. (BDWO).

Союз об'єднує, як сказано на його сайті, «понад 70 громадських організацій, які прагнуть поглиблення відносин із мешканцями держав – наступників колишнього Радянського Союзу». Голова спілки – Петер Франке. Союз був заснований 1996 р. у Берліні, але має свою передісторію.

У 1955 р. у Кельні було створено видавництво з промовистою назвою «Радянський Союз сьогодні» (Sowjetunion heute). У 1992 р. вона змінила назву на «Wostok», а в 2002 р. переїхала до Берліна. Відповідальний редактор – Петер Франке. З 1955 до 1991 року відділ друку посольства СРСР у Бонні публікував у цьому видавництві свій журнал під назвою «Радянський Союз сьогодні». Цілком зрозуміло, що видавництво саме з цією метою було створено «Радянським Союзом». З розвалом СРСР і видавництво, і журнал змінили назви.

З 1992 р. видавництво «Wostok» випускає щоквартальний журнал «Wostоk» – «соціально-політичний та культурно-політичний журнал про Росію та країни колишнього СРСР». З 2007 року у видавництві виходить ще й журнал для тих, хто вивчає російську мову По світу.

Петер Франке також є членом Петербурзького діалогу (Petersburger Dialog e.V.) – урядового російсько-німецького форуму, куди випадкові люди потрапити не можуть. При цьому, що особливо дивно, в мережі не вдалося знайти жодних біографічних даних про Петера Франка. Немає ні року народження, ні професії, ні місць навчання, що для публічної людини на Заході вкрай незвично.

Цей приклад наочно демонструє, як співробітник радянського пропагандистського видавництва на Заході може перетворитися на німецького громадського діяча, постійно з'являтися в російській пресі та займати високу посаду в Німеччині, а на базі колишнього радянського видавництва може бути створена німецька квазігромадська організація з більш ніж пристойними, на перший погляд, цілями та широкими зв'язками по всій країні, але яка явно виконує розвідувальні функції.