Серед багатьох міжнародних псевдоакадемій з гебешною підкладкою, що виникли в Росії відразу після розвалу СРСР, Академія проблем безпеки, охорони та правопорядку (АБОП) – найцікавіша. І, мабуть, найуспішніша, якщо мати на увазі відповідність цілям спецслужб. Хоча сама АБОЗ формально була розпущена в 2009 р. після скандалу в німецькій пресі, в Росії вона продовжує існувати під зміненою назвою. Нікуди не поділися її партнери, російські та закордонні, напрацьовані зв'язки та заснований нею навчальний заклад. Та й процес створення і розпуску АБОП представляє винятковий інтерес розуміння нових, які у 90-ті роки методів роботи російських спецслужб. АБОП було створено у 1999 р., її президентом аж до осені 2008 р. був генерал-лейтенант КДБ Віктор Шевченко, до 2000 р. начальник військової контррозвідки Головного штабу Ракетних військ стратегічного призначення.

Прес-служба була представлена ​​на сайті АБОЗ – www.abop.su – двома ветеранами контррозвідки КДБ, полковником та генералом, та одним нещодавнім випускником академії ФСБ. Численні віце-президенти, реальну кількість яких по відкритій пресі важко визначити, теж часто генерали.

Як стверджував у численних інтерв'ю генерал Шевченко, ідея академії належить самому Путіну. Він висловив її на одному із засідань апарату Ради Безпеки РФ, яким тоді керував. Ціль ініціативи – «об'єднати діяльність громадських організацій, які займаються проблематикою безпеки та оборони держави».

Формулювання дивне. Проблеми «безпеки та оборони держави» несекретними бути не можуть. А громадські організації те й громадські, що нічим секретним не займаються, оскільки можуть мати доступу до державним секретам. Або секрети – не секрети, чи організації – не громадські.

Ініціативу Путіна тоді дружно підтримали Рада безпеки, Міноборони, МВС, ФСБ та інші вищі відомства держави. Академію було зареєстровано у серпні 2000 р., а жовтні затверджено «провідним науковим громадським центром Комітету Державної Думи РФ з безпеки для науково-дослідного забезпечення законодавчої роботи у цій галузі».

До складу Академії входили практично всі силові міністри РРФСР, чинні та колишні прем'єр-міністри, а також практично всі вищі посадовці країни. За даними 2004 року, членами АБОЗ були 58 голів суб'єктів федерації.

На інтернет-сторінці www.abop.ru (що зникла у 2009 р.) було опубліковано список членів Академії у кількості 141 особи. Мабуть, тут представлені лише найважливіші, оскільки всього у понад 60 регіональних відділеннях АБОЗ та шести філіях у країнах СНД налічується чи то 5–6, чи то 8,5 тисяч членів.

Згідно зі статутом, Академія – госпрозрахункова організація, що фінансується за рахунок членських внесків та замовлень на виконання наукових праць у галузі безпеки держави. В одному з інтерв'ю 2004 р. Віктор Шевченко згадав, що Академія підготувала 193 наукові огляди та 30 науково-дослідних робіт на замовлення адміністрації президента, апарату Ради безпеки та силових відомств.

Академією було засновано цілу систему про «суспільних нагород»: Орден Петра Великого трьох ступенів, орден Святого князя Олександра Невського трьох ступенів, орден «Велика Перемога», орден Михайли Ломоносова, орден «Меценат Росії», премії ім. Ю.В. Андропова імені Г.К. Жукова, імені Дійсний член Міжнародної Педагогічної Академії, Академії Народів Світу та ін.

М.В. Ломоносова, імені Петра Великого, «За кохання та вірність вітчизні», «За заслуги у забезпеченні міжнародної безпеки», «Честь слава гордість Росії» та «Катерина Велика». До премій додаються відповідні медалі. Вищим громадським орденом Петра Великого «за видатні заслуги та великий особистий внесок у розвиток та зміцнення Держави Російської» нагороджено президента Путіна і ще незліченну кількість вельми важливих людей. А також міста, заводи та трудові колективи.

Академія удосталь роздавала свої підроблені наукові титули та ордени всередині Росії, але головне її завдання було входити таким шляхом у контакт з важливими іноземними персонами: членами урядів, послами, військовими аташе, великими бізнесменами та політиками. У Росії це робилося на прийомах в іноземних посольствах, за кордоном під прикриттям російських консульств та посольств.

Чи не у всіх країнах світу існували філії АБОЗ. У Німеччині президентом німецької філії АБОЗ був Вольф-Олаф Пентцер (Wolf-Olav Paentzer), торговець машинами з міста Грайфсвальда (колишня НДР), у минулому співробітник тамтешнього військового заводу. Як згодом з'ясувалося, Пентцер у 80-х роках був секретним співробітником ШТАЗІ, а за деякими ознаками – і агентом КДБ.

У 2007 році Пентцер став членом впливового Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP). На той час керівником Східноєвропейського відділу DGAP був політолог Олександр Рар (Alexander Rahr), також нагороджений орденом Петра Великого, автор кількох пропутинських книг. Вже у 2011 році, після викриття АБОП та Пентцера у німецькій пресі, фірма Hanse Autohaus Paentzer GmbH увійшла до списку спонсорів DGAP.

У Німеччині АБОП активно роздавала ордени найрізноманітнішим важливим людям, у тому числі великим політикам, громадським діячам та власним «друзям». У липні 2005 року на сайті АБОП було опубліковано список осіб, нагороджених за один прийом орденами АБОП у Німеччині 22 червня 2005 р. Це цілий натовп із співробітників російських посольських установ та німецьких громадських діячів та політиків – починаючи з прем'єр-міністра Бранденбурга Матрана Матіа.

Список орденоносців, які мешкають у Німеччині, надзвичайно цікавий: «ПЛАТЦЕК Матіас – Президент Бундесрата, прем'єр-міністр землі Бранденбург.

МОМПЕР Вальтер – Президент Палати депутатів (парламенту) Берліна.

МИХЕЛЬС Мартіна – Віце-президент Палати депутатів (парламенту) Берліна.

Хельмут – Керівник реферату Міністерства юстиції та у справах Федерації та Європи землі Бранденбург.

Штауд Андреа - Правлячий бургомістр м. Торгау.

ФЮРЕР Райнхард – Президент Народного союзу з догляду військових могил.

Ерлер Гернот - Координатор МЗС ФРН з суспільно-політичних зв'язків з Росією.

ХОФФМАНН Карл-Хайнц - активіст Товариства німецько-російської дружби. CІМОН Анна Георгіївна – Президент інтерклубу «Берлін – Карлсхорст».

СИМАНОВИЧ Євгеній Миколайович – Активіст товариства німецько-російської дружби.

ДРЕЄР Георгій Йосипович – ветеран ВВВ. БАСКІН Михайло Ізраїльович – ветеран BOB, блокадник. КОЛОДИЗНЕР Яків Йосип-Абович – ветеран ВВВ. СУХОЛУЦЬКИЙ Мирон Григорович – ветеран ВВВ. ІХТЕЙМАН Мойсей Нахманович – ветеран ВВВ. ДЕРНБЕРГ Штефан – німецький антифашист, доброволець Червоної Армії. МЕБЛІ Мориць – німецький антифашист, доброволець Червоної Армії.

ПОДИМАХІНА Ганна – німецька антифашистка, доброволець Червоної Армії.

Флорін Петер – німецький антифашист, доброволець Червоної Армії. Штрауб Фріц - німецький антифашист, доброволець Червоної Армії.

МОДРОВ Ганс – почесний голова ПДС (Партія демократичного соціалізму).

БІДНАРІК Хорст – голова Спілки антифашистів району Трептів (Берлін).

ВОЛЬФ Маркус – письменник, публіцист

Тлуска Еріка. ЯН Петер - директор російсько-німецького музею «Берлін-Карлсхорст».

Фішер Вольфганг - Керівник Управління міжпарламентських зв'язків бундесрату.

РУМПЕ Моніка - Радник Управління міжпарламентських зв'язків бундесрату.

МОКЕНХАУПТ-ГОРДОН Інес – Керівник Служби відвідувачів бундестагу.

ФУНКЕ Лотар – Керівник служби протоколу Палати депутатів (парламенту) Берліна.

СТОКС Крістіан – Керівник служби протоколу та зовнішніх зв'язків Сенату Берліна.

БЮХНЕР Ханс-Георг – співробітник відділу міського розвитку Сенату Берліна.

БРУХ Міхаель – заступник керівника служби протоколу та зовнішніх зв'язків Сенату Берліна.

ВЮББЕ Беніта – співробітниця відділу міського будівництва Сенату Берліна.

ФЕТТЕР Рене — речниця уряду. Переговори. КНАПЕ Майкл — бургомістр м. Троєнбріцен. ILC Пітер — бургомістр м. Порох.

ПІХ Сирілл - Голова товариства «Берлінські друзі народів Росії».

НОЙБЕР Ойген - член правління товариства «Берлінські друзі народів Росії».

ХЕРМАНН Хорст - член правління товариства «Берлінські друзі народів Росії».

ПЕТЕРСЕН Кнуд – архітектор реконструкції меморіалу у Трептів-парку. ПЕТЕРСЕН Петер – архітектор реконструкції меморіалу у Трептів-парку. МЮЛЕР Клаус-Дітер – співробітник фонду «Саксонські меморіали».

Олександр Миколайович – співробітник фонду «Саксонські меморіали».

ПРИС Лутц - член правління товариства «Берлінські друзі народів Росії»».

Персонажі, перелічені у цьому списку, можна розділити на кілька основних груп.

• Німецькі політики різного рангу, депутати та співробітники Бундестагу, федеральних та земельних урядів.

• Функціонери різних німецько-російських громадських організацій чіткої ідеологічної спрямованості.

• Радянські емігранти – ветерани війни.

• Старі друзі – функціонери колишнього уряду НДР.

Остання група представлена ​​двома більш ніж цікавими особистостями. Ханс Модров – колишній член Політбюро ЦК РЄПН та останній голова ради міністрів НДР – відрекомендований як Почесний голова Партії демократичного соціалізму (нині партія Лінке – Ліві).

Генерал-полковник Маркус Вольф – начальник Головного управління розвідки Міністерства державної безпеки НДР у 1958–1986 роках, тобто головний шпигун НДР, названий «письменником».

Загалом можна з упевненістю вважати, що натовп «орденоносців» складається з двох груп – агенти Москви, що вже діють, і потенційні об'єкти вербування. Процедуру вручення орденів у посольстві Росії можна як перший крок до вербування. Наскільки ці зусилля виявилися успішними – про це можна судити з наступної активності нагороджених.

Ми вважаємо, що, наприклад, немає жодних сумнівів щодо Маттіаса Платцека. Він постійно висловлює сприятливі для Москви погляди.

Разючою здається безсоромність і наївність діяльності АБОП.

Схоже, що російські генерали спецслужб щиро не розуміли, що публікація списку нагороджених, де в одному ряду з іменами відомих німецьких політиків стоїть ім'я Маркуса Вольфа, компрометує перших і ускладнює завдання, яке вони вирішують. Більше того, повідомлення про нагородження та список нагороджених на сайті АБОЗ супроводжувалися фотографіями моменту нагородження лише двох осіб – посла РФ у Німеччині Котенєва та Маркуса Вольфа.

Однак на той момент нічого страшного не сталося. Публікація списку на сайті АБОЗ пройшла непоміченою, про нього згадали лише у 2008 р., коли навколо АБОЗ розігрався скандал.

Кульмінацією успіхів АБОЗ у Німеччині можна вважати червень 2006 року.

Тоді було зроблено десант абопівського керівництва до Баварії. Президент АБОЗ генерал-лейтенант КДБ Шевченка з великою помпою особисто вручив орден Петра Великого міністру внутрішніх справ Баварії (та її майбутньому прем'єр-міністру) Гюнтеру Бекштайну. Особливою пікантністю виглядав напис на вивороті псевдоордену - «За заслуги перед Росією». Одночасно абопівські ордена різних ступенів здобули ще понад 50 відомих баварців – політики, поліцейські, журналісти, діячі культури. Бог знає скільки референтів Бекштайна було завербовано.

Список нагороджених у Баварії набагато різноманітніший у соціальному сенсі, ніж список нагороджених у Берліні роком раніше. У ньому політики та вищі чиновники, священики, поліцейські, музиканти, лікарі, журналісти, бізнесмени.

Щоб усвідомити протиприродність того, що відбувається, треба згадати, яких праць коштувало ШТАЗІ та КДБ за часів залізної завіси підводити своїх людей зі Східного Берліна до великих західних політиків. Роки ретельної підготовки! А тут просто - приїжджає делегація держбезпеки з Москви великим натовпом, з нею випивають, закушують, спілкуються, за нагороди дякують... Причому на урядовому рівні.

Серед усіх баварців, які брали участь у цьому дійстві, відчула недобре лише одна журналістка місцевої газети, яка мала писати про нього репортаж. Вона не знала жодного слова російською мовою, але, знайшовши в мережі сторінку АБОП, була здивована великою кількістю людей у ​​мундирах, що якось не відповідало іміджу «благодійної організації». Її розшуки викликали невдоволення та навіть погрози з боку Міністерства внутрішніх справ Баварії.

Мотором всього цього заходу був Крістіан Хольтц (Christian Holtz), лікар з баварського села Денкендорф, на північ від Мюнхена, що носив титул «професор АБОП» і багато разів бував у Росії.

У жовтні 2006 року в Денкендорфі було урочисто відкрито представництво АБОЗ, а сам Хольтц був призначений представником АБОЗ по Баварії. На урочистостях із цієї нагоди Віктор Шевченко роздав місцевим журналістам та політикам ще одну порцію орденів.

***

Не менш нахабно виглядала вилазка АБОП до Англії у жовтні 2005 р.

Ось уривки з повідомлення на вебсайті АБОЗ (пізніше ліквідованої):

«01.11.2005 20:16 Конфедерація британської промисловості ухвалила делегацію АБОЗ у Лондоні.

З 24 по 26 жовтня 2005 року в Конференц-центрі Лондона відбулася міжнародна науково-практична конференція «Енергетика, економіка, інвестиції та ризики в Китаї та Росії», організована компанією «Петролеум економіст банк» для членів Конфедерації британської промисловості, які підтримують ділові контакти з британськими партнерами. Як офіційних гостей на конференцію було запрошено делегацію АБОП у складі віце-президента та керівника Департаменту міжнародних організацій Академії, доктора філософії, генерал-лейтенанта С.В. Лекарєва, радника президента АБОЗ з питань кримінального права В.Л. Юркової та завідувача кафедри англійської мови Академії професора І.І. Корольової.

Представляючи учасникам семінару делегацію АБОЗ у «російський день» конференції, головуючий директор компанії «Петролеум економіст» Найджел Бенс зробив коротке повідомлення про діяльність АБОЗ, поіменно представивши членів делегації Академії. З цікавістю понад 100 учасників семінару, серед яких були бізнесмени зі США, Канади, Німеччини, Швейцарії, Скандинавії, Австралії, Франції та Італії, вислухали 40-хвилинну доповідь віце-президента Академії С.В. Лекарєва на тему «Характерні особливості сучасного тероризму на пострадянському просторі». Доповідь, яка вдвічі перевищила регламент, була зроблена англійською мовою з одночасним посторінковим виведенням тексту на екран монітора відеоустановки.

На пленарному засіданні конференції з розгорнутим повідомленням на тему «Проблеми кримінально-бюрократичного переділу власності (захоплення підприємств) у Росії» виступила член делегації АБОЗ В. Л. Юркова.

Виступ був із інтересом вислуханий представниками компаній, які надають послуги у сфері захисту від підприємницьких ризиків, які під час обговорення виявили підвищений інтерес до т.зв. «справі ЮКОСу».

У ході конференції делегацією АБОЗ були встановлені перспективні контакти з представниками британських ділових та фінансових кіл. Із зазначеними особами було проведено бесіди про можливості Академії в організації безпеки підприємницької діяльності на території СНД. З низкою бізнесменів у зв'язку було досягнуто домовленості про організацію ділових зустрічей у Москві.

У завершальний день конференції керівництво компанії «Петролеум економіст», яке має намір провести аналогічний семінар у квітні 2006 року, запросило делегацію АБОЗ взяти участь у черговому обговоренні, яке торкнеться проблем енергетики, економіки, інвестицій та ризиків в Україні та Іраку.

25 жовтня делегація АБОЗ взяла участь у відкритті філії АБОЗ у Лондоні, керівником якої був призначений професор Найджел Бенс, дійсний член Академії, англійський історик, письменник і журналіст. <…> 27 жовтня на прохання головного редактора московського журналу Monolith Digest Олексія Грінберга відбулися попередні переговори з представниками кількох британських видань, зокрема Global Agenda Magazine, Petroleum Economist та Money Week, щодо можливостей та умов розповсюдження журналу у Великій Британії, Канаді та Австралії. <…> На прийомі, що відбувся 26 жовтня в посольстві Росії у Великій Британії на честь прибуття делегації АБОЗ, Юрій Вікторович Федотов, посол Росії в Лондоні, колишній заступник міністра закордонних справ Російської Федерації, представник Росії при ООН, був нагороджений орденом Петра Великого I ступеня за видатний особистий внесок у зміцнення Російської держави. Орден Олександра Невського I ступеня був нагороджений генерал-майор Микола Нестерович Коваль, військовий аташе Росії у Великій Британії. Під час детального обговорення на прийомі керівників російської місії було ознайомлено з діяльністю Академії та окреслено майбутні заходи, які будуть проведені спільно зі співробітниками посольства. Усім учасникам було вручено брошури АБОЗ, останній випуск журналу Monolith Digest з матеріалами про Академію та матеріали конференції, в якій взяла участь делегація Академії. Посол Юрій Федотов висловив готовність надати всіляке сприяння заходам Академії у Великій Британії, спрямованим на зміцнення британсько-російських відносин.

У цьому тексті можна будувати висновки про цілі і методи діяльності АБОП, і характері її взаємин із офіційними російськими представництвами там. Успіх очевидної вербувальної активності АБОП великою мірою був зумовлений підтримкою та прикриттям російських посольств. Немає підстав вважати, що встановлені АБОЗ за кордоном зв'язку в промислових та політичних колах були обірвані після раптової ліквідації АБОЗ у 2008 році.

Пікантність усієї ситуації полягає ще й у тому, що генерал-лейтенант та «лікар філософії» Станіслав Лекарєв, який розповідав у 2005 р. англійським промисловцям про тероризм на пострадянському просторі, – офіцер КДБ, який у 1963–75 роках працював резидентом КДБ у Лондоні. Як пише сам Лекарєв в автобіографії, опублікованій на сайті АБОП: «Після тринадцяти років роботи у зовнішній контррозвідці ПДУ (1963-1975 роки) наступні 13 років (1975-1988 роки) – а це моє щасливе число – я служив у центральному апараті внутрішньої контррозвідки. контррозвідувальний контроль діяльності американських кореспондентів, акредитованих при Відділі печатки МЗС СРСР у Москві».

Подібні акції АБОП проводила у багатьох країнах світу, а списки нагороджених іноземних політиків, дипломатів та промисловців неоглядні.

Те, що АБОЗ діяла за кордоном з повної згоди та за підтримки російських дипломатичних представництв, підтверджується договором, укладеним між АБОЗ та Дипломатичною академією МЗС РФ у 2007 році:

«5 грудня 2007 року в ректораті Дипломатичної академії Міністерства закордонних справ Російської Федерації (ТА МЗС Росії) відбулося підписання Договору між Дипломатичною академією Міністерства закордонних справ Російської Федерації та Академією проблем безпеки, оборони та правопорядку про співробітництво в галузі міжнародних відносин».

Ліквідація ABOP

17 червня 2008 р. у газеті «Ді вельт» було опубліковано статтю Дірка Банзе та Уве Мюллера під назвою «Російські йдуть» з виразним підзаголовком «Московська академія спецслужб відкрила для себе Німеччину як зону оперативної діяльності. У Баварії вона вже зміцнилася. Як старі кадри КДБ та ШТАЗІ плетуть свої мережі».

Ще одна стаття про АБОЗ, Йозефа Хуфельшульте, вийшла в липні 2008 р., у №28 журналу «Фокус» під назвою «Шпигуни в гостроносих черевиках». Вона з'явилася на інтернет-сторінці журналу 6 липня 2008 року.

Сьомого липня 2008 р. стислий виклад статті у «Фокусі» було опубліковано російською мовою на сайті ІНОПРЕСА під заголовком «Сумнівний орден з Москви».

У статті йшлося: «Близько 100 німецьких політиків, науковців, офіцерів та високопосадовців поліції є кавалерами ордена Петра Великого... наразі Відомство з охорони конституції та Федеральна служба розвідки та контррозвідки проводять перевірку академії, яка нагороджує цим орденом. Її очолюють нинішні та колишні генерали російських спецслужб». У статті називалися імена деяких нагороджених – Гюнтер Бекштайн, Маттіас Плацек, Маркус Вольф, Олександр Лукашенко, Кім Чен Ір.

8 вересня сторінку із цією статтею ще можна було знайти на сайті inopressa.ru, пізніше вона зникла. 2 вересня у будівлю АБОЗ у Москві на Садово-Кудринській вул. 26/40 вперше з'явилися співробітники Генеральної прокуратури. Очевидно, статтю в Інопресі помітили одразу після періоду відпусток, який закінчується у серпні.

22 вересня 2008 р. на інтернет-сторінці Генеральної прокуратури РФ з'явилося офіційне повідомлення про те, що «Генеральною прокуратурою Російської Федерації вживаються заходи щодо ліквідації Академії та автономної некомерційної організації «Національний комітет громадських нагород», а також притягнення винних осіб до відповідальності».

«Національний комітет громадських нагород» – організація, створена у 2005 р. всередині АБОЗ для того, щоб нагороджувати орденами від її імені, а не від імені АБОЗ. Очолював її той самий генерал Шевченко.

Формулювання «вживаються заходів щодо ліквідації» говорить про те, що беззастережний наказ ліквідувати АБОЗ прийшов із самого верху.

АБОП інкримінувалися переважно такі дії: а) АБОП «позиціонує себе як державна структура... і незаконно використовує символи та атрибути державної влади»; б) заснувала 73 види нагород (ідентичних державним), запроваджено «формене обмундирування, аналогічне військовій формі, а також військові звання»; в) членам АБОЗ присвоювалися звання дійсних членів та членів-кореспондентів Академії, «при цьому тільки Російська академія наук може мати у своєму складі дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів»; г) АБОП надавала вчені звання – доктор наук, кандидат наук, професор, доцент; д) «Співробітникам Академії видаються службові посвідчення, які мають схожість із посвідченнями державного зразка», за допомогою яких відбувалося «лобіювання інтересів різних структур».

Оголошення про початок кампанії проти АБОЗ з'явилося в найрізноманітніших ЗМІ. Окрім переліку звинувачень Генеральної прокуратури проти АБОЗ, у багатьох повідомленнях згадувалося про кількох іноземних політиків, нагороджених орденами АБОЗ: Лукашенка, Назарбаєва, Туркменбаші Ніязова, Маргарет Тетчер, принцесу Кентську та інших. Не було жодної згадки про нещодавні статті в Die Welt та Focus у російській пресі. Також не було жодної згадки про німецьких політиків — Платцека, Бекштейна, Вольфа та інших, — чиї нагороди спричинили скандал у Німеччині та розслідування діяльності АБОЗ.

В офіційному виданні Російського уряду «Російській газеті» у статті, присвяченій нападу Генпрокуратури на АБОЗ (25.09.2008), згадувався лише один нагороджений – Віктор Янукович.

У цій статті вказуються і статті адміністративного кодексу, які застосовані до АБОП: «...стаття 17.11, частина 2. Вона карає за виготовлення нагород, схожих на державні. Стаття справді рідкісна, як і її сусідка, – стаття 17.10, у якій прописано покарання за використання держсимволіки».

Характер висвітлення кампанії проти АБОЗ у російській пресі, очевидно, свідчить про те, що саме німецькі публікації стали приводом для ліквідації АБОЗ і інформація в пресі з цього приводу контролювалася спецслужбами. В іншому випадку даних про діяльність АБОЗ, які легко знайти в інтернеті, було б набагато більше.

Судячи з характеру інформації в пресі, уряд вирішив, виключивши будь-які згадки про звинувачення у шпигунстві, висунуті проти АБОП у Німеччині, представити її як незначну громадську організацію, створену з шахрайською метою відставними військовими для торгівлі несправжніми орденами та званнями. І виключити будь-який зв'язок її не лише зі спецслужбами, а й з будь-якими державними установами всередині Росії та за кордоном.

Фраза «А російські дипломати взагалі цілком офіційно вручали регалії АБОЗ закордонним діячам у своїх посольствах, немов держнагороди!» виникла лише у статті належить вид. Шпрингер журналу The New Times.

Звинувачення на адресу АБОЗ виглядають дивно. У Росії з початку 90-х років було створено безліч громадських організацій, у тому числі і які називаються «академії», які мали свої нагороди (ордена, медалі тощо), і роздавали «наукові» звання та титули. За даними кореспондента The New Times, у Москві зареєстровано понад 80 некомерційних організацій, які використовують у назві слово «академія». Усі вони тією чи іншою мірою пов'язані з держструктурами. Жодна з таких організацій, крім АБОЗ, не потрапила під удар Генеральної прокуратури.

Усі невручені нагороди було конфісковано з офісу АБОЗ, мабуть, одразу після візиту туди Генпрокуратури. За повідомленням Російської газети, 29 вересня відбулася самоліквідація Національного комітету із громадських нагород».

9 жовтня 2008 р. рішенням суду району Хамовники м. Москви Віктора Шевченка було оштрафовано на 500 рублів (близько 125 євро), а всі нагороди АБОП конфісковано. Очевидно, це було все, чого можна було досягти через суд.

Такий результат явно суперечив первісному наміру Генпрокуратури ліквідувати АБОЗ. Подальші події, мабуть, були обумовлені небажанням російських членів АБОЗ, не поінформованих про її дійсну роль і підґрунтя подій, що відбуваються, погодиться з самоліквідацією АБОЗ. Яка, на відміну долі «Національного комітету громадських нагород», формально залежала від рішення загальних зборів членів АБОП, а не лише від генерала Віктора Шевченка.

***

Серед безлічі публікацій у російській пресі, що повторюють одна одну та офіційну версію Генпрокуратури, можна виділити кілька статей, з яких можна зрозуміти підґрунтя скандалу з АБОП та характер подій, з ним пов'язаних.

Одна з них вказує на конфлікт між ФСБ та ГРУ у зв'язку зі справою АБОЗ.

2 жовтня у газеті «Аргументи тижня» вийшла стаття В'ячеслава Морозова (підписався як «колишній член АБОЗ») «Гігантський академічний блеф закінчено».

Морозов – журналіст, який спеціалізується з тем ФСБ і пов'язані з ФСБ. Він автор книги «Адмірал ФСБ» (2009 р.) про Германа Угрюмова. Адмірал Угрюмов (помер у 2001 р. у Чечні) був заступником директора ФСБ Патрушева та відповідав за чеченську лінію у роботі ФСБ. У книзі Олександра Гольдфарба Саша, Володя, Борис. Історія вбивства» (2007) адмірал Герман Угрюмов називається як можливий організатор вибухів житлових будинків у Москві у вересні 1999 р.

У біографії Морозова йдеться, що він як журналіст американської кампанії «NBC-news» «побував у багатьох російських гарячих точках».

Згідно з Морозовим, «яйцеголові співробітники військової контррозвідки» організовували АБОЗ у 1999 р. відповідно до рішення Ради безпеки РФ. Віктора Шевченка у статті названо полковником.

Військова контррозвідка – це функція КДБ, хоча стаття Морозова, як це буде видно з подальшого, спрямована проти ГРУ.

АБОП, за Морозовим, була задумана як громадська організація, яка мала забезпечити Путіну обрання на другий термін – «Щось на кшталт партії наукової еліти Росії. Для цього об'єднали під одним дахом вчених у сфері оборони, безпеки та правопорядку... Коли альянс пропрезидентських партій було створено, потреба послуг академії відпала. Контроль з АБОП було знято. Академія пішла врозріз». Після чого вона перетворилася на шахрайську контору, що займалася махінаціями, переважно продажем несправжніх орденів.

Про звинувачення у шпигунстві та взагалі про публікації 2008 р. у німецькій пресі Морозов не згадує.

Однак він, можливо, єдиний журналіст, який писав про АБОП, цитує статтю московського кореспондента Клуссмана з журналу Der Spiegel за 2005 рік під назвою «Сяючі ордени», в якій описувалася діяльність Академії національної безпеки, оборони та правоохоронної діяльності (АНБОП) – вищого навчального закладу, організованого АБОП і де, за словами Клуссмана, готували шпигунів. Сам Морозов наводить список із 20 імен професорів Академії – «імена фахівців зі шпигунства у званні полковників ГРУ та з науковими ступенями».

У статті натякається на те, що в «засвічуванні» Академії винне ГРУ і що це «привід для розгляду спеціальними засобами ФСБ».

Закінчується стаття пропозицією зберегти АБОЗ, змінивши його керівництво.

Наведений Морозовим список імен «полковників ГРУ» справді можна знайти на інтернеті, але не на сайті АБОЗ, а на сайті агентства «Павутина», очолюваного «полковником безпеки» Пушкарьовим, який є одночасно проректором з наукової роботи Академії національної безпеки, охорони та правопорядку – заснованого АБОЗ вищого навчального закладу.

Серед викладачів аж ніяк не лише одні полковники ГРУ, є представники та інших спецслужб, але серед тих, у яких зазначені звання та рід військ, полковники ГРУ справді переважають.

АНБОЗ благополучно пережила ліквідацію АБОЗ і продовжувала існувати у вигляді державного ВНЗ з багатьма філіями в різних регіонах Росії.

***

Надзвичайно цікава стаття Андрія Солдатова в опозиційній «Новій газеті» під назвою «Корочки» в мундирі, що вийшла тижнем пізніше статті Морозова («Нова газета», 09.10.2008).

Андрій Солдатов – журналіст, який спеціалізується на темі російських спецслужб та працює для опозиційної преси. Він автор (разом з Іриною Богорад) вийшла в 2010 р. в Англії та США книги The New Nobility. The Restoration of Russia's Security State і Enduring Legacy of KGB». Солдатів та Богорад – власники електронного журналу Agentura.ru.

У статті Солдатова, як та інших статтях, акцент робиться на діяльність АБОП з нагородження орденами і присвоєння звань. У ній також не згадуються німецькі публікації та називаються лише ті нагороджені АБОЗ іноземці, імена яких з'являються і в інших публікаціях (Тимошенко, Ніязов, Лукашенко, Тетчер...).

Солдатов, однак, зазначає, що підтримку АБОЗ спочатку надавав Михайло Фрадков, директор Служби зовнішньої розвідки та колишній прем'єр-міністр.

Крім того, Солдатов, посилаючись на «швейцарських журналістів», пише, що в кантоні Цуг зареєстровано відділення російської компанії GRS-Group – GRS Group Europe AG. На сайті цієї компанії вказана та сама адреса, за якою розташовувався офіс АБОП до березня 2008 р. (Комсомольський проспект, 18), а також є символіка АБОП.

У 2010 р. на сайті компанії вказана вже інша адреса.

Солдатов пише, що послуги, які надає GRS-Group, настільки різноманітні (від піару до безпеки), що складно зрозуміти, чим саме зайнята ця організація. Незважаючи на те, що телефони академії та GRS Group також збігаються, Віктор Шевченко стверджує, що ніколи не чув про цю організацію».

Судячи з сайту, GRS Group має пряме відношення до діяльності спецслужб та працює у багатьох країнах світу. Зокрема, у статті "Як і навіщо потрібно контролювати інтернет?", розміщеній на сайті, сказано, що один із підрозділів GRS Media Group інформаційно-аналітичне агентство "Червона Лінія" - "структура, яка ось уже 6 років спеціалізується в тому числі і на моніторингу інтернету і, як тут кажуть, "на негласній роботі з окремих проектів".

Тільки на сторінці однієї з гілок холдингу, GRS Media Group вказані імена керівників, інші групи холдингу – GRS Security Group, GRS Strategy Group – не дають про себе жодної інформації. Виняток – одне французьке ім'я – Шарль E. Роле (Charles E. Rollet, Виконавчий директор GRS Group/CEO).

На сторінці «Історія та розвиток» сказано:

«У 1997 році ця компанія була приватизована для того, щоб запропонувати свої досвід і знання будь-якій фірмі, яка потребує захисту своєї діяльності в середовищі, що постійно змінюється.

У 2004 році відбувається основний поворот у послугах, що надаються нами. Створюються нові компанії для сприяння розвитку наших клієнтів, головним чином, надаючи стратегічні консультації, торговельні представництва в СНД, надання допомоги у впровадженні російських компаній за кордоном.

У 2005 році компанія почала займатися іншими видами діяльності, такими як будівництво вертолітних аеродромів та архівація документів. Мета: освоєння нових сфер діяльності та відповідь на зростаючі потреби.

2007 рік ознаменований нашою десятою річницею та запуском третьої групи діяльності разом із засобами інформації, орієнтованої на PR-, IR- та GR-діяльність; і знову ж таки для того, щоб запропонувати нашим клієнтам ширшу і повнішу гаму рішень».

Фраза «У 1997 р. компанія була приватизована» означає, швидше за все, що спочатку вона була якоюсь державною структурою, можливо, одним із підрозділів спецслужб. Створення 1999 р. АБОП (з тією самою адресою) можна як ще один, паралельний варіант мімікрії спецслужб – тепер уже не під комерційну, а під громадську організацію.

Назва російського холдингу практично збігається з назвою іншої неросійської фірми, що мала у 2008 р. представництва у різних країнах світу, у тому числі й у Німеччині (Мюнхен) – GRS Group, але схоже, що не пов'язана з російською фірмою. Її колишній сайт зараз веде на сайт фірми Kinsey Allen International (адреси представництв фірми в різних країнах переважно ті ж, що й у GRS Group).

Швейцарська філія російського холдингу називається GRS Group Europe AG, зареєстрована в кантоні Цуг 14.12.2007 р. на ім'я п'ятьох фізичних осіб – двох швейцарців та трьох російських громадян. Акціонерний капітал – 100 000 шв. франків.

Місцем проживання одного із російських громадян (Andrey Bayl) вказано Гамбург. Решта – Ярослав Сьомін та Олег Михайлов (Yaroslav Semin та Oleg Mikhaylov) – жителі Москви. 11 січня 2008 р. фірма змінила місце та переїхала до Баару (кантон Цуг).

Мета створення фірми – «Verwaltung und Management Internationaler Beteiligungs- und Handelsgesellschaften».

Олег Михайлов може бути ідентифікований як директор Департаменту зовнішніх комунікацій ВАТ «Связьинвест». «Связьинвест» - найбільша телекомунікаційна компанія в Росії.

Олег Михайлов, судячи з опублікованих біографій, професійний військовий, який закінчив командне училище ракетних військ (колега Віктора Шевченка за військом), спеціаліст з управління космічними апаратами. Згадка у біографії те, що він навчався в ад'юнктурі Науково-дослідного інституту Генштабу СРСР, свідчить про причетність до ГРУ. Його звільнення з армії та відхід у бізнес лише через 7 років після закінчення училища означає, швидше за все, перехід в «активний резерв», тобто продовження роботи на спецслужби як співробітник комерційної фірми.

Віктор Шевченко, зі слів Солдатова, стверджував, що ніколи не чув про організацію під назвою GRS Group.

***

Незабаром після публікації Андрія Солдатова було звільнено з «Нової газети» з неясної причини, хоча й продовжував у ній публікуватися. Він сам заявив на сайті Агентура.ru, що, на його думку, звільнення пов'язане з однією з останніх публікацій у «Новій газеті», серед яких названо статтю про АБОП.

На думку Віктора Шевченка, наведену Солдатовим, академія передбачала працювати й надалі, але наприкінці жовтня мала змінити назву. Очевидно, таким був план кураторів АБОЗ на урядовому рівні.

Однак на «позачерговій конференції» АБОЗ, що відбулася 30 вересня, у Москві більшість присутніх відмовилися розпускати АБОЗ.

Розповідь про те, що відбувалося на зустрічі, можна знайти у статті Сергія Комкова «Академія безладу» на веб-сайті «За відродження вітчизняної науки». Комков є членом Асоціації російської організованої злочинності та організацій (АБОЗ) та президентом Всеросійського фонду освіти (псевдогромадської організації, створеної в 1991 році російським урядом для незрозумілих пропагандистських цілей).

У першій частині статті Комков побічно підтверджує, що академія працювала на спецслужби:

«Ідея створення АБОЗу зі слів її нинішніх керівників була підтримана президентом Росії Володимиром Путіним. І це невипадково.

Путін, будучи кадровим офіцером ФСБ, чудово знає, що саме за безпосередньої участі таких структур діють сьогодні керівники спецслужб США, Ізраїлю, Великобританії та інших західних країн. Там більша частина «відставників» виявляється затребуваною і працює на благо спецслужб під «прикриттям» різноманітних громадських та наукових організацій. З ними укладаються договори на проведення дослідницьких та експертних робіт. Вони беруть активну участь у підготовці та розробці стратегічних доктрин і тактичних операцій».

Відповідальність за скандал із АБОЗ Комков покладає на спецслужби західних країн: «...у будь-якої прекрасної ідеї завжди знаходяться зовнішні та внутрішні вороги. В якості зовнішнього ворога виступили представники західних спецслужб, які дуже швидко зрозуміли, чим для них загрожує зосередження інтелектуального потенціалу російських військових «відставників». І буквально в короткий проміжок часу через слухняні та підкуплені західні ЗМІ було вкинуто «качку» про те, що АБОЗ є в Росії мало не тіньовим урядом із необмеженими повноваженнями. Як це вміють робити представники американських, ізраїльських чи британських спецслужб, можна переконатись на прикладі розгортання американської військової агресії в Афганістані та Іраку».

Крім того, за словами Комкова, зайнятися поширенням нагород, що видаються за державні, АБОЗ скомпрометувала сама себе: «ідея зосередження найкращих інтелектуальних сил російських спецслужб була зруйнована зсередини. За всією цією мішурою та негідними іграми у «генералів» зникла ключова ланка – створення мозкового центру боротьби з зовнішнім ворогом, який сьогодні намагається зруйнувати державу Російську».

Версія Комкова фактично дискредитує офіційну версію Генеральної прокуратури та ЗМІ, що представляє АБОП як організацію відставників, які нічого не значать, займаються малозаконним бізнесом.

Найімовірніше, всередині АБОЗ виник конфлікт між співробітниками спецслужб, обізнаними з нюансами фактичної діяльності АБОЗ та готовими виконувати накази зверху про розформування, та багатьма іншими членами, які не були повністю обізнані з функціями АБОЗ та не бажали добровільно відмовитися від своїх орденів, звань та рангів.

Згідно з Комковом, на конференції АБОЗ вибухнув скандал із криками та образами. Віктор Шевченко "натякав на вищі інстанції", які порекомендували саморозпуск", але з ним не погодилися. І академію було вирішено зберегти.

Було обрано нового президента АБОЗ – Олександра Стефанова та нової президії з 33 членів. Комков визначив Стефанова так: «слухняний та зручний для генерала-капітулянта Шевченка «академічний» фотограф».

На закінчення статті Комков писав: «Найближчим часом, як це і прописано за сценарієм, авторами якого є представники американських та ізраїльських спецслужб, їхній основний конкурент в особі загальноросійської громадської організації «Академія безпеки, оборони та правопорядку» почитати у Бозі. Верховний суд Росії, звичайно, задовольнить позов генеральної прокуратури про ліквідацію організації...».

Із цього можна зробити висновок про те, що версія про раптовий інтерес Генпрокуратури до того, що нагороди АБОЗ «схожі на державні», всередині АБОЗ серйозно не сприймалася. Ходіння мала справжня причина – викриття АБОЗ як шпигунської організації західними спецслужбами. Але згадуються при цьому лише американські та ізраїльські. Жодного натяку на те, що провал стався в Німеччині, до російського друку так і не потрапило.

***

Завзятість частини членів АБОЗ у бажанні зберегти її зробило необхідною процедуру юридичної ліквідації АБОЗ.

8 грудня 2008 року Верховний Суд РФ розглядав заяву Генерального прокурора РФ про закриття Загальноросійської громадської організації «Академія проблем безпеки, оборони та правопорядку».

10 грудня 2008 року Верховний Суд Російської Федерації ухвалив рішення задовольнити заяву Генерального прокурора РФ та ліквідувати АБОЗ. Керівництво АБОП оскаржило рішення суду, але 19 лютого 2009 р. «Визначенням судової колегії рішення ВС про ліквідацію за заявою Генерального прокурора загальноросійської громадської організації «Академія проблем безпеки, оборони та правопорядку» від 10 грудня 2008 року залишено без зміни».

На веб-сайті АБОЗ, який був повністю перероблений у жовтні 2008 року та позбавлений усіх знаків і символів, у використанні яких звинувачували Академію, можна було знайти два документи, що виражають позицію АБОЗ: виступ адвоката АБОЗ на засіданні Верховного Суду (текст датований 12 грудня 2008 року) та касаційну скаргу, подану після цього рішення. Скаргу підписав уповноважений представник АБОЗ Н. Тутов.

В обох документах наведено численні порушення законодавства, вчинені, на думку АБОЗ, Генеральною прокуратурою. Докладно аналізуються неправдиві інтерпретації законів, якими прокуратура доводила свої претензії до АБОП.

Зокрема, наведено перелік звинувачень, висунутих прокурором, вина за якими «не може бути встановлена ​​ні прокурором, ні цивільним судом і підлягає доведенню шляхом адміністративного та кримінального провадження». Надзвичайно цікавим є заключний уривок касаційної скарги (пункт 9), який починається з цитати з рішення суду про ліквідацію АБОЗ: «Допущені порушення законодавства Російської Федерації є грубими та повторюваними. В результаті цих порушень сформувалася системна думка як усередині країни, так і на міжнародному рівні щодо ТОВ «АБОЗ» як суб’єкта, що здійснює державні функції. Тому ліквідація громадської організації є необхідним заходом для захисту прав та законних інтересів інших осіб, порушених в результаті діяльності цієї організації».

Все зрозуміло та зрозуміло. Лише залишилося не з'ясованим, чи доповіли про це судове рішення Кондолізі Райс, Михайлу Саакашвілі, керівникам Моссад та МІ-6. Вони, напевно, вважають рішення суду своєчасним і дуже потрібним і висловлять своє повне задоволення. Вони завжди радіють, коли Росія сама себе висікає на кшталт гоголівської унтер-офіцерської вдови.

Я дозволю процитувати розвідника МОСАД, який працює під прикриттям Тель-Авівського клубу літераторів, який опублікував на однойменному сайті статтю "Держбезпека на громадських засадах.

Автор пише: "Звичайно, АБОП - це чистий блеф. Або, якщо висловлюватися чекістським жаргоном, "прикриття". Жодного відношення до науки, навіть найвіддаленішого, "академія" з її тисячами "професорів" не має.

Під громадську організацію замасковано величезну гебешну структуру, що таємно фінансується державою. Маска «громадської організації» дозволяє «академікам» ходити в цивільному, виступати від імені громадськості та прикриватися декоративними діячами культури.

Почасти це нагадує різноманітні «громадські організації» радянських часів, створені та контрольовані КДБ.

З цього очевидно, що ліквідацією Академії захищаються не інтереси Росії, а інтереси іноземних спецслужб, які активно використовують громадські організації у своїх цілях, про що й неприховано зазначено у рішенні суду».

Тут наводиться цитата зі статті Дмитра Хмельницького «Держбезпека на громадських засадах», опублікованій в ізраїльському журналі «22» (№ 138, 2005 р.) та в його електронній версії на сайті Тель-Авівського клубу літераторів.

Це хронологічно перша стаття, яка розповідала про АБОП. Вона була написана для московської «Нової газети» восени 2005 р., підготовлена ​​до друку, але так і не вийшла. Редакційне пояснення звучало приблизно так: «Ми не хочемо робити цій організації рекламу». Автор припускає, що публікацію в газеті було припинено відповідними службами.

По суті, автори касаційної скарги підтверджують версію прокуратури про те, що АБОЗ скомпрометувала державні органи своєю закордонною діяльністю, та шкодують про те, що її розпуск піде на користь «ворогам Росії» та ворожим спецслужбам.

***

Загалом процедура ліквідації АБОП підтверджує висновки авторів німецьких публікацій про те, що Академія займалася шпигунською діяльністю та вербуванням агентів за кордоном.

Судячи з швидких дій Генпрокуратури та Верховного Суду, з самого верху політичної Системи, швидше за все, від Путіна, прийшов наказ негайно ліквідувати АБОЗ і подати справу так, ніби вона не мала жодного відношення до держави. Характер публікацій у пресі свідчить про жорсткий контроль за їх змістом. Не допускалися згадки про звинувачення у шпигунській діяльності, висунуті в німецьких публікаціях літа 2008 р.; не допускалися згадки про те, що ордени АБОП вручалися главам держав, дипломатам і військовим аташе різних країн і у великій кількості; не допускалися згадки про те, що процедури нагородження проходили за участю офіційних осіб, російських послів та консулів в урочистій обстановці та на території посольств та консульств.

Не було взагалі жодних згадок у пресі про закордонну діяльність АБОЗ, хоча географія поїздок генерала Шевченка та інших представників АБОЗ була надзвичайно велика.

Публікація всіх імен нагороджених і тих, хто нагороджував, могла б викликати дуже велику кількість дипломатичних скандалів. Навіть опозиційні органи друку не могли порушити це табу, хоча отримати інформацію з цього приводу не складало труднощів. Вся нагородна діяльність АБОЗ докладно висвітлювалася в пресі та на сайті АБОЗ.

З огляду на терміновість справи приводом для ліквідації АБОП послужили звинувачення, які не витримують жодної критики, і сама процедура ліквідації проходила з порушенням законів (про що докладно розказано у виступах адвокатів АБОП). У всякому разі, кампанія проти АБОП не торкнулася багатьох інших, схожих організацій, які теж поширюють свої власні «ордена» та «наукові звання» в Росії та за кордоном.

***